Вчені дізнались, який одяг був модним 320 тисяч років тому

Стародавні кістки, знайдені під час археологічних розкопок у Німеччині, свідчать про те, що наймоднішим зимовим одягом людей 320 тисяч років тому були шуби зі шкури ведмедів. Таке відкриття допомогли зробити сліди на кістках тварин.

• Здивували вчених: у пінгвінів виявили одну з людських особливостей

Деталі

Відмітини, знайдені на фалангах і плеснових кістках лап печерного ведмедя (Ursus spelaeus або U. deningeri), є одними з найдавніших відомих свідчень цього типу та демонструють один із засобів, які використовували наші давні родичі, щоб вижити в суворих зимових умовах того часу. Група дослідників під керівництвом археолога Іво Верхейєна з Тюбінгенського університету у Німеччині зазначає:

Експлуатація ведмедів, особливо печерних, є предметом безперервної дискусії вже більше століття й актуальна не тільки в контексті раціону гомінідів, але й для використання шкур. Відстеження витоків видобутку шкур може сприяти розумінню стратегій виживання в холодних і суворих умовах Північно-Західної Європи під час середнього плейстоцену.

Регіон, що оточує німецьке місто Шенінген, протягом десятиліть викликає інтерес археологів. У 1990-х роках дослідники виявили купу стародавніх артефактів із сусідньої відкритої шахти, включно з найдавнішою повною дерев’яною зброєю, яку коли-небудь виявляли (набір списів, датований 300 000–337 000 років тому).

Інші предмети включали кам'яні знаряддя, інструменти з кістки та ряд кісток тварин, у тому числі печерних ведмедів. І на багатьох з цих кісток були порізи — ознака того, що стародавні люди різали тварин, а їхні інструменти розколювали кістки.

Але порізи на двох кістках лапи викликали цікавість. Мало того, що вони були маленькими та точними, той факт, що вони взагалі були там, був приводом для розслідування. Іво Верхеєн пояснює:

Порізи на кістках часто інтерпретуються в археології як ознака використання м’яса. Але з кісток рук і ніг навряд чи можна отримати м’ясо. У цьому випадку ми можемо віднести такі тонкі та точні сліди розрізу до ретельного зняття шкіри.

Вони порівняли їхні кістки з іншими прикладами порізів на кістках лап ведмедя, проаналізованих у науковій літературі, і в кінцевому підсумку зупинилися на тому, що вони означають зняття шкіри. Сліди від порізів на кістках, знайдених у Шенінгені, були достатньо схожими, щоб Верхейєн та його команда дійшли висновку, що стародавні люди (Homo heidelbergensis або неандертальці) знімали шкуру з ведмедів, коли проживали в цьому районі.

Ймовірно, це забезпечило людям кращий захист, ніж їхні власні відносно безшерсті шкури. У найтеплішу пору ведмеді мають густу шерсть. Взимку вона доповнюється зростанням м'якого підшерстя, що забезпечує додаткову ізоляцію від холоду. Попри те, що світ перебував у міжльодовиковий період й було відносно тепло, зими все одно були суворими. Іво Верхеєн зазначає:

Ці нещодавно виявлені сліди від порізів свідчать про те, що близько 300 000 років тому люди в північній Європі могли виживати взимку частково завдяки теплій шкурі ведмедів.

Це, природно, викликає питання про те, як були отримані шкури. Щоб шкуру ведмедя можна було використовувати, її потрібно здерти досить швидко після смерті, тому сидіти й просто чекати, поки печерний ведмідь впаде мертвим, навряд чи буде корисною стратегією. На щастя, кістки та зброя, знайдені на місці, пропонують відповідь. Верхеєн пояснює:

Якщо на місці археологічних розкопок знаходять лише дорослих тварин, це зазвичай вважається ознакою полювання. У Шенінгені всі кістки та зуби ведмедів належали дорослим особинам.

Отже, разом узяті останки ведмедя в Шенінгені свідчать про те, що люди полювали на ведмедів, а потім здирали з них шкіру, щоб отримати розкішну шкуру. Як саме вони використовували ці шкури, залишається відкритим для припущень, але дослідники зазначають, що навряд такі групи людей ходили б голі, тому, ймовірно, ці шкури використовувалися для носіння чи сну.

Раніше ми повідомляли, що у Норвегії розкопали поховання епохи вікінгів. Рідкісна могила містить велику кількість артефактів.