Чому Атлантика у 2026 році виявилася напрочуд «спокійною»?

Незважаючи на те, що офіційно сезон тропічних циклонів у північній частині Атлантичного океану триває до 30 листопада, на початок жовтня тут сформувалися лише 8 тропічних штормів — і жоден з них не досяг сили урагану. Подібного ще не траплялося жодного разу за період супутникових спостережень. Для порівняння: в середньому за період 1991 - 2020 років Атлантичний океан генерував по 14 тропічних штормів, сім з яких досягали ураганної сили. Особливо примітним є те, що затишшя припало на вересень — місяць, який зазвичай є піком активності. На початку жовтня накопичена енергія циклонів (Accumulated cyclone energy), що враховує одночасно тривалість і силу штормів, становила лише близько 11% від середнього багаторічного рівня.

Головний чинник - Ель-Ніньо

Ключовим поясненням аномально низької активності циклонів фахівці вважають Ель-Ніньо, що швидко посилюється — періодичне потепління поверхневих вод центральної та східної екваторіальної частини Тихого океану. За даними NOAA (Американська служба з дослідження атмосфери та океану), восени 2026 року Ель-Ніньо посилюється і може стати виключно потужним, побивши історичні рекорди.

Для Атлантичного океану це погана новина з точки зору утворення ураганів. Справа в тому, що Ель-Ніньо змінює глобальну циркуляцію атмосфери і посилює так званий вертикальний зсув вітру — різницю у швидкості та напрямку вітру між нижніми та верхніми шарами атмосфери. Тропічному циклону для розвитку потрібне відносно однорідне повітряне середовище: сильний зсув буквально «розриває» вихор, що починає формується, і перешкоджає організації потужного грозового хмарного комплексу. Цей чинник є основним. Додаткову роль зіграли низхідні рухи повітря, що посилилися, і більш суха атмосфера в регіоні, що супроводжують Ель-Ніньо. Вони також ускладнюють розвиток тривалих гроз – «будівельного матеріалу» для тропічного циклону.

Чому теплий океан не змінив ситуацію?

На перший погляд ситуація видається парадоксальною: для ураганів необхідна тепла вода, а температура поверхні океану в тропічній Атлантиці в 2026 році в цілому залишалася вищою за норму. Але теплий океан — лише один із компонентів ураганної «машини». Навіть дуже тепла вода не гарантує виникнення урагану, якщо атмосфера над нею надто вітряна або суха. Нинішнього року саме атмосферні умови виявилися набагато важливішими за високу температуру води.

Особливо наочно нинішню ситуацію можна зрозуміти, порівнявши різні океанічні басейни. Ель-Ніньо впливає на них неоднаково. Якщо для Атлантики він зазвичай означає посилення вертикального зсуву та ослаблення ураганів, то для східної частини Тихого океану ситуація протилежна. Тут відбувається зменшення зсуву вітру і створюється більш сприятливе середовище для розвитку циклонів. Американські метеорологи спочатку прогнозували для східної частини Тихого океану сезон активніше за норму: 15 – 22 штормів, 9 – 14 ураганів та 5 – 9 потужних ураганів.

Таким чином, виходить своєрідне «перекачування» активності: океан, який в один рік виявляється спокійнішим за звичайний, межує з регіоном, де тропічна активність значно вища. На північному заході Тихого океану — основному районі формування тайфунів — на початок жовтня також спостерігалася значна кількість циклонів: Японське метеорологічне відомство зареєструвало 26 тайфунів на кінець вересня, а нові системи низького тиску продовжили формуватися вже у перші дні жовтня.

Як змінювалася динаміка атлантичних ураганів у минулому?

Незважаючи на те, що сезон 2026 року виділяється своєю незвичністю, активність атлантичних ураганів сильно коливається з року до року під впливом Ель-Ніньйо та Ла-Ніньї (холодна, протилежна фаза цього явища), температури океану, атмосферної циркуляції та інших факторів. Наприклад, останнім сезоном, офіційно класифікованим NOAA як «спокійний», був 2015 рік. При цьому сучасна епоха підвищеної атлантичної активності почалася в середині 90-х років, і переважна більшість сезонів з тих пір виявлялися активнішими за норму.

Саме тому 2026 рік представляє особливий інтерес для кліматологів. Він нагадує про те, що глобальне потепління океану не означає постійного щорічного зростання кількості ураганів у кожному конкретному регіоні. На формування тропічних циклонів одночасно впливають безліч гідрометеорологічних факторів, а великі кліматичні явища на кшталт Ель-Ніньо здатні на кілька місяців повністю змінити звичну картину. Разом з тим, «тихий» сезон не означає повної відсутності небезпеки. Навіть один єдиний ураган здатний завдати величезних збитків, якщо його траєкторія пройде над густонаселеним узбережжям. Тому для метеорологів надзвичайно спокійна Атлантика 2026 року — насамперед цікавий кліматичний експеримент, а не привід забувати про обережність.