Троє людей вірили, що вони – Ісус: що сталось, коли їх зібрали разом для неетичного експерименту

Це не нове психічне відхилення, коли деякі люди уявляють себе відомими історичними особистостями. Психологи уже давно досліджують цю проблему. В межах одного з таких досліджень навіть вдалось зібрати разом трьох людей, які щиро вірили, що вони втілення Ісуса Христа, і їх комунікація була доволі цікавою.

• Не дивіться на карту: зі США можна проплисти до Індії по ідеально прямій лінії

Деталі

У 1959 році в лікарні міста Іпсіланті в штаті Мічиган жили троє чоловіків, кожен з яких вважав себе Ісусом Христом. Вони навіть стали відомі як три Ісуси Іпсиланті.

У кожного з чоловіків діагностували шизофренію, і їхній психолог Мілтон Рокіч вирішив провести неетичний експеримент. Рокіч вірив, що зможе розбити їхні ілюзії, зібравши всіх трьох разом, спонукаючи їх засумніватися в тому, що вони є синами Бога.

Таким чином, цих трьох перемістили в одну палату та проводили багато зустрічей під наглядом Рокіча. Це було б цікавою ідеєю для ситкому, але в реальному житті звучить трохи сумно.

Перша зустріч трьох Ісусів була напруженою. Пацієнти були непохитно впевнені в тому, що вони Ісуси, й коли зустріли таких же людей, почали вороже ставитися один до одного. Вони вважали самозванцями один одного. Пацієнтів звали Джозеф, Леон та Клайд. Під час першого сеансу Джозеф і Клайд сперечалися, хто з них Бог, а Леон майже нічого не говорив та назвав це психічними тортурами.

Експеримент був безуспішним. Замість того, щоб поставити під сумнів свою власну віру в те, що вони були Ісусом, вони намагалися переконати інших в тому, що вони Ісус. Клайд вважав, що інші двоє "насправді не живі", додаючи, що "машини в них розмовляють. Вийміть з них машини, і вони нічого не говоритимуть. Ви не можете вбити їх, якщо в них всередині машини".

Джозеф вважав себе Богом, а двоє інших були "пацієнтами психіатричної лікарні, і те, що вони пацієнти, доводить, що вони божевільні". Леон, здавалося, був найбільш дружнім з трьох, вважав, що двоє інших були меншими богами або іноді реінкарнаціями капітана Дейві Джонса та короля Матіуса. Кожен з них вірив, що створив інших.

Експерименти тривали два роки. На диво, "Ісуси" не відмовлялися від них. При цьому Рокіч робив дослідження навіть більш неетичним. Часом команда підігравала ілюзіям пацієнтів, іноді вони ставили їх під сумнів. Під час однієї частини експерименту вони найняли привабливу асистентку, щоб спробувати змусити Леона закохатися в неї та використати її, щоб зламати його переконання. Він дійсно закохався в неї й відсторонився навіть більше, ніж раніше, коли виявив, що вона фліртує з ним лише на прохання.

Інколи чоловіки проявляли дружелюбність один до одного, як це могло б личити й справжньому Ісусу, але згодом це все одно перетворювалось у словесні та фізичні сутички. Перше насильство сталося під час суперечки про те, чи був біблійний персонаж Адам білим, чи ні, а також про те, чи був Адам зятем Леона. Клайд вдарив Леона, який не відповів.

Пацієнти, особливо Леон, вважали, що психологи "намагаються налаштувати один проти одного". Дослідники навіть почали надсилати листи пацієнтам, представляючись керівниками лікарні або, у випадку Леона, від імені вигаданої жінки, яку він вважав своєю дружиною. У листах жінка обіцяла з ним зустрітися в лікарні. Коли вона не з’явилася, він засмутився, розлютився та розгубився.

В міру того, як експеримент тривав, троє виробили стратегії спілкування один з одним. Зрештою вони досить добре порозумілися, уникаючи слона в кімнаті (якого всі вважали Ісусом), навіть посміхаючись ілюзіям одне одного (наприклад, переконанню Леона, що він одружений).

Експеримент не мав успіху, і єдина зміна в ідентичності відбулася, коли Леон попросив, щоб люди називали його по-іншому, а не як Ісус із Назарета, але він продовжував вірити, що він Бог.

Після експерименту Рокіч написав книгу, яку назвав "Три Ісуса Іпсиланті", де визнав неетичність експерименту та маніпуляції над пацієнтами. Ось, як він попросив пробачення у книзі:

Я дійсно не мав права, навіть в ім’я науки, грати в Бога і цілодобово втручатися в їхнє повсякденне життя. Хоч я й не зміг вилікувати трьох Христів від їхніх ілюзій, вони зуміли вилікувати мене — від моєї богоподібної ілюзії, що я можу змінити їх, всемогутньо та всезнаючи, влаштовуючи та перебудовуючи їхнє щоденне життя в рамках "тотального становлення".

Раніше ми пояснювали, чому обертання Землі не пришвидшує подорожі літаком (ні, не тому, що Земля "пласка").