Сміття чи дизайн майбутнього? А ви б носили кросівки, зроблені з тенісних м’ячів

Що відбувається зі старими тенісними м’ячами після того, як вони втрачають пружність і вже не підходять для гри? Найчастіше вони опиняються серед відходів, адже їхню багатошарову структуру складно переробити. Дизайнер Соруш Ріазі Ісфагані запропонував нестандартне рішення — не руйнувати використаний матеріал, а дати йому нове життя у вигляді взуття.

• Із чим носити джинси в серпні 2026? 7 модних поєднань на щодень

Деталі

У межах експериментального проєкту SLICE він створив прототип кросівок, виготовлених із фрагментів старих тенісних м’ячів. Ідея полягає не просто у повторному використанні відходів, а у збереженні форми, текстури та характерних деталей оригінального матеріалу.

Тенісний м’яч як готовий елемент для створення взуття

На перший погляд може здатися, що тенісний м’яч — занадто незручний матеріал для взуття. Однак дизайнер звернув увагу на його природні властивості: міцну гумову основу, гнучкість, захисне ворсисте покриття та вигнуту форму.

Під час створення SLICE кожен використаний м’яч фіксують у спеціальному шаблоні, який виготовляють за допомогою 3D-друку. Така конструкція допомагає точно визначити лінії розрізу. Далі м’яч вручну розділяють за допомогою ножа та скальпеля, отримуючи окремі деталі майбутнього взуття.

Після розрізання сферична форма перетворюється на набір вигнутих елементів різної ширини. Великі частини використовують для передньої частини взуття, а вузькі смуги формують бокові зони. Усі фрагменти збирають навколо спеціальної основи, яка повторює форму стопи, та з’єднують за допомогою шнурів зі старих тенісних ракеток.

Особливість конструкції — відкриті місця з’єднання. Завдяки цьому видно весь процес створення взуття, а сам виріб більше нагадує дизайнерський експеримент, ніж звичайні спортивні кросівки.

Потертості, логотипи та сліди гри стали частиною дизайну

Однією з головних особливостей SLICE є те, що використані м’ячі не намагаються зробити «новими». Навпаки, дизайнер залишає на поверхні всі сліди попереднього життя матеріалу.

На готовому взутті можна побачити білі шви, фірмові позначки виробників, потертості та ділянки, які вигоріли під час експлуатації. Через це кожна пара має власний вигляд — двох однакових виробів практично неможливо отримати.

Різний стан тенісних м’ячів створює неоднорідну фактуру поверхні. Одні фрагменти залишаються яскраво-жовтими, інші мають більш приглушений відтінок через тривале використання на корті.

Зовні прототип виглядає доволі масивним і широким. Він поки що не претендує на роль конкурента сучасним біговим кросівкам, а скоріше демонструє потенціал незвичного матеріалу.

Чому дизайнер відмовився від традиційної переробки

До створення SLICE Ісфагані спробував більш звичний шлях — подрібнити старі тенісні м’ячі та змішати отриману гумову масу з натуральним каучуком для виготовлення підошви.

Такий підхід виявився технічно можливим, однак мав суттєвий недолік: після подрібнення матеріал втрачав головну перевагу — свою унікальну структуру.

Зникала вигнута форма м’яча, а разом із нею і поєднання гумового шару з текстильним покриттям. Саме тому дизайнер вирішив не перетворювати м’ячі на звичайну сировину, а використовувати їх як готові будівельні елементи.

Кожен фрагмент уже має певну товщину, форму та фактуру, тому процес створення взуття фактично нагадує складання конструктора.

Проблема старих тенісних м’ячів залишається актуальною

Тенісні м’ячі є складним матеріалом для переробки через особливості їхньої будови. Повстяне покриття міцно приклеєне до гумової оболонки, тому розділити ці шари без додаткової обробки досить важко.

Навіть після втрати необхідного тиску та здатності правильно відскакувати м’ячі залишаються фізично цілими. Через це значна кількість використаного інвентарю просто потрапляє на звалища.

За даними проєкту SLICE, у світі щороку виробляють сотні мільйонів тенісних і падел-м’ячів, але лише невелика частина проходить повторне використання. Найчастіше їх подрібнюють і застосовують для покриття кортів, підлог або виготовлення інших гумових виробів.

Ідея Ісфагані полягає в іншому підході — зберегти складну структуру м’яча та використати її як перевагу.

Чи можуть такі кросівки з’явитися у продажу

Наразі SLICE залишається експериментальним прототипом, який представили у межах конкурсу James Dyson Award 2026. Перед можливим серійним виробництвом дизайнеру ще потрібно вирішити низку практичних питань.

Серед головних викликів — перевірка водостійкості, міцності швів, здатності матеріалу витримувати багаторазове згинання та тривале тертя. Також необхідно врахувати, що старі м’ячі можуть відрізнятися за товщиною гуми та ступенем зношення.

Ще одна проблема — ручна підготовка деталей. Для масштабування ідеї знадобиться автоматизована система, яка зможе швидко сортувати м’ячі та виконувати точні розрізи.

Попри це, SLICE демонструє цікаву тенденцію у сучасному дизайні: речі, які раніше вважалися непотрібними відходами, можуть стати основою для нових продуктів. У цьому випадку тенісний м’яч не просто переробили — йому залишили власну історію, перетворивши сліди використання на частину дизайну.

Ми також писали, які кросівки носитимуть усі восени 2026 — головні модні тенденції.