Владислав Руднєв: Я хочу битися з найсильнішими
Шестиразовий чемпіон світу з бойового самбо розповів про своє майбутнє в ММА
Владислав Руднєв. Фото: Особистий архів
Сучасний спорт все частіше запам'ятовується якимись скандалами, а не рекордами. На зимовій Олімпіаді в Італії українському скелетоністу Владиславу Гераскевичу не дозволили брати участь у змаганнях у «шоломі пам'яті». А на Паралімпіаді, що проходить зараз, взагалі вперше з 2014 року дозволили російським атлетам вийти під своїм прапором.
Розуміючи всю нинішню ситуацію в українському спорті, ми вирішили обговорити це та багато іншого із заслуженим майстром спорту з бойового самбо, шестиразовим чемпіоном світу та чотириразовим чемпіоном Європи Владиславом Руднєвим.
Як і багато спортсменів, він виявився небагатослівним, тому вийшло своєрідне бліц-інтерв'ю.
-Війна сильно відбилася на українському спорті. Які зміни відбулися у вашій сфері?
-Так, війна дуже сильно вплинула на спорт. Значно зменшилася кількість змагань, стало складніше готуватися, виїжджати за кордон і знаходити фінансування. Але водночас українські спортсмени стали ще більш мотивованими. Ми виходимо на міжнародну арену не просто змагатися, а представляти свою країну й доводити, що нас неможливо зламати.

-Чи стежили ви за зимовою Олімпіадою?
-Ні, цього разу не стежив. Але знаю, що, на жаль, високих результатів не було.
-Ви займаєтеся бойовими мистецтвами. Чому саме бойове самбо?
-По-перше, мій батько ще до мене підготував трьох чемпіонів світу, тому я з дитинства хотів стати чемпіоном світу саме в бойовому самбо.
Бойове самбо — це поєднання боротьби та ударної техніки, сили й характеру. Це дуже прикладний вид спорту, який формує не лише фізично, а й ментально. Саме він дав мені фундамент, на якому я сформувався як спортсмен.
-Бої в ММА — що вони вам дають?
-ММА — це постійний виклик. Тут немає дрібниць: ти маєш бути готовим до всього. Кожен бій — це перевірка не лише фізичної форми, а й психології. Саме в ММА я відчуваю, що розвиваюся максимально.
-Чи є суперник, з яким ви хотіли б зустрітися?
-Конкретних імен я не називаю. Для мене важливі не імена, а рівень суперника. Я хочу битися з найсильнішими — з тими, хто змушує ставати кращим.
-Ваш батько є і вашим тренером. Це полегшує чи ускладнює процес тренувань?
-Це водночас і полегшує, і ускладнює. Він знає мене краще за будь-кого, але й вимоги до мене максимальні. Поблажок немає. Саме це і дає результат.

-Яка у вас головна мета як у спортсмена?
-Досягти найвищого рівня, повністю реалізувати свій потенціал і залишити свій слід у спорті. Я хочу, щоб моє ім’я асоціювалося з характером, працею та перемогами.
-Багато спортсменів згодом ідуть у політику. Чи думали ви про це?
-Поки що — ні. Зараз моя повна концентрація на спорті. Я переконаний, що кожен етап у житті має свій час.
-Головне — участь чи все-таки перемога?
-На початку шляху участь важлива. Але на високому рівні значення має лише перемога. Саме заради неї ми щодня тренуємося.
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!