Вчені пояснили, чому атмосфера Сонця в кілька разів гарячіша його поверхні

Видима поверхня Сонця, або фотосфера, нагріта до температури близько 6 000°C. Проте в декількох тисячах кілометрів вона може досягати мільйона градусів або навіть вище.

Така температура, попри велику відстань від основного джерела енергії Сонця, спостерігається у більшості зірок і являє собою загадку, над якою астрофізики розмірковували роками.

У 1942 році шведський вчений Ханнес Альфвен припустив, що намагнічені хвилі плазми можуть переносити величезну кількість енергії вздовж магнітного поля Сонця з його надр в корону, минаючи фотосферу, перш ніж вибухнути з виділенням тепла у верхній частині атмосфери Сонця.

Вчені вирішили вивчити властивості Сонця, щоб пояснити цю невідповідність. Велика розпечена куля майже повністю складається з плазми, яка являє собою високоіонізований газ, що несе електричний заряд. Рух цієї плазми у верхній частині сонячної атмосфери створює струм і сильні магнітні поля. Ці поля, у свою чергу, потім затягуються з надр Сонця і вириваються на його видиму поверхню у вигляді темних сонячних плям — скупчень магнітних полів, які можуть утворювати різні магнітні структури в атмосфері зірки.

Дослідники вважають, що в намагніченій плазмі Сонця будь-які об'ємні рухи електрично заряджених частинок будуть порушувати магнітне поле, створюючи хвилі, які можуть переносити величезну кількість енергії на великі відстані — від поверхні Сонця до його верхніх шарів атмосфери. Тепло переміщується по так званим сонячним магнітним потоковим трубам, а потім проривається в корону, створюючи її високу температуру.

Раніше інформували, темну матерію контролюють невідомі сили у четвертому вимірі.