Вчені виявили, що статуя Сфінкса могла будуватися не тільки людьми

Скульптура Великий Сфінкс у Гізі є однією з архітектурних та історичних візитівок Єгипту. На рівні з пірамідами Гізи, ця статуя окутана ореолом таємничості, який десятиліттями приваблює вчених. Сфінкс досі залишає для дослідників чимало загадок, але, здається, одну з найцікавіших щойно розгадали. Виявляється, що Великий Сфінкс збудований не лише людьми, а й самою природою.

• Ймовірно, найстаріша піраміда у світі захована під землею в Індонезії

Деталі

Відтворивши погодні умови, які існували під час спорудження пам’ятника, вчені виявили, що основна форма Сфінкса, можливо, була сформована ерозією, залишивши людям лише вирізьблення дрібних деталей. Дослідник Лейф Рістроф зазначив:

Наші висновки пропонують можливу "історію походження" того, як утворення, схожі на сфінкса, можуть виникнути внаслідок ерозії. Наші лабораторні експерименти показали, що несподівано схожі на Сфінкса форми насправді можуть виникати з матеріалів, які руйнуються швидкими потоками.

Автори дослідження вирішили провести серію експериментів після того, як помітили, що пустелі по всьому світу всіяні незвичайними скелями, які називаються ярдангами. Утворені вітровою ерозією, ярданги часто приблизно схожі за формою та пропорціями до Великого Сфінкса.

З цього виникла гіпотеза про те, що відома усім скульптура могла почати своє формування як ярданг, який стародавні єгиптяни уявляли собі як міфічну істоту з головою людини, тулубом лева та крилами орла. Замість того, щоб будувати Сфінкса з нуля, творці пам’ятника могли просто підкоригувати існуючий орієнтир у пустелі. Рістроф додає:

Насправді сьогодні існують ярданги, які виглядають як сидячі або лежачі тварини, що підтверджує наші висновки.

Намагаючись довести свою теорію, дослідники відтворювали рельєф Гізи, будуючи мініатюрні кургани з м’якої глини з більш твердим, менш руйнівним матеріалом, вбудованим усередину. Потім ці споруди помістили у водний тунель, який повторював вітри північно-східного Єгипту.

Спостерігаючи за впливом ерозії на їхні мініатюрні ярданги, дослідники заявляли, що непримітний курган перетворювався на величного лева. Коли вода, що швидко рухалася, здирала глину, більш стійкі матеріали набували форми циліндричної голови. Прискорений потік під головою сформував шию, передні кінцівки та лапи мітологічного звіра. Вражаючі форми утворювалися залежно від того, як потоки перенаправлялися навколо твердіших або менш крихких частин кургану.

Автори дослідження підсумовують, що їх експеримент дає уявлення про те, що могли бачити жителі єгипетської пустелі тисячі років тому та як пов'язували навколишній пейзаж з мітами.

Раніше ми повідомляли, що у Франції археологи виявили саркофаг з вапняку, який залишався недоторканим з моменту його будівництва приблизно 1800 років тому.