Людей змушує активніше танцювати музика, яку вони навіть не чують – дослідження

Нове дослідження під керівництвом вчених з Університету МакМастера в Канаді свідчить про те, що ритм, який з’являється завдяки глибоким частотам, навіть не обов’язково повинен бути чутним, щоб змусити слухачів активніше танцювати. Людське тіло оцінить солодкі низькочастотні тони, навіть якщо вуха їх не чують.

• Вчені за допомогою імпланту допомогли німому чоловікові заговорити: як їм це вдалося

Деталі

Музика та всі її компоненти: такт, ритм і мелодія, пов’язані з нашим мозком на глибоко емоційному рівні. Деякі аспекти майже напевно є культурними, а інші впливають на нашу поведінку на підсвідомому рівні. Але також може бути частина музики, яка обходить звичайні канали й проникає в нашу неврологію іншим шляхом.

Науковці та ді-джеї знають про переваги стукаючого глибокого ритму над високими ритмами. Наприклад, нижчі частоти краще передають час руху та краще викликають відповідні реакції в наших нервах.

Ми також не просто чуємо глибокі частоти нашими вухами – ми відчуваємо, як вони проникають під нашу шкіру й відлунюють у мозку та кістках. Це відчуття, яке надихає на рух на дуже внутрішньому рівні. Нейробіолог з Університету Макмастера, провідний автор дослідження та затятий барабанщик Деніел Кемерон зазначає:

Музика — це біологічна цікавинка. Вона не відтворює нас, не годує нас і не дає нам притулку, тож чому вона подобається людям і чому вони люблять рухатися під неї?

Оскільки ми є соціально складними тваринами, цілком можливо, що простий басовий ритм спрацьовує на свідомому рівні, об’єднуючи людей для розмахування руками й ногами на танцполі. Але Кемерон і його команда задалися питанням, чи є щось більше в збуджуючих відчуттях під час прослуховування музики, щось, що не потребує нашого усвідомлення.

Щоб перевірити свою гіпотезу, дослідники перетворили живу електронну музичну подію на лабораторний експеримент у своєму спеціально розробленому залі, підключивши набір дуже низькочастотних (VLF) динаміків у діапазоні на межі людського слуху (від 8 до 37 Гц). ) і вмикали та вимикали їх під час концерту. Потім рухи відвідувачів відслідковувалися спеціальними пов’язками на голові для фіксування руху.

Команда порівняла нормалізовані вимірювання рухів голови з показниками, отриманими під час 2,5-хвилинних сегментів активації VLF з наступними 2,5 хвилинами інактивації протягом 55-хвилинної події.

Попри те, що було підтверджено, що танцюристи не могли помітити звуки, що виходили з динаміків, дослідники виявили, що в середньому учасники рухалися майже на 12% більше, коли динаміки VLF були увімкнені.

Подальше опитування підтвердило, що учасники відчули баси музики та отримали від них задоволення, але не відрізнили це відчуття від їхнього звичайного музичного досвіду. Кемерон зазначає:

Дослідження мало високу екологічну достовірність, оскільки це був справжній музичний і танцювальний досвід для людей під час справжнього живого шоу.

Оскільки більшість музичних подій не вражають своїх відвідувачів шалено низькими частотами, дослідники були впевнені в тому, що VLF не стимулює танцюристів на свідомому рівні. Проте, навіть без їхнього відома, нечутний ритм спонукав учасників експерименту до активнішого руху. Проте дослідники не розуміють, як саме нечутний ритм спонукає до активніших танців. Можливо, він збуджує певні нервові закінчення на різних ділянках шкіри або перемішує рідини у мозку.

Попри те, що це працює, Кемерон і його команда заінтриговані неявними діями баса, які впливають на нашу поведінку на підсвідомому рівні, вчений зазначає:

Дуже низькі частоти можуть також впливати на вестибулярну чутливість, додаючи людині відчуття руху. Для визначення залучених механізмів мозку потрібно буде розглянути вплив низьких частот на вестибулярний, тактильний і слуховий шляхи.

Раніше дослідники виявили, що ворони здатні розуміти рекурсію (процес вбудовування структур в інші, подібні структури у мовленні), що довгий час вважалося унікальною здатністю людини.