Марс міг стати непридатним для життя через діяльність мікробів

Французькі вчені виявили, що у далекому минулому мікроби могли спровокувати кліматичні зміни на Марсі, які зробили планету не придатною для життя, що й призвело до їх вимирання.

• Вчені виявили, що бактерії та грибки на наших зубах можуть об’єднуватися у "суперорганізми"

Деталі

Згідно з дослідженням, прості мікроби, які харчуються воднем і виділяють метан, могли процвітати на Марсі приблизно 3,7 мільярда років тому. Це майже той же час, коли первісне життя закріпилося в океанах Землі. Проте, на Землі поява простого життя поступово створювала середовище, сприятливе для складніших форм життя, а на Марсі сталося навпаки.

Команда вчених на чолі з астробіологом Борисом Сотері з Institut de Biologie de l'Ecole Normale Supérieure (IBENS) у Парижі провела комплексне дослідження комп’ютерного моделювання, яке відтворювало взаємодію того, що ми знаємо про стародавню атмосферу та літосферу Марса, з мікробами, що споживали водень. Дослідники виявили, що в той час, як на Землі метан, який виробляють ці мікроби, поступово нагрівав планету, натомість Марс охолоджувався, заганяючи мікроби у все глибші шари земної кори, щоб вижити. Борис Сотері пояснює:

У той час Марс був би відносно вологим і відносно теплим, від мінус 10 градусів до 20 градусів за Цельсієм. На його поверхні була рідка вода у вигляді річок, озер і, можливо, океанів. Але його атмосфера сильно відрізнялася від земної. Вона була такою ж щільною, але багатшою на вуглекислий газ і водень, які обоє потенційно впливають на нагрівання атмосфери.

Будучи далі від Сонця, ніж Земля, а тому холоднішим, Марс потребував цих парникових газів для підтримки комфортної температури для життя. Але коли перші мікроби почали поглинати водень і виробляти метан (який на Землі діє як потужний парниковий газ), вони фактично сповільнили парниковий ефект потепління, зробивши стародавній Марс настільки холодним, що він став негостинним. Сотері зазначає:

На стародавньому Марсі водень був дуже потужним нагрівальним газом через те, що ми називаємо ефектом поглинання, спричиненим зіткненням, коли молекули вуглекислого газу та водню взаємодіють одна з одною. Ми не бачимо цього на Землі, тому що атмосфера нашої планети не така багата вуглекислим газом, як атмосфера Марса. Тож мікроби по суті замінили більш потужний нагрівальний газ водень, на менш потужний нагрівальний газ, метан, що мало б чистий ефект охолодження.

У міру того, як Червона планета охолола, все більше її води перетворилося на лід, а температура на поверхні впала нижче -60 градусів за Цельсієм, штовхаючи мікроби все глибше і глибше в кору планети, де зберігалися тепліші умови. Як показало моделювання, хоча спочатку мікроби могли комфортно жити прямо під піщаною поверхнею Марса, протягом кількох сотень мільйонів років вони були змушені відступити на глибину понад 1 кілометр.

Сотері та його команда визначили три місця, де сліди цих стародавніх мікробів можуть міститися ближче до поверхні. Ці місця включають кратер Єзеро, де марсохід NASA Perseverance зараз шукає зразки гірських порід, які можуть містити сліди цього стародавнього життя. Французький вчений зазначає:

Місця на планеті, де ці мікроби були найближче до поверхні, були б найтеплішими регіонами. І найтепліші місця зазвичай є найглибшими. На дні цих кратерів і долин клімат набагато тепліший, ніж на решті поверхні, і тому було б набагато легше шукати там докази існування цих форм життя.

Дослідники планують з’ясувати, чи можуть ці стародавні мікроби все ще жити десь у корі Марса. Раніше супутники виявляли сліди метану в тонкій атмосфері Марса, але наразі неможливо сказати, чи цей метан біологічного походження. Борис Сотері пояснює:

Оскільки марсіанської атмосфери сьогодні майже немає, цим мікробам доведеться переключитися на інше джерело енергії. Ми можемо уявити, що якийсь геологічний процес на Марсі сьогодні може забезпечити той самий тип енергетичного субстрату, водню та вуглекислого газу, на якому можуть жити ці мікроби. Ми хотіли б це з’ясувати та спробувати локалізувати будь-які потенційні оазиси життєздатності в марсіанській корі.

Раніше ми повідомляли, що китайський марсохід виявив нові докази того, що на Марсі колись була вода. На сьогодні вчені у цьому переконані, однак визначити точну дату та час, коли з поверхні Червоної планети вона зникла, не так просто.