Легенда української анімації Євген Сивокінь помер на 89-му році життя

Помер Євген Сивокінь — один із тих митців, які фактично сформували мову української анімації та зробили її впізнаваною у світі. На 89-му році життя пішов із життя режисер, художник, сценарист і педагог, чия творча біографія охоплює кілька епох вітчизняного кінематографа.

• Померла колишня телеведуча та вдова шоумена Сергія Сивохи Тетяна Сивохо

Деталі

Євген Якович належав до покоління авторів, які працювали не лише над окремими фільмами, а над цілою системою художнього мислення в анімації. Його ім’я нерозривно пов’язане з розвитком студії «Київнаукфільм» — ключового центру української анімації радянського та пострадянського періоду, де формувалися стилі, техніки й авторські школи.

За своє життя Сивокінь створив понад два десятки анімаційних стрічок. Серед найвідоміших — «Людина й слово», «Країна Лічилія», «Врятуй і збережи», «Пліткарки», «Ненаписаний лист», «Засипле сніг дороги». Його роботи вирізнялися філософською глибиною, увагою до внутрішнього світу людини та спробою говорити про складні теми через лаконічну, часто метафоричну форму.

Окреме місце у творчості митця займає його участь у створенні культового циклу про козаків, зокрема як художника в популярній серії «Як козаки…». Саме ця робота зробила українську анімацію впізнаваною для широкої аудиторії та закріпила її як частину культурної спадщини.

Його фільми не обмежувалися внутрішнім ринком. Вони неодноразово представляли Україну на міжнародних фестивалях у Франції, Італії, Іспанії, Хорватії, Азербайджані та інших країнах, отримуючи професійне визнання і нагороди. Особливою віхою стала стрічка «Засипле сніг дороги», яка отримала відзнаку як найкращий анімаційний фільм на фестивалі у Клермон-Феррані. Для українського кіно це стало знаковим досягненням, яке закріпило авторитет вітчизняної анімаційної школи в європейському контексті.

Сюжети Сивоконя часто будувалися навколо пам’яті, людських переживань, внутрішніх діалогів і морального вибору. Його персонажі — це не стільки герої у класичному розумінні, скільки носії станів і емоцій, через які автор досліджував людину в різних життєвих ситуаціях.

Важливою частиною його життя була педагогічна діяльність. Євген Сивокінь виховав кілька поколінь українських аніматорів, передаючи не лише технічні навички, а й розуміння анімації як мистецтва, де важлива кожна деталь — від руху персонажа до ритму сцени. Його учні згодом стали режисерами, художниками та викладачами, продовжуючи традицію, яку він заклав.

У 2022 році його внесок у розвиток українського кінематографа був відзначений Національною кінопремією «Золота дзиґа». Це стало символічним визнанням його ролі як одного з патріархів української анімації.

Ми також писали, що під час бойових дій загинула українська продюсерка, кастинг-директорка та військова Вікторія «Квітка» Боброва, яка служила лейтенанткою у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».