Архіпелаг із населенням в 275 тисяч перебуває у двох матчах від ЧС-2026

Комусь це може здатися сюрреалізмом, але істина така, що прямо зараз архіпелаг, розташований у Тихому океані, населення якого ледь перевищує 275 тисяч осіб та який навіть не є політично незалежним, знаходиться у двох матчах від кваліфікації на чемпіонат світу з футболу 2026 року. Це стало зрозумілим за результатами матчів національних збірних наприкінці березня, коли у кваліфікаційній зоні ОФК (Конфедерації футболу Океанії) команді Нової Каледонії, яка обіграла збірну Таїті (3:0), вдалося вийти у фінал відбору.

У вирішальному матчі острів'яни прогнозовано поступилися збірній Нової Зеландії (0:3), яка й здобула єдину пряму путівку на ЧС-2026 від зони ОФК. Однак завдяки новим принципам кваліфікаційного відбору, збірна Нової Каледонії все ще має щонайменше теоретичні шанси вперше у своїй історії кваліфікуватися на мундіаль, який наступного року відбудеться на полях Канади, Мексики та США. Для цього команді, яку очолює 43-річний француз Йоанн Сіданер, потрібно буде пройти через міжконтинентальні стикові матчі, які визначать двох останніх учасників ЧС-2026.

Зазначені поєдинки відбудуться через рік – у березні 2026 року, коли буде завершено кваліфікацію на мундіаль на всіх континентах. Для визначення двох останніх учасників ЧС-2026 проведуть спеціальний міжконтинентальний турнір у форматі плей-офф за участю шести команд – по одній від АФК (Азія), КАФ (Африка), КОНМЕБОЛ (Південна Америка) та ОФК (Океанія), а також двох від КОНКАКАФ (Північна та Центральна Америки).

Попередньо команди-учасниці міжконтинентального плей-офф будуть проранжовані відповідно до світового рейтингу ФІФА, при цьому чотири команди, які займають найнижчі місця, спершу зіграють між собою. Переможці зустрінуться з двома командами, які займають найвищі місця в рейтингу, в іншій серії матчів на вибуття, переможці яких й матимуть право брати участь у чемпіонаті світу 2026 року.

Так як збірна Нової Каледонії навіть у своїй зоні ОФК не є найкращою командою в актуальній версії рейтингу ФІФА (89-та позиція у Нової Зеландії, 147-ма – у Соломонових островів, 148-ма – у Фіджі, 152-га – у Нової Каледонії), то практично зі стовідсотковою ймовірністю у міжконтинентальному плей-офф за право пробитися на ЧС-2026 цій команді належатиме провести саме два, а не один поєдинок. Звичайно, якщо перша гра буде програною, то Нова Каледонія одразу ж вилетить та поїде додому…

Примітно, що Нова Каледонія лишень у 2004 році стала членом ФІФА, і вперше брала участь у відборі на чемпіонат світу, починаючи із циклу, що передував мундіалю-2006. Тому для острів'ян поточний кваліфікаційний турнір чемпіонату світу є лише шостим в історії.

З політичної точки зору цей архіпелаг не є повноцінною державою, а вважається особливим адміністративно-територіальним утворенням Франції та де-факто знаходиться під керуванням верховної влади цієї республіки в особі президента Емманюеля Макрона. Представництво Нової Каледонії у політичній системі Франції складається лишень із двох сенаторів (з 348) та двох депутатів (з 577). Втім, населенню островів, вочевидь, цього цілком вистачає, і воно здебільшого не прагне відокремлення та проголошення незалежності.

Принаймні станом на поточний момент у Новій Каледонії пройшло вже чотири референдуми, на яких ставилося питання про незалежність від Франції. Перший датований 13 вересня 1987 року, і його тотально бойкотували прихильники незалежності, через що явка на ньому склала лише 59% від усіх зареєстрованих виборців. За незалежність тоді проголосувало тільки 1,7% тих, хто прийшов на виборчі дільниці.

Через одинадцять років, у 1998-му, було укладено Нумеанську угоду, яка передбачає, що через 20 років жителі Нової Каледонії отримають право провести три референдуми з питань незалежності із різницею у два роки кожен. Перший з референдумів відбувся 4 листопада 2018 року. На ньому порушувалося питання про «передачу Новій Каледонії державних повноважень, міжнародного статусу із повною відповідальністю, а також організацію громадянства». За результатами волевиявлення більше 56% учасників голосування виступили проти незалежності від Франції, явка на референдумі склала 81%. Примітно, що права голосу було позбавлено близько 17% виборців, які народилися у Франції та згодом переселилися жити до Нової Каледонії, що дозволяло краще врахувати волю саме корінного населення.

На другому референдумі, який пройшов 4 жовтня 2020 року, проти незалежності від Франції виступило 53% тих, хто голосував за показника явки у 85%. За півроку до того референдуму на островах припинили проводити опитування громадської думки, через що передбачити результати волевиявлення навіть для експертів було дуже непросто.

Нарешті, у грудні 2021 року відбувся третій та фінальний референдум, на якому 95% тих, хто проголосував, висловилися проти від'єднання від Франції та створення незалежної держави, хоча явка склала всього 44%. Згодом у Новій Каледонії кілька разів (востаннє – у 2024 році) спалахували заворушення, що виникали на тлі бажання французької влади провести зміни конституції в аспекті надання права голосу мігрантам, які прибули на острови після укладання Нумеанського угоди.

Що стосується безпосередньо футболу, то оскільки Нова Каледонія є частиною Франції, усі її громадяни мають французькі паспорти. Це дозволяє найталановитішим гравцям з цих островів претендувати на місце в одній із найсильніших національних збірних європейського континенту, і історія навіть знає футболіста родом із Нової Каледонії, котрий став чемпіоном світу у складі «триколірних». Мова про екс-хавбека Сампдорії, Реала, Мідлсбро та низки інших команд Крістіана Карамбе на прізвисько «Божевільний кінь», який народився на острові Ліфу у Новій Каледонії. В 1998 році Карамбе, який зіграв загалом 57 матчів за збірну Франції, став чемпіоном світу, а за два роки додав до цього титулу ще й тріумф із «триколірними» на чемпіонаті Європи, який проходив у Бельгії та Нідерландах.

Аналогічного порядку правила діють і на клубному рівні. Окрім участі у національному чемпіонаті Нової Каледонії, команди архіпелагу (як і інших заморських французьких територій) також мають право щорічно брати участь у Кубку Франції. Зокрема, минулого сезону клуб Єнген Спорт із Суперліги Нової Каледонії вийшов у сьомий раунд Кубку Франції, де на власному полі із рахунком 0:4 був розбитий командою Тьонвіль Лузітанос, яка на той момент представляла п'ятий дивізіон французького клубного футболу (наразі цей колектив грає у четвертому дивізіон – Насьональ 2).

У Кубку Франції-2024/25 команди з Нової Каледонії участі не брали через вже згадані вище заворушення на території островів, які відбулися минулого року й забрали життя щонайменше 13 осіб. Втім, із сезону-2025/26, як очікується, участь новокаледонських колективів у Кубку Франції відновиться.

Не дивно, що в збірній Нової Каледонії немає навіть більш-менш відомих гравців для вболівальників, включаючи тих, хто дуже уважно стежить за французьким та європейським футболом. Донедавна найбільш знаковою фігурою у цій національній команді був 36-річний вінгер Жорж Гоп-Фенепей із французької команди четвертого дивізіону Сен-Пріве Сен-Ілер. Раніше він встиг пограти за Ле-Ман, Ам'єн та Труа, а у збірній Нової Каледонії має на своєму рахунку 15 забитих м'ячів у 21 поєдинку.

Однак буквально напередодні поєдинків проти Таїті та Нової Зеландії новокаледонським функціонерам вдалося отримати дозвіл від ФІФА щодо зміни футбольного громадянства для 29-річного Джошуа Сотіріо – уродженця австралійського Сіднея, котрий раніше виступав за збірні Австралії U-20 та U-23, але в головній команді країни себе так і не знайшов.

Цікаво, що і в матчі проти Таїті, і в поєдинку з Новою Зеландією Сотіріо від першої й до останньої хвилини просидів на лаві запасних. Очевидно, його награватимуть і пробуватимуть робити ставку на його бомбардирські якості (Сотіріо – центрфорвард) вже у найближчих товариських матчах збірної та у міжконтинентальному плей-офф на ЧС-2026, який вже зараз виглядає як момент істини у аспекті історичних хронік всього новокаледонського футболу.

Олексій СЛИВЧЕНКО