Чим жіноче бджільництво відрізняється від чоловічого? Медове інтерв’ю на честь Дня пасічника

Серпень щедрий на солодкі свята – Медовий Спас, Яблучний Спас, Маковий… Серед них скромно причаїлося професійне свято виробників найкорисніших з-поміж солодощів – тобто меду. На цьому тижні в Україні відзначався День пасічника України.

Виявляється, мед може не тільки лікувати застуди, а й щитовидку, зайву вагу, безпліддя, серце, нерви, жіноче та чоловіче здоров’я. І з нього готують чудове мило, доглядову та лікувальну косметику. Проте не медом єдиним важливе бджільництво!

Бо ще бджоли захищають усю нашу продовольчу систему. Наприклад, цікавий факт: зі 100 сільськогосподарських культур, які забезпечують 90% продовольства у світі, 75 – запилюються медоносними бджолами. І взагалі ООН стверджує:

Майбутнє продовольчої безпеки людства залежить від бджіл!

Тож, на честь свята МЕТА знайшла нейнезвичайнішу бджільницьку організацію України – Фундація жінок-пасічниць. Це перша та наразі єдина зареєстрована в Україні некомерційна жіноча громадська організація, пов’язана з пасічникуванням. Ми поспілкувались із однією з її членкинь – менеджеркою та пасічницею Дарʼєю Чеченіною.

Тож, як воно бути пасічницею в Україні та чим жіноче господарювання на пасіці відрізняється від чоловічого? Читайте в ексклюзивному інтерв’ю від МЕТА.

Як Ви особисто прийшли до пасіки – що стало першим поштовхом займатися бджільництвом?

Шлях був і довгий, і короткий. Спершу, звісно, в моїй сімейній справі мною керувало бажання просто допомагати дідусю: усе йому носити, подавати і паралельно слухати. Оце як губка в себе всі знання вбрирати.

І чому довгим? Водночас тому, що справою життя це стало вже під час університету. Тобто не з самого дитинства, а під час встановлення і вибору професії, грубо кажучи.

Тому поштовхом, просто зацікавитися бджільництвом, була родинна справа та цінність сім'ї. А основним, більш серйозним підприємницьким поштовхом стало просто бажання це все розвивати, бути величезною частиною цього, щоб це залежало від мене, і щоб я мала вплив на цю справу.

Взагалі шлях до пасіки, я думаю, він у кожного індивідуальний – супер насичений. Мабуть, різний і динамічний – він то набирає просто неймовірних обертів, то, можливо, навіть стає на паузу якісь періоди. Тому цей шлях супер цікавий.

Він кожного року просто якийсь новий. Хоча ти вже це тисячу разів міг робити, знаєш, як все робиться, розумієш, що до чого, що після чого. Але все одно кожного року – спілкування, якісь нові ситуації, випадки на пасіці, нові знайомства. Усе це робить шлях до пасіки ще більш наповненим, різноманітним, не нудним і, відповідно, таким, який дає результати.

Чому виникла потреба створити саме жіночу фундацію пасічниць?

Я особисто не створювала фундацію, але супердотична до неї – тож, дозволю собі сказати від себе можливу відповідь про створення.

Думаю, що це була в першу чергу навіть не потреба, а бажання. Бажання створити таку жіночу двіжуху, таку собі групу однодумців, де можна знайти людей, які думають так само, як і ти. А якщо і ні, то ви можете спокійно дискутувати і приходити до якихось компромісів або залишатися все одно зі своїми думками. Але одночасно не ставати конкурентками чи ворогами, а бути партнерками, товаришками і просто колегами, так сказати. Колегами – у бізнесі, у сфері, у всьому, чому ми захочемо. Це ж можуть бути не тільки бджоли, а й інші дотичні сфери до бджільництва. Тому спершу, на мою думку, було бажання, а не потреба.

Потреба вже, мабуть, доформувала сам цей процес створення фундації як організації, а не просто неофіційної групи. Для того, щоб ця організація мала більшу мету, мала більше можливостей, могла ці можливості давати своїм членкиням. Можливо, мала більшу вагу, як в суспільстві, так і в житті кожної з нас.

Чи відрізняється підхід жінок-пасічниць до догляду за бджолами від чоловічого?

З одного боку, ні. Тому, що ми ж всі люди в першу чергу.

Але з іншого боку – так. Тому що, говорячи вустами фундації: наш підхід є більш жіночним. Не в сенсі, що ми просто жінки і в нас якийсь жіночий підхід. Це в такому сенсі: жінка носить в собі якості, які на чиюсь, в першу чергу, її думку, є жіночними.

Можливо, саме для нас – це ніжність, турбота, любов, бажання допомагати, щедрість, доброта. Це якості, які складають, в принципі, плюс-мінус, скоріш за все, портрет членкині фундації. Дружелюбність, посмішка – усе це транслюється, звісно, і в її роботу. Ми завжди стараємося робити свою роботу чисто. Тобто в нашому підході – акуратність, гігієна, кожну бджілку ми завжди бережемо.

Ми не просто працюємо задля грошей, а зокрема, і для власного задоволення. Тому що нас це дуже наповнює. Природа – це те, що кожна з нас любить. Кожну з нас дуже сильно мотивує і тримає любов до кожної бджілки, любов до кожної карплинки меду, яку роблять наші бджілки – відповідно до продукту, який ми продаємо. І цю любов ти відчуваєш у результатах нашої роботи. Ти відчуваєш цей підхід, це приємне ставлення і весь цей шарм, скажімо так, наш жіночний, який ми вкладаємо в нашу роботу, в нашу фундацію, в наш етикет роботи і так далі.

Які головні напрями роботи Фундації сьогодні?

У нас розроблено наші пріоритети розвитку на майбутні роки:

• створення нових конкурентоспроможних продуктів та послуг для здоров'я – мед, крем, різні смаки меду, мед з різними додатками, екокосметика тощо;
• будівництво кооперативних виробничих потужностей з переробки продукції бджільництва з метою виходу на нові ринки;
• підвищення фінансової грамотності жінок, які займаються бджільництвом;
• безперервне навчання та підвищення професійних компетенцій – наймаються тренери, складається програма, відбувається навчання і завершення.

Які головні загрози для бджіл і бджільництва ви бачите зараз в Україні?

Передусім, це економічна криза через війну. Вона призвела до здорожчання матеріалів та засобів для пасічництва, пального.

Також бджільництво України потребує оновлення підходів та обладнання на сучасне. Застарілі погляди любителів (не професіоналів), які тягнуть галузь вниз, збиваючи гуртову ціну та порушують протоколи обробки бджіл. Також нерегульована обробка пестицидами, що призводить до отруєнь.

З боку держави – це високі вимоги до харчових продуктів, які складно виконати самотужки. Тому ми об'єдналися та йдемо разом, створюючи кооператив

А загалом – низька культура споживання меду.

Якщо б Ви могли подарувати українцям "бджолиний рецепт щастя", як би він звучав?

Бджолиний рецепт щастя – це, звісно, завести бджіл і пасічникувати. От вам рецепт щастя.

Апітерапія (ред.: альтернативний метод медицини, в якому для профілактики та лікування хвороб використовуються бджолині продукти), взагалі терапія – знаходитися поряд з бджолами. Ця взаємодія з тваринками, що зараз популярно – ти вилікуєш сам себе через комунікацію з ними, через споглядання, через те, що ти просто поруч з ними знаходишся, через ці запахи і так далі.

От мій ідеальний бджолиний рецепт щастя – купляйте вулики бджолині сім'ї, вставте собі у дворі і заглядайте до них пару разів на сезон. А далі – мед качаєте.

А якщо щось полегше – то такий рецепт бджолинного щастя 2.0. Можна просто купляти мед, можна підтримувати місцевих пасічників і пасічниць – купуючи саме у місцевих пасіках мед та інші продукти бджільництва, яких, до речі, дуже багато. Почитати про все це, дізнатися – є ж купа різних варіантів, скажімо так, інгредієнтів цього рецепту.

Можна купити щось з косметики, можна зробити свічку, можна купити ліки з маточним молочком і так далі. Наприклад, що ще може входити в цю страву? Можна допомагати іншим запилювачам – це теж дуже допоможе ситуації у світі. Ті самі готелі для комах – це дуже хороший приклад цього.

Я впевнена, є іще інші варіанти – типу посадити квіточки або поставити поїлочку для комах…

Фото: особистий архів Дар'ї, Фундація жінок-пасічниць, Pexels.