Злив документи про махінації «Сіті» і сам опинився на лаві підсудних: хто такий Руй Пінту

Історія багаторічної фінансової справи «Манчестер Сіті» почалася задовго до звинувачень Прем'єр-ліги. Однією з людей, без яких розслідування могло взагалі не набути такого масштабу, став маловідомий португалець Руй Пінту. Самоук у сфері комп'ютерів створив Football Leaks і передав журналістам десятки мільйонів конфіденційних документів. Завдяки цим даним світ дізнався про приховані контракти, податкові схеми, зв'язки клубів з інвестиційними фондами та переговори щодо створення європейської Суперліги. Але історія самого Пінту виявилася не менш скандальною: його заарештували, судили за незаконний доступ до даних і спробу вимагання, а згодом він став захищеним свідком і почав співпрацювати зі слідством.

Ім'я Пінту знову опинилося в центрі уваги після нового витка справи «Манчестер Сіті».

Саме матеріали Football Leaks багато років тому стали однією з відправних точок розслідувань щодо фінансової діяльності англійського клубу.

Але ким був чоловік, який отримав доступ до документів однієї з найбільш закритих індустрій світу?

Історик, уболівальник «Порту» і програміст-самоучка

Повне ім'я Пінту – Руй Педру Гонсалвеш Пінту.

Він народився 20 жовтня 1988 року у Віла-Нова-ді-Гая неподалік Порту.

Професійної освіти у сфері програмування або кібербезпеки він не мав. Пінту вивчав історію в Університеті Порту, але навчання не завершив.

Комп'ютерами він захоплювався самостійно.

Футбол також займав важливе місце у його житті. Пінту з дитинства підтримував «Порту» і пізніше розповідав, що інтерес до внутрішнього устрою футбольного бізнесу поступово привів його до пошуку конфіденційних документів.

Під час навчання він потрапив за програмою Erasmus до Будапешта. Згодом повернувся до Угорщини й у 2015 році остаточно там оселився.

Саме з Будапешта почалася історія Football Leaks.

Football Leaks з'явився у 2015 році

У вересні 2015 року в інтернеті запрацював досить простий на вигляд сайт Football Leaks.

На ньому анонімно публікували документи, які футбольні клуби, агенти та інвестиційні компанії точно не хотіли бачити у відкритому доступі.

Пінту діяв під псевдонімом John.

Спочатку масштаб проєкту був невеликим. Але досить швидко обсяг отриманої інформації почав зростати.

З часом архів Football Leaks перевищив 70 мільйонів документів і 3,4 терабайта даних.

Там були електронні листи, контракти, банківські документи, угоди між клубами й агентами, переписки, документи інвестиційних фондів та інші внутрішні матеріали.

Для одного медіа опрацювати такий обсяг інформації було практично неможливо.

Тому документи передали журналістській мережі European Investigative Collaborations.

Над Football Leaks у підсумку працювали десятки журналістів із різних країн Європи.

Сотні публікацій і десятки великих історій

Пінту не просто викладав усі отримані файли у відкритий доступ.

Значна частина масиву опинилася у професійних журналістів, які перевіряли документи, зіставляли дані та публікували окремі розслідування.

За матеріалами Football Leaks з'явилися сотні публікацій.

Тематика була дуже різною:

податкові схеми футболістів;

робота футбольних агентів;

інвестиційні фонди;

трансферні контракти;

преміальні виплати;

спонсорські угоди;

фінансовий фейр-плей;

переговори між найбільшими клубами Європи.

Football Leaks поступово почали називати футбольною версією WikiLeaks.

Розкрив реальну вартість великих трансферів

Однією з перших гучних історій стала реальна вартість переходу Гарета Бейла з «Тоттенгема» до мадридського «Реала».

Навколо суми трансферу довгий час існували різні версії.

Документи Football Leaks дозволили значно детальніше розкрити умови угоди, ніж це робили самі клуби.

Схожа історія була з трансфером Неймара.

Проте набагато серйозніші наслідки мали не трансферні витоки, а фінансові та податкові документи.

Податкова схема Кріштіану Роналду

Окремий масив документів стосувався фінансів Кріштіану Роналду.

Матеріали Football Leaks використовували журналісти під час розслідування структури, через яку футболіст отримував доходи від іміджевих прав.

Пізніше Роналду визнав податкові порушення в Іспанії, погодився на великий штраф та умовне покарання.

Football Leaks розкривав і фінансові схеми інших відомих представників футболу.

Публікації значно посилили увагу податкових органів Європи до способів, якими футболісти та їхні представники структурували комерційні доходи.

Історія «Твенте» і Doyen Sports

Одним із найважливіших ранніх розслідувань Football Leaks стали зв'язки нідерландського «Твенте» з інвестиційною компанією Doyen Sports.

На той момент інвестиційні фонди могли отримувати економічні права на футболістів і заробляти частину грошей після їхнього подальшого продажу.

Із опублікованих документів випливало, що домовленості «Твенте» з Doyen були значно ширшими за інформацію, яку клуб передавав футбольній владі Нідерландів.

Наслідки були серйозними.

«Твенте» отримав трирічну заборону на участь у єврокубках.

Саме Doyen пізніше став ключовою компанією вже у кримінальній справі проти самого Пінту.

Плани Суперліги були відомі задовго до 2021 року

У 2018 році Football Leaks опублікував ще одну резонансну історію.

Із внутрішнього листування випливало, що провідні європейські клуби обговорювали створення окремої закритої Суперліги.

Серед потенційних засновників фігурували «Реал», «Барселона», «Манчестер Юнайтед», «Ліверпуль», «Манчестер Сіті», «Челсі», «Арсенал», «Баварія», «Ювентус», ПСЖ і «Мілан».

Один із проєктів передбачав, що клуби-засновники не зможуть вилетіти з турніру протягом 20 років.

У 2018-му це виглядало майже фантастично.

Але у квітні 2021 року 12 топклубів справді офіційно оголосили про створення Суперліги.

Проєкт швидко розвалився під тиском уболівальників, футбольних органів та політиків, але матеріали Football Leaks довели, що переговори про подібний формат велися задовго до офіційного запуску.

Головна історія – «Манчестер Сіті»

Найбільш далекосяжні наслідки мали документи, пов'язані з «Манчестер Сіті».

У 2018 році Der Spiegel опублікував серію матеріалів на основі Football Leaks.

Внутрішнє листування та фінансові документи вказували на можливе штучне завищення спонсорських доходів клубу та інші способи обходу правил фінансового фейр-плей.

Після цих публікацій УЄФА розпочав розслідування.

У лютому 2020 року організація відсторонила «Сіті» від єврокубків на два сезони і оштрафувала клуб.

Однак згодом Спортивний арбітражний суд скасував єврокубковий бан. Частина ймовірних порушень виявилася занадто давньою для розгляду, а доказів щодо деяких інших пунктів визнали недостатньо.

Штраф за неналежну співпрацю з УЄФА при цьому залишився, хоча його зменшили.

На цьому історія не завершилася.

Прем'єр-ліга мала власні правила та інші строки давності.

У 2023 році ліга висунула проти «Манчестер Сіті» великий масив звинувачень у порушенні фінансових правил.

І саме документи Football Leaks стали тим матеріалом, який багато років тому вперше виніс цю історію у публічний простір.

Потім заарештували вже самого Пінту

Є важлива деталь: способи отримання документів Пінту стали причиною окремої кримінальної справи.

У січні 2019 року його затримали у Будапешті на підставі європейського ордера на арешт.

Португалія вимагала його екстрадиції.

У підсумку Пінту доправили на батьківщину, де він опинився під вартою.

Одним із центральних епізодів обвинувачення була спроба вимагання грошей у Doyen Sports – тієї самої інвестиційної компанії, документи якої Football Leaks публікував кількома роками раніше.

Слідство стверджувало, що Пінту через посередника вимагав гроші в обмін на припинення публікації інформації.

Сам Пінту протягом процесу наполягав, що діяв в інтересах суспільства.

Провів понад рік під вартою

Пінту перебував у попередньому ув'язненні більше року.

Ситуація змінилася після того, як він вирішив співпрацювати з правоохоронними органами.

Він надав доступ до зашифрованого масиву даних, який мав у своєму розпорядженні.

Так Пінту став одночасно обвинуваченим і джерелом інформації для інших розслідувань.

Його матеріалами зацікавилися правоохоронні органи кількох європейських держав.

Згодом Пінту отримав статус захищеного свідка у Португалії.

Саме ця подвійність і зробила його історію настільки суперечливою.

Для одних він був злочинцем, який незаконно отримував конфіденційні дані.

Для інших – викривачем, без якого багато закритих схем ніколи не стали б публічними.

У 2023 році його визнали винним

Перший великий португальський процес завершився у вересні 2023 року.

Суд визнав Пінту винним за дев'ятьма епізодами.

Серед них були:

незаконний доступ до комп'ютерних систем;

порушення таємниці листування;

спроба вимагання.

Він отримав чотири роки позбавлення волі умовно.

Тобто після вироку Пінту не відправили назад до в'язниці.

Це важливе уточнення: говорити, що його повністю виправдали у першій справі, неправильно.

Обвинувальний вирок залишився.

Умовний термін отримав і у Франції

Паралельно існувала справа у Франції.

Вона стосувалася незаконного доступу до електронної пошти керівників ПСЖ.

Французький суд призначив Пінту шість місяців умовного ув'язнення.

При цьому французькі органи одночасно використовували передані ним дані в інших розслідуваннях.

Ситуація виглядала парадоксально: в одних справах Пінту переслідували за спосіб отримання інформації, а в інших ця сама інформація ставала доказовою базою.

У 2026 році його справді виправдали – але в іншому процесі

Саме тут найчастіше виникає плутанина.

У 2025 році в Португалії почався другий великий процес проти Пінту.

Цього разу йому інкримінували 241 епізод, пов'язаний із незаконним доступом до електронної пошти «Бенфіки», юридичних компаній, представників судової системи та податкових органів.

У квітні 2026 року суд припинив цю справу і виправдав Пінту за всіма 241 пунктом.

Проте це не скасувало його попереднього вироку 2023 року.

Тому правильніше описувати його нинішній статус так:

у 2023 році Пінту отримав чотири роки умовно у Португалії;

у Франції отримав ще шість місяців умовно;

у 2026 році був виправданий в окремому другому португальському процесі за 241 звинуваченням.

Football Leaks був не єдиним великим витоком Пінту

Після футбольних розслідувань ім'я Пінту з'явилося ще в одній масштабній міжнародній історії – Luanda Leaks.

У 2020 році журналісти опублікували сотні тисяч документів про фінансову імперію Ізабель душ Сантуш – доньки колишнього президента Анголи Жозе Едуарду душ Сантуша.

Матеріали стосувалися способів, за допомогою яких вона та пов'язані з нею структури отримували великі активи й переводили гроші через міжнародні компанії.

Пізніше Пінту визнав, що саме він був джерелом цього масиву даних.

Тобто його діяльність давно вийшла далеко за межі футболу.

Хакер чи викривач?

Це питання супроводжує Пінту практично від моменту розкриття його особи.

Сам він називає себе whistleblower – викривачем.

Його прихильники вказують на наслідки Football Leaks:

податкові розслідування;

справи проти клубів;

виявлення прихованих домовленостей;

публікацію переговорів щодо Суперліги;

розслідування УЄФА;

справу «Манчестер Сіті».

Водночас існує й інша сторона.

Португальський суд встановив, що Пінту справді здійснював незаконний доступ до частини інформації. Окремо була доведена спроба вимагання.

Тому його історія погано вкладається у просту схему «герой проти системи».

Football Leaks безумовно став джерелом суспільно важливої інформації, але це не означає, що всі методи його творця були законними.

Понад 70 мільйонів документів, які змінили футбол

Масштаб історії найкраще описують цифри.

Понад 70 мільйонів документів.

Близько 3,4 терабайта даних.

Десятки журналістів.

Сотні розслідувань.

Податкові справи футболістів.

Санкції проти клубів.

Документи про Суперлігу.

Розслідування УЄФА.

І одна з найбільших фінансових справ в історії англійського футболу – навколо «Манчестер Сіті».

Найцікавіше, що в центрі всього цього опинився не співробітник ФІФА, УЄФА, великого клубу чи міжнародної аудиторської компанії.

Руй Пінту був студентом-істориком і програмістом-самоучкою, який сидів за комп'ютером у Будапешті під псевдонімом John.

Минуло понад десять років від створення Football Leaks, а документи, які він передав журналістам, досі впливають на великий футбол.

І справа «Манчестер Сіті» стала, мабуть, найяскравішим прикладом того, наскільки далеко в підсумку зайшов невеликий анонімний сайт, який з'явився в інтернеті ще у 2015 році.