Чому пилові бурі стають частішими у світі?

Пиловою (піщаною) бурею прийнято називати атмосферне явище, при якому у повітря за рахунок сильного вітру здіймається велика кількість пилу та дрібного піску із земної поверхні, що призводить до зниження дальності видимості. Завдяки стійким повітряним течіям, такий пил та дрібні часточки ґрунту можуть переміщуватися на тисячі кілометрів, і охоплювати значні території (що добре простежується на супутникових знімках). Дальність видимості при сильних бурях може знижуватися до кількох десятків метрів, а тривалість у середньому складає від однієї години до однієї доби і більше. На карті представлені області на Землі, де найчастіше виникають пилові бурі та основні шляхи переміщення піднятого матеріалу (вказано стрілками).

Для України таке явище загалом є не частим і може спостерігатися інколи на початку весни, а також у перехідний період від літа до осені. Іноді спостерігалися і зимові пилові бурі на тлі морозної і безсніжної зими (наприклад, у 1969 та 2012 роках). Також протягом літа виникають локальні короткочасні бурі під час грозових процесів, особливо в умовах тривалої посухи. Але якщо проаналізувати ситуацію у всьому світі, то за останні кілька десятиліть пилових бурь стало помітно більше, і крім того – суттєво зросла їхня середня тривалість. Цьому є кілька причин, пов'язаних здебільшого зі змінами клімату та діяльністю людини.

У якості головних кліматичних факторів можна виділити такі:

• Підвищення температури суші та самого повітря. Це призводить до більш швидкого висихання поверхневого шару ґрунту та збільшення показників випаровуваності з поверхні.

• Зниження кількості опадів у ряді регіонів (наприклад, у Сахелі на півдні Сахари, на Близькому Сході, у Центральній Азії тощо) призводить до тривалих посух - ґрунт стає більш пухким і легко піднімається поривами вітру.

• Зміна циркуляції вітрів у довгостроковій перспективі також може сприяти збільшенню кількості пилових бурь у деяких частинах світу.

Людська діяльність чинить значний внесок у зростання повторюваності цього несприятливого явища, особливо це виражається у:

• Масовій вирубці лісів - найбільш активними темпами нині знищуються ліси екваторіальної та субекваторіальної області (Бразилія, Центральна Африка, Індонезія).

• Інтенсивне сільське господарство, особливо без дотримання агротехнічних заходів (наприклад, надмірне розорювання земель, випасання худоби) руйнує верхній шар ґрунту.

• Збільшення площ пустель - процеси опустелювання прискорюються, особливо в зонах, де природні умови і так на межі (напівпустелі, степу).

• Зростання міст (урбанізація) та промислової інфраструктури у посушливих регіонах (наприклад, у Китаї, на Близькому Сході) порушує природні екосистеми та робить ґрунт більш уразливим до вітрової ерозії.

В останні роки пилові бурі спостерігаються навіть у регіонах, де вони раніше були рідкістю, наприклад, у Європі чи Південній Америці. Це пов'язано з комбінацією кількох факторів: посухи, втрати рослинного покриву та погодних аномалій.