Що таке «пірнаючий» циклон, та які його особливості?

Як відомо, циклони нерідко стають причиною різких змін погоди, коливань температури повітря, атмосферного тиску та посилення вітру. Їх особливості залежать від району зародження та напрямку руху, тому розрізняють кілька типів циклонів. Сьогодні мова піде про так звані «пірнаючі».

З точки зору метеорології, циклон, який «пірнає», являє собою позатропічну фронтальну систему низького тиску, яка відрізняється особливою траєкторією та швидкістю зміщення. Найчастіше шлях таких циклонів проходить із півночі на південь, теплий сектор цих циклонів «перекинутий» (розташований нестандартно – із західної чи північно-західної сторони циклону), а також характеризується високою швидкістю переміщення порівняно з іншими типами циклонів помірних широт.

Назва «пірнаючий» пов'язана з візуальним сприйняттям географічної карти: на ній північ знаходиться вгорі, а південь знизу. Тому циклон, що стрімко (зі швидкістю 50 – 60 км/год) вторгається з північних районів у більш південні широти, виглядає так, ніби «падає зверху» або «пірнає». Цей термін з'явився у синоптичній практиці ще у середині минулого століття під час обговорення прогнозів погоди для Східної Європи. На демонстраційних стендах з картами циклони, які зароджуються на північному заході, досить швидко зміщувалися вниз, створюючи ефект «пірнання».

Виникає доречне питання: чому взагалі іноді встановлюється північно-західне перенесення повітряних мас і як довго воно може зберігатися? Тут варто кілька слів сказати про більш масштабні процеси – так звані хвилі Росбі та струменеві течії, про які часто згадують метеорологи та журналісти. Хвилі Росбі - це гігантські коливання атмосферних потоків, які охоплюють цілу півкулю. У нашому регіоні вони створюють умови, коли тилова частина хвилі спрямовує повітряні маси з північного заходу на південний схід, а струменева течія (смуга сильного вітру на висотах), що проходить позаду висотної улоговини, прискорює рух циклонів, які «пірають».

Під час переміщення таких систем погода біля поверхні землі змінюється доволі стрімко. Циклон та його атмосферні фронти, які швидко рухаються, стають причиною дощів, поривчастого вітру, грози в теплу пору року, а взимку спостерігаються хуртовини, снігопади та різке падіння тиску. Навіть у його теплих секторах потепління буває незначним та короткочасним, на відміну від південних або атлантичних циклонів з більш широкими та стабільними теплими секторами.

Більшість циклонів, які «пірнають», утворюються в холодний період року (як правило, з жовтня по квітень), коли в арктичних районах Північної півкулі формуються об’ємні маси холодного повітря, та зміщуються на південь на тлі висотної улоговини. Влітку циклонів стає менше, і над Європою переважають місцеві погодні процеси.

Для північної та східної Європи характерними траєкторіями пірнаючих циклонів є такі, що показані на карті:

Вони проходять переважно над холодною поверхнею, тому слабко виражені в полі хмарності та опадів. Разом з тим, рух супроводжується похолоданням та посиленням північно-західних вітрів. На відміну від «класичних» циклонів, що проходять із заходу на схід, у «пірнаючих» структура зсунута приблизно на 90°: теплий фронт розташовується у південній частині циклону, теплий сектор - на заході, а тилова частина - на півночі або північному сході. Нерідко після такого циклону відбувається ультраполярне вторгнення - різке зниження температури, пов'язане з вільним проникненням арктичної повітряної маси у південні широти.