Очищуємо мову від суржику: не "пустишка", не "погрємушка", не "пельонка"

Українська мова одна з наймилозвучніших мов світу, але українці дуже часто користуються суржиком. Суржиком здавна в Україні називали мішанину зерна – жита, пшениці, ячменю, вівса, а також борошно з такого зерна (низький сорт). На сьогодні словом суржик називають мову, в якій штучно об''єднані без дотримання літературних норм елементи різних мов. Причина появи суржика — двомовність. Психологи кажуть, що спотворена мова отупляє людину, робить її мислення примітивним. Спілкування суржиком спотворює інформацію, бо мовець у цьому випадку може вживати слово в лише йому відомому значенні та ще й у формі, яка не відповідає загальноприйнятим граматичним нормам. Порозумінню суржик не сприяє.

• Жорін: українцям менше треба звертати увагу на питання "утисків"

Суржик — це ідіома, яка включає елементи української та російської мов та поширена в Україні, а також на сусідніх територіях рф та Молдови. Він виник у результаті масової тривалої контактної українсько-російської двомовності у її диглосній формі. Суржик не може бути названий підджином, тому що піджин — це спрощена мова, яка не є ні для кого рідною. Суржик відрізняється як від української, так і розмовної російської мови.

Деякі з характерих для суржика особливостей (вживання русизмів замість нормативних українських відповідників):

На часі нагадати:

Запам’ятайте! Дурник, смочок, пипка, мізюк (а не «пустишка»), брязкальце (а не «погрємушка»), пелюшка, сповиток (а не «пельонка»), пляшечка (а не «бутилочка»), дитячий візочок (а не «дєтська каляска»), ліжечко (а не «кроватка»).

27 жовтня День української писемності та мови.