Про це не розкажуть у школі: топ-5 фактів про Тараса Шевченка, яких ви не знали

9 березня — день народження легендарного українського поета Тараса Шевченка. В Україні вшановують пам'ять поета та вивчають його творчість і біографію. Однак є маловідомі епізоди з життя Шевченка, про які мало хто знає. Розповідаємо цікаві факти про Тараса Шевченка, які не вивчають у школі.

Викуп із кріпаків: альтернативна версія

Петро Мартос, який фінансував видання першого "Кобзаря" 1840 року, наводить відмінну від традиційної версії історію викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.

Якось художникові-кріпакові один генерал замовив свій портрет. Намалював художник гарно і, що важливо, дуже схоже. Але в житті генерал був некрасивим, а отже, реалістичну роботу приймати відмовився.

Тоді Шевченко переробив картину: зафарбував генеральські атрибути, намалював натомість рушника і інструменти для гоління і віддав роботу у цирульню як вивіску. Розлючений генерал запропонував Енгельгардтові викупити кріпака. Розуміючи, чим це може закінчитися для Тараса, Жуковський вмовив імператрицю прохати Шевченкового власника призупинити перемовини з покупцем — а на знак подяки імператриця захотіла, щоб Карл Брюллов нарешті докінчив давно розпочатий портрет Жуковського, який і був потім розіграний у знамениту лотерею.

Останнє кохання

Протягом усього життя поета не полишали мрії про шлюб. Останньою жінкою, яку Шевченко серйозно розглядав на роль дружини, стала Лікера Полусмак. Вона спочатку прислуговувала в його друзів Карташевських, а потім служила найманою робітницею в Кулішів.

• Тарасу Шевченку встановлено найбільшу кількість пам'ятників у світі

Шевченко дуже зацікавився Полусмак і спалахнув пристрастю. Жінці він подобався, але не більше. Вона весь час вагалася, і ця мінливість підкріплювалася думкою панів, які певної миті вирішили, що Шевченку треба підшукати іншу, серйознішу, наречену.

Лікеру лякало минуле поета, а саме те, що його було відправлено на заслання. У підсумку вона проміняла його на лакея. Вони одружилися, відкрили перукарню і завели багато дітей. Однак її чоловік став п'яницею.

Лікера не усвідомлювала велич поета і після смерті Шевченка задумалася, як почесно було б стати його вдовою. В її спогадах читалася жалість за втраченою можливістю. В останні роки життя вона доглядала за могилою Шевченка.

Чутки про пияцтво

Існує безліч спекуляцій про те, що Тарас Шевченко був п'яницею. Так, у листі Герцену Тургенєв писав: "Скажи два слова в "Дзвоні" про смерть Шевченка. Бідняк заморив себе непомірним вживанням горілки". Однак багато друзів і знайомих поета, включно з дочкою графа Ф. Толстого Катериною Юнге, ставали на його захист. "Протягом двох років я майже щодня бачилася з Шевченком, і жодного разу не бачила його п'яним, жодного разу не чула з його вуст якогось такого слова, що не личило б, жодного разу не помітила, щоб він у поведінці чимось відрізнявся від людей добре вихованих".

Захищав його репутацію і Микола Костомаров, український історик і член Кирило-Мефодіївського братства. За його словами, Шевченко був стійким до алкоголю, а п'яним він бачив його лише один раз - коли інші люди в компанії були в набагато гіршому стані.

Запорука успіху дебютної книги — талановитий редактор

Український поет Євген Гребінка, він же автор всесвітньо відомого романсу "Очі чорні", справив величезний вплив на молодого Шевченка. Він відіграв значну роль у формуванні кола читання — а отже, і світогляду поета. Саме з його легкої руки Шевченко почав читати "Енеїду" Івана Котляревського, "Історію Русів", твори Квітки-Основ'яненка, а також дізнався про можливість існування друкованого народнопісенного слова — і що добре знаний йому фольклор зараз у моді й у пошані. Ці ідеї Шевченко засвоїв і розвинув у своїх перших творах.

Зазначається, що в "Кобзарі" 1840 року всього вісім творів, але кожен із них дуже сильний. Їхня послідовність теж ретельно продумана. Омелян Пріцак у праці "Шевченко - пророк" припускає, що саме Гребінка був редактором і співзасновником дебютної книги. Він же переконав Петра Мартоса фінансувати перше видання "Кобзаря".

Перепоховання

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському цвинтарі) спочатку й поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його "Заповітом", написаним ще 1845 року, на рідній землі.

Художник Григорій Честахівський займався перепохованням Тараса Шевченка. 22 травня 1861 року відбулося перепоховання поета на Чернечій горі в районі Канева.

Відбувалося все пишно: ще на шляху до Канева за труною рухалися процесії, а коли її залишали в церквах на ніч, туди приходили діячі місцевої громади. А в Орлі труну супроводжували духовенство зі співом релігійних пісень, військовий оркестр, що грав малоросійські мотиви, і гімназисти. В Україні збиралися натовпи: труну тут чекали заздалегідь, приймали з урочистостями.

Слова Тараса Шевченка не втрачають актуальності навіть 200 років потому. Пропонуємо згадати найяскравіші цитати поета, які актуальні сьогодні під час війни.