Тала Калатай: Треба менше срачів і більше діла

Попри часті розмови про майбутнє перемир'я, війна триває, а атаки дронів на мирні українські міста стали ще масовішими. Українці, які виїхали за кордон, щоб убезпечити своїх близьких, досі не наважуються повернутись, бо небезпека залишається.

• ТОП-6 світових зірок, які підтримали Україну

Meta.ua поговорила з відомою українською телеведучою та актрисою Талаю Калатай, якій зі своїми дітьми довелося покинути Київ, що воює.

– Перше питання у мене завжди однакове. Як прожили ці три страшні роки? Що було найскладнішим?

– Ці три роки як прожила? Мабуть, як усі – перманентний біль, що змінювався ще більшим болем… а ще, довелося виїжджати, повертатися і знову виїжджати… найскладніше для мене - розуміти, що як було до 24.02.2022 вже ніколи не буде. Що щастя ніколи не буде повним, через пекло і втрати війни…

– Як ваші діти сприйняли війну? Напевно, вони відразу стали дорослішими?

– Так, діти стали дорослішими. Особливо старша донька Марія. На початку війни їй було 16 років, вона закінчувала 11 клас. НМТ складала в Німеччині, де жила в німецькій родині. Знаючи німецьку, вона вирішила продовжити навчання саме в Німеччині. Тож ми знайшли прекрасну родину, якій я буду вдячна все життя, бо відпускати дитину завжди важко, а ще й в 16 років, а ще й за таких обставин… але нам пощастило.

Марія закінчила Штудієнколєг, вступила до кінематографічного університету, наразі працює і в свої 19 – абсолютно доросла і самостійна людина. А я не знаю, чи радію з цього, бо мені так боляче, що в найкращі свої роки, в неї не було жодного випускного (ковід/війна), вона залишилась без друзів, яких так любила… і давайте так, розуміла повністю, який жах охопив її рідну країну…

Середній Макар теж швидко став дорослішим, але йому було важко і коли тільки виїхали (він довго сидів у куточку і не хотів нікуди виходити) і коли повернулися… хоча виду він не подавав, але було видно як його трясе під час вибухів, коли зовсім поруч, а було це достатньо часто…

Зараз він єдиний чоловік поруч зі мною, і я ним пишаюся! Бо він справжнє надійне плече, хоча не без підліткових вибриків.

Найменша Катерина, на початок війни їй було 2 з гаком рочки… вона самостійна і незалежна, Україна. Не знаю, якою б вона була, якби не війна, але вона наразі дуже доросла на свій вік…

– Війна багатьох змінила та багатьох показала, з іншого боку. Чи є у вас ті, з ким ви перестали спілкуватися і, навпаки, може хтось з'явився новий в оточенні?

– На щастя, моє оточення абсолютно адекватне, всі мої зі мною.

А ще, за ці три роки я зустріла ще людей, які стали близькі. Я почула багато історій наших дівчат в різних країнах. І моя мрія – їх разом з ними розповісти. Бо те, через що пройшли й проходять ці дівчата, самотужки, починаючи з нуля… ох…

Я вдячна долі за тих, кого зустріла в цей непростий час!

– Чи є в українському шоубізнесі люди, з якими ви пішли б у розвідку?

– Є, але не знаю, чи можна вважати цих людей у шоубізнесі.

Вони ведучі, піарники і мої друзі й куми. Юля Зорій, Світлана Штанько, Яна Прядко, Павло Казарін (зараз на захисті нашої держави), Олексій Ліхман це мої колеги й друзі, та не впевнена, що вираз шоубіз, це не про них.

– Ви не лише телеведуча, а ще й актриса. Як зараз у нас справи з кінематографом в Україні? Чи має він майбутнє?

– Впевнена, український кінематограф рухається у правильному напрямку. З ним все буде добре. В нас дуже потужні продакшени, круті шоуранери і продюсери, талановиті актори. Треба менше срачів і більше діла, я б додала вагомішого слова режисера іноді, ніж продюсера. Наше кіно переживає дуже важкий етап, як і інші галузі, але впевнена – ми впораємось

– Ви вже збудували якісь плани на майбутнє? Знаєте які будете підкорювати вершини?

– Я зараз абсолютно не розумію, яким буде моє майбутнє. Чи повернуся в професію, адже наразі повністю присвятила себе дітям. Лише час від часу маю записи інтерв’ю, і це мені дає можливість бути в тонусі й не збожеволіти остаточно.

Межі мого планування – найближчі тижні. Мої нові вершини – це я сама, я як мама, адже, всі ці роки, маючи трьох дітей, я ніколи не була в декреті. Наразі проходжу цей етап і це я вам скажу, ой як нелегко… особливо в чужій країні, особливо без підтримки близьких. Мама, брат, чоловік, ой як далеко… я не планувала, але мої обставини так склалися, не вдаватимусь у подробиці… значить так треба.

Волію думати, що для чогось мені це дано..

– А якщо найближчим часом? Цього року?

– Як сказала вище – немає в мене особливих планів. Вижити й не поїхати кукухою, а ще, приїхати додому й обійняти близьких і рідних людей. Це все чого я хочу наразі. Ну і звісно, головне бажання у нас одне на всіх.

– Ви справляєте враження щасливої ​​жінки. Але все-таки, чого вам не вистачає для повного щастя?

– Я дуже рада, що справляю таке враження. На цьому і зупинимось.

– Мир колись настане. Що ви зробите насамперед, коли закінчиться війна?

– Коли закінчиться війна, я зберу за своїм столом всю нашу ВЕЛИКУ родину, всіх друзів, кумів, як колись до війни. За столом вже не буде мого тата, майже рік минув, як він пішов…

Молю бога, щоб місця за столом більше не рідшали

– Щиро вам цього бажаю. І скажіть кілька слів українцям у цей складний час.

– Як би пафосно це не звучало, але рідні, давайте триматися одне одного! Як би важко не було, ми є одне в одного. Давайте не чубитися і не засуджувати одне одного, бо ворогу тільки того і треба. Давайте підтримувати одне одного – у єдності наша сила! Ми все подолаємо. Ми зможемо. Ми вже змогли! Обіймаю міцно-міцно.

Відома нідерландська група Within Temptation висловила підтримку Україні.