10 найбагатших країн світу – рейтинг 2024

Суспільство 16:10 - 02 травня 2024

Яка держава може похвалитися найбільшими статками

10 найбагатших країн світу – рейтинг 2024

10 найбагатших країн світу / Фото: Freepik

Що означає для нації бути багатою чи бідною в часи глобальної пандемії, високої інфляції та геополітичної напруженості? ВВП на душу населення, скоригований на відносну купівельну спроможність, дає нам уявлення, хоча й недосконале.

Ви б хотіли бути багатим у бідній країні чи бідним у багатій? Виміряти багатство націй не так просто (спойлер: йдеться не лише про валовий внутрішній продукт, або ВВП). Визначення найбагатших країн світу, наскільки ви багаті, значною мірою залежить від того, як визначаються багаті та бідні країни.

10 наймиролюбніших країн світу – рейтинг

Якщо ми просто візьмемо до уваги валовий внутрішній продукт країни - суму всіх товарів і послуг, вироблених країною протягом одного року, - то прийдемо до висновку, що найбагатші країни - це саме ті, які мають найбільший ВВП: США, Китай, Японія, Німеччина. Але як економіка, наприклад, Сінгапуру чи Люксембургу може зрівнятися з економікою таких потуг, якщо вони є не більше ніж маленькими точками на карті світу?

Ще одна проблема ВВП полягає в тому, що він не вимірює нерівність доходів, тобто те, як багатства країни розподіляються серед населення. Ось чому більш точне уявлення про умови життя людей починається з поділу ВВП країни на кількість людей, які в ній проживають: ВВП на душу населення і темпи його зростання говорять нам набагато більше про суспільне багатство, потенційно доступне кожній людині, і про те, чи збільшується або зменшується це багатство з часом.

Однак використання показника ВВП на душу населення все ще створює проблему: на той самий дохід можна купити дуже мало в одних країнах і набагато більше в інших, де предмети першої необхідності - їжа, одяг, житло чи охорона здоров'я - коштують набагато дешевше. Щоб оцінити, наскільки заможними є громадяни країни, необхідно розуміти, скільки вони можуть купити. Саме тому, порівнюючи ВВП на душу населення між країнами, ВВП слід коригувати на паритет купівельної спроможності, який допомагає нам врахувати рівень інфляції та ціни на товари і послуги в кожному конкретному місці.

Якщо розглядати питання, що краще - бути багатим у бідній країні чи бідним у багатій, то найкращий шанс насолоджуватися вищим рівнем життя - це проживати в багатшій країні, незалежно від того, де людина перебуває на шкалі розподілу доходів. З іншого боку, багатство для одних без належної міри рівності для всіх є, м'яко кажучи, проблематичним. Пандемія коронавірусу довела це найяскравіше. Працівники з низькими доходами, часто мігранти, які живуть у деяких дуже заможних країнах, раптово опинилися без роботи, без даху над головою і без будь-якої системи соціального захисту. Багато менш заможних країн, тим часом, зі шкіри пнулися, щоб подбати про всіх нужденних під час кризи.

Крім того, якість і доступність охорони здоров'я часто йдуть пліч-о-пліч з якістю і доступністю освітніх послуг, соціального забезпечення, житлової допомоги та інших компонентів соціальної інфраструктури. Країна може пишатися високим ВВП або високим ВВП на душу населення, але якщо такі послуги є неадекватними або недоступними для значної частини населення, ці громадяни почуватимуться бідними, незалежно від того, що про це можуть свідчити економічні показники.

Крім того, в умовах інфляції, оскільки енергоносії та продукти харчування є товарами першої необхідності і мають мало замінників, підвищення цін на них особливо болісно позначається на домогосподарствах з низькими доходами. Сім'ям легше скоротити або взагалі відмовитися від витрат на електроніку, одяг чи розваги, коли ціни зростають, але коли йдеться про їжу, опалення чи транспорт, які мають вирішальне значення як для життя, так і для заробітку, це стає набагато складнішим завданням. Як наслідок, інфляційний сценарій часто може становити загрозу для економічної та соціальної стабільності.

Ось чому в довгостроковій перспективі краще бути не тільки багатим, але й егалітарним. Занадто велика економічна нерівність стримує зростання для всіх, підвищується ймовірність політичної нестабільності, зростають витрати на охорону здоров'я та рівень смертності, а також рівень злочинності та корупції. Бути багатим у бідній країні також має свою ціну.