Жадібність клубу ледь не зірвала трансфер: як зірки ставали заручниками контрактів

У сучасному футболі одного бажання гравця змінити команду часто недостатньо. Довгостроковий контракт дає клубу величезний контроль над майбутнім футболіста, і якщо керівництво не хоче продавати зірку, навіть пропозиція на €100–150 млн може нічого не змінити.

Саме цьому присвячене відео – історіям футболістів, які хотіли піти, але фактично опинялися «заручниками» власних контрактів.

Юридично клуби у більшості таких випадків мали повне право відмовитися від продажу. Але інколи ситуація доходила до відкритих конфліктів, бойкотів тренувань, трансферних запитів та ультиматумів.

Один із найбільш абсурдних випадків узагалі завершився тим, що угода на десятки мільйонів євро зірвалася через додаткові €5 млн, які продавець захотів отримати в останній момент.

Осімхен: трансфер на €80 млн зірвався через ще п'ять

Літо 2024 року стало одним із найдивніших трансферних періодів у кар'єрі Віктора Осімхена.

Ще за рік до цього нігерієць був головною зіркою чемпіонського «Наполі». У сезоні-2022/23 він забив 26 голів у Серії А, став найкращим бомбардиром ліги та допоміг неаполітанцям уперше за 33 роки виграти Скудетто.

У грудні 2023-го Осімхен продовжив контракт, а в угоді з'явилася клаусула приблизно на €130 млн.

У клубі практично не приховували: наступного літа нападника планують дорого продати.

Проблема в тому, що €130 млн ніхто не запропонував.

Інтерес проявляли ПСЖ, «Челсі» та «Аль-Ахлі», але переговори затягнулися до останніх годин трансферного вікна.

Найближчими до угоди були саудівці.

Осімхен погодив контракт із «Аль-Ахлі», за яким міг отримувати близько €40 млн на рік протягом чотирьох сезонів.

Між клубами також майже все було вирішено.

Пропозиція становила приблизно €80 млн.

І саме тут переговори розвалилися.

За інформацією італійських джерел, «Наполі» в останній момент попросив ще близько €5 млн.

«Аль-Ахлі» відмовився підвищувати пропозицію і переключився на Івана Тоуні.

Трансфер Осімхена зірвався буквально на фінішній прямій.

«Наполі» вже купив йому заміну

Ситуацію робило ще дивнішою те, що повернути все назад було практично неможливо.

Антоніо Конте вже отримав іншого центрального нападника – Ромелу Лукаку.

«Наполі» фактично будував команду без Осімхена.

Нігерійця навіть не включили до заявки клубу на Серію А, а його дев'ятий номер передали Лукаку.

Футболіст, який лише за рік до цього був головним героєм чемпіонського сезону, раптом опинився без місця у команді.

Врятувало ситуацію те, що трансферне вікно в Туреччині закривалося пізніше.

Осімхен відправився в оренду до «Галатасарая» і фактично отримав можливість перезапустити кар'єру.

Якби турецький клуб не з'явився в останній момент, один із найдорожчих форвардів світу міг провести кілька місяців без нормальної ігрової практики.

І все це – після зірваної угоди через декілька додаткових мільйонів.

Альварес: «Не продамо ні за 150, ні за 200»

У 2026 році схожа історія розгорнулася вже навколо Хуліана Альвареса.

Аргентинець хотів перейти з «Атлетіко» до «Барселони».

Каталонці зробили пропозицію приблизно на €100 млн, але мадридський клуб навіть не почав торгуватися.

Генеральний директор «Атлетіко» Мігель Анхель Хіль публічно заявив:

«Ми не приймемо пропозицію ні на €100 млн, ні на €150 млн, ні навіть на €200 млн».

У контракті Альвареса прописана клаусула близько €500 млн.

Тобто фактична позиція мадридців максимально проста: або фантастична сума, або футболіст залишається.

Особливо показово, що сам Альварес не приховував інтересу до переходу в «Барселону».

Але його контракт з «Атлетіко» діє до 2030 року, тому важелів для тиску на клуб у нападника небагато.

У підсумку один із найкращих форвардів світу залишився в Мадриді.

Кейн хотів до Гвардіоли – Леві сказав «ні»

Мабуть, один із найвідоміших подібних випадків АПЛ стався з Гаррі Кейном.

Влітку 2021 року капітан збірної Англії вирішив, що настав час залишити «Тоттенгем».

Головним претендентом був «Манчестер Сіті».

Серхіо Агуеро вже пішов, а Пеп Гвардіола шукав нового центрального нападника.

Кейн ідеально підходив.

Але була одна проблема – Даніель Леві.

Президент «Тоттенгема» не збирався відпускати головну зірку.

Повідомлялося, що «Сіті» був готовий заплатити близько £100 млн, тоді як «Тоттенгем» оцінював футболіста приблизно у £150 млн.

Сам Кейн вважав, що мав усну домовленість із Леві: якщо клуб знову залишиться без великих трофеїв, йому дозволять піти.

У «Тоттенгемі» такої домовленості не визнали.

Кейн навіть запізнився з поверненням на тренування

На початку серпня нападник не з'явився на базі у запланований день.

Британські медіа одразу заговорили про страйк.

Сам Кейн пізніше заперечував, що бойкотував тренування, і заявив, що дата його повернення була погоджена заздалегідь.

Але трансферна історія вже перетворилася на відкритий конфлікт.

«Сіті» так і не виконав вимоги Леві.

Кейн залишився.

І що особливо цікаво – після цього він провів у Лондоні ще два повні сезони.

Лише у 2023 році «Тоттенгем» погодився продати нападника «Баварії» приблизно за €100 млн плюс бонуси.

Тобто перший великий шанс піти Кейн отримав у 28 років.

Реально змінив клуб – уже у 30.

Модрич пройшов через Леві ще раніше

До Кейна практично той самий досвід отримав Лука Модрич.

Улітку 2011 року хорват хотів залишити «Тоттенгем» і перейти до «Челсі».

Лондонці спочатку запропонували £22 млн.

Відмова.

Потім – £27 млн.

Ще одна відмова.

Модрич відкрито заявив про бажання перейти в команду Романа Абрамовича.

Але Даніель Леві зайняв жорстку позицію: футболіст не продається.

Зрештою «Челсі» був готовий дійти приблизно до £40 млн, однак «Тоттенгем» усе одно не погодився.

Хорват залишився ще на сезон.

Через рік Модрич усе-таки пішов – але вже не до «Челсі»

І ось тут рішення «Тоттенгема» повністю змінило кар'єру футболіста.

Через рік за Модричем прийшов «Реал».

Переговори знову були складними і затягнулися практично до кінця літа.

Але цього разу сторони домовилися.

Хорват переїхав до Мадрида приблизно за €35 млн.

Далі – історія.

Шість перемог у Лізі чемпіонів.

«Золотий м'яч».

Понад десять років у «Реалі».

Якби «Тоттенгем» відпустив його до «Челсі» влітку 2011-го, одна з найуспішніших кар'єр півзахисника XXI століття могла скластися зовсім інакше.

Суарес і легендарні £40 млн + £1

Одна з найкумедніших трансферних історій сталася у 2013 році.

Луїс Суарес хотів залишити «Ліверпуль».

Команда не грала в Лізі чемпіонів, а уругваєць хотів виступати на найвищому європейському рівні.

Головним претендентом став «Арсенал».

Лондонці отримали інформацію, що контракт Суареса містить пункт, пов'язаний із пропозицією понад £40 млн.

І зробили знамениту заявку:

£40 000 001.

Сорок мільйонів – і ще один фунт.

Власник «Ліверпуля» просто посміявся

Реакція Джона Генрі стала легендарною.

Власник «Ліверпуля» написав у соцмережах:

«Що вони там курять на “Емірейтс”?»

«Ліверпуль» відмовився продавати Суареса.

Пізніше Генрі фактично визнав: пункт у контракті справді існував, але клуб просто вирішив зайняти максимально жорстку позицію.

Суарес був розлючений.

Його навіть тимчасово відправили тренуватися окремо від першої команди.

Але трансфер не відбувся.

І для «Ліверпуля» це рішення ледь не стало історичним.

У наступному сезоні Суарес забив 31 гол у 33 матчах АПЛ, виграв «Золоту бутсу», став найкращим футболістом сезону та допоміг команді до останніх турів боротися за чемпіонство.

Через рік він усе-таки пішов.

Але вже не в «Арсенал», а в «Барселону» приблизно за £75 млн.

Коутінью: три пропозиції та трансферний запит

Через чотири роки «Ліверпуль» повторив майже ту саму тактику з Філіппе Коутінью.

Влітку 2017-го бразилець хотів перейти до «Барселони».

Каталонці зробили кілька пропозицій.

«Ліверпуль» відхилив усі.

Навіть після того, як Коутінью офіційно подав трансферний запит, клуб заявив, що футболіст не продається.

Остання літня пропозиція «Барселони» оцінювалася приблизно у £118 млн.

І навіть цього не вистачило.

Коутінью залишився ще на пів року.

А вже у січні 2018-го «Ліверпуль» погодився на угоду приблизно за £142 млн з урахуванням бонусів.

Тобто жорстка позиція принесла клубу додаткові десятки мільйонів.

А гроші від продажу згодом допомогли сформувати команду Клоппа, яка виграла Лігу чемпіонів та АПЛ.

Роналду хотів Лігу чемпіонів – «МЮ» не відпустив

Улітку 2022 року в схожій ситуації опинився Кріштіану Роналду.

Португалець повернувся до «Манчестер Юнайтед» лише роком раніше та забив 24 голи у всіх турнірах.

Але команда завершила сезон лише шостою і залишилася без Ліги чемпіонів.

Роналду хотів піти.

Його агент Жорже Мендеш шукав варіанти серед клубів ЛЧ.

Однак позиція «Юнайтед» тривалий час залишалася незмінною:

Роналду не продається.

Нападник пропустив значну частину передсезонної підготовки, офіційно – через сімейні обставини.

Потенційних варіантів ставало дедалі менше.

У підсумку Кріштіану залишився на «Олд Траффорд».

Через кілька місяців усе закінчилося скандалом

Спортивна ситуація швидко погіршилася.

Ерік тен Гаг перестав регулярно випускати Роналду в основному складі.

У матчі з «Тоттенгемом» португалець залишив лаву запасних ще до фінального свистка.

А в листопаді дав скандальне інтерв'ю Пірсу Моргану, в якому розкритикував клуб і тренера.

Через декілька днів контракт було розірвано за взаємною згодою.

Виходить парадоксальна ситуація.

Влітку «МЮ» відмовлявся продавати Роналду.

А через кілька місяців відпустив його безкоштовно.

Левандовський: «Боруссія» втратила гроші, але залишила нападника

Ще один показовий випадок – Роберт Левандовський.

У 2013 році поляк хотів перейти з дортмундської «Боруссії» до «Баварії».

Його контракт закінчувався через рік.

Це означало простий вибір для Дортмунда: продати нападника та отримати гроші або залишити його ще на сезон і потім втратити безкоштовно.

Клуб обрав другий варіант.

«Боруссія» принципово не хотіла продавати ще одну зірку прямому конкуренту одразу після переходу Маріо Гетце.

Левандовський залишився.

Забив 20 голів у Бундеслізі, став найкращим бомбардиром чемпіонату, а потім абсолютно безкоштовно перейшов до «Баварії».

З фінансового погляду Дортмунд втратив десятки мільйонів.

Зі спортивного – отримав ще один сезон одного з найкращих форвардів світу.

Марез навіть перестав тренуватися

Ріяд Марез пішов ще далі.

Після сенсаційного чемпіонства «Лестера» у 2016 році алжирець поступово почав шукати можливість перейти до більшого клубу.

У січні 2018-го за ним прийшов «Манчестер Сіті».

Але «Лестер» не погодився продавати лідера посеред сезону.

Після зриву переговорів Марез кілька днів не з'являвся на тренуваннях.

Конфлікт затягнувся майже на два тижні.

Зрештою футболіст повернувся до складу.

А через пів року отримав бажаний трансфер.

«Сіті» заплатив за нього близько £60 млн, що на той момент стало рекордним придбанням в історії манчестерського клубу.

Чому клуби так роблять

З боку футболіста ситуація часто здається несправедливою.

Є пропозиція.

Є бажання перейти.

Є клуб, готовий платити величезні гроші.

А власник просто говорить: «Ні».

Але з боку команди логіка теж зрозуміла.

Контракт – це актив.

Якщо футболіст коштує €100 млн і має ще чотири роки угоди, клуб не зобов'язаний продавати його лише тому, що сам гравець захотів змінити команду.

Більше того, історія показує, що жорстка позиція іноді працює.

«Ліверпуль» залишив Суареса – і отримав його найкращий сезон.

«Тоттенгем» залишив Кейна – і ще два роки користувався одним із найкращих форвардів світу.

«Ліверпуль» не продав Коутінью влітку – і через пів року отримав значно більшу суму.

А «Боруссія» свідомо відмовилася від трансферного прибутку, щоб ще сезон використовувати Левандовського.

Але іноді жадібність обходиться дорого

Історія Осімхена показує інший бік.

«Наполі» спочатку встановив клаусулу €130 млн.

Потім змушений був значно зменшити вимоги.

Отримав пропозицію приблизно на €80 млн.

І навіть тоді спробував виторгувати ще кілька мільйонів.

У результаті угода зірвалася.

Футболіста довелося віддати в оренду, а клуб залишився без величезного трансферного доходу саме в той момент, коли планував його отримати.

Тому межа між жорсткими переговорами та надмірною жадібністю надзвичайно тонка.

Альварес може стати наступною великою історією

Саме тому ситуація з Хуліаном Альваресом настільки цікава.

«Атлетіко» може дозволити собі категоричність.

Аргентинцю лише 26 років.

Його контракт дуже довгий.

Клуб не потребує термінового продажу.

А клаусула у €500 млн практично виключає можливість переходу без згоди мадридців.

Але якщо бажання Альвареса піти не зникне, наступні трансферні вікна можуть перетворитися на новий великий серіал.

Подібне вже проходили Модрич, Суарес, Кейн, Коутінью, Марез, Роналду та Осімхен.

У когось конфлікт завершувався великим трансфером.

Хтось був змушений чекати ще рік.

Хтось ішов безкоштовно.

А хтось приносив клубу найкращий сезон у кар'єрі вже після того, як його категорично відмовилися продавати.

Трансферний ринок давно працює не за принципом «гравець хоче – гравець іде».

Поки діє контракт, останнє слово майже завжди залишається за клубом.

Іноді це слово коштує €100 млн.

А іноді вся багатомільйонна угода руйнується через бажання отримати ще п'ять.