Два тренери, одне чемпіонство: як Вікінг здивував Норвегію та пробився до Ліги чемпіонів

Норвезький «Вікінг» став одним із найнезвичайніших учасників Ліги чемпіонів сезону-2026/27. Команда зі Ставангера має одразу двох головних тренерів — Мортена Єнсена та Б'ярте Лунде Орсгейма, які працюють на рівних правах. Вони разом визначають склад, розробляють тактику та ухвалюють ключові рішення. Саме цей тандем привів клуб до першого чемпіонства Норвегії з 1991 року, випередивши «Буде-Глімт» лише на одне очко. Тепер «Вікінг» виступає в основному етапі Ліги чемпіонів, а 13 жовтня прийматиме мюнхенську «Баварію». При цьому історія його тренерського тандему розпочалася задовго до того, як обидва фахівці отримали професійні контракти.

Двоє головних тренерів: як це взагалі працює?

У сучасному футболі більшість клубів мають чітку тренерську ієрархію: головний наставник, асистенти, тренери воротарів, фахівці з фізичної підготовки та аналітики.

Проте «Вікінг» використовує іншу модель.

Мортен Єнсен та Б'ярте Лунде Орсгейм мають однаковий статус — обидва є головними тренерами першої команди. Жоден із них не вважається асистентом іншого.

Вони разом відповідають за результати, підготовку до матчів, тактичні рішення та вибір стартового складу.

При цьому в повсякденній роботі існує певний розподіл обов'язків.

Орсгейм переважно займається оборонними діями, організацією захисту та відповідними тренувальними вправами.

Єнсен більше уваги приділяє атакувальній грі, переміщенням нападників та створенню моментів.

Однак цей розподіл не означає, що кожен відповідає виключно за свою частину поля. Остаточні рішення вони ухвалюють спільно.

За словами тренерів, якщо між ними виникають розбіжності щодо складу чи тактики, вони обговорюють ситуацію з іншими представниками штабу, доки не знаходять спільного рішення.

При цьому в більшості випадків їхні погляди збігаються ще до початку обговорення.

Цікаво, що Єнсен та Орсгейм іноді навіть заздалегідь домовляються, хто під час розмови з футболістами буде суворішим, а хто спробує підтримати гравців.

Водночас обидва не вважають постійні крики та жорстку критику ефективними методами розвитку команди.

Прийшли на співбесіду удвох і принесли 120-сторінковий план

Історія призначення тренерського тандему є не менш незвичайною, ніж сама система управління командою.

Наприкінці 2020 року «Вікінг» вирішив припинити співпрацю з головним тренером Б'ярне Бернтсеном.

Керівництво клубу почало пошук нового наставника.

Серед кандидатів були два асистенти Бернтсена — Мортен Єнсен та Б'ярте Лунде Орсгейм.

Виконавчий директор клубу Ейрік Б'єрне планував провести з ними окремі співбесіди та згодом обрати одного кандидата.

Однак тренери прийшли на зустріч разом.

Вони пояснили, що хочуть очолити команду удвох, оскільки вже тривалий час обговорювали можливість спільної роботи.

Більше того, обидва підготували детальний план розвитку «Вікінга» обсягом 120 сторінок.

Документ містив їхнє бачення тактики, тренувального процесу, роботи з молодими футболістами та побудови команди.

Під час презентації тренери навіть використали незвичайну метафору.

На одному зі слайдів вони зобразили стадо овець, а потім двох вовків. Таким чином кандидати хотіли показати, що не збираються повторювати чужі ідеї, а прагнуть побудувати команду, здатну перевершувати конкурентів.

Спочатку керівництво сумнівалося, адже в професійному футболі така модель використовується дуже рідко.

Проте спортивний директор Ерік Невланд та виконавчий директор Б'єрне вирішили підтримати пропозицію.

У листопаді 2020 року клуб офіційно призначив двох головних тренерів.

Один працював у банку, інший — у нафтовій галузі

Особливо цікаво, що спільна ідея Єнсена та Орсгейма виникла приблизно за вісім років до їхнього призначення.

Обидва були знайомі ще з часів роботи в напівпрофесійному футболі.

У 2012–2013 роках вони регулярно спілкувалися телефоном та обговорювали різні футбольні питання.

На той момент Орсгейм працював у банку, а Єнсен — у нафтогазовій галузі.

Обидва паралельно тренували місцеві футбольні команди.

Саме під час однієї з таких розмов у них виникла ідея колись разом очолити професійний клуб.

Орсгейм мав значно більший досвід виступів на високому рівні. Він багато років грав за «Вікінг», був капітаном команди та провів за клуб сотні матчів.

Після завершення кар'єри працював тренером у місцевих командах.

Єнсен також намагався побудувати кар'єру футболіста, однак йому завадили травми. Пізніше він виступав у студентському футболі США, а після повернення до Норвегії працював із командами нижчих дивізіонів.

Обидва згодом опинилися в тренерському штабі «Вікінга», де отримали можливість реалізувати давню ідею.

Цікаво, що за характерами фахівці суттєво відрізняються.

Орсгейм описується як спокійний та аналітичний тренер, який уважно оцінює ситуацію перед ухваленням рішення.

Єнсен, навпаки, вирізняється емоційністю та амбітними заявами. Він відкрито говорить про перемоги в чемпіонаті та можливість конкурувати з найсильнішими клубами Європи.

Саме поєднання різних характерів стало основою їхньої співпраці.

Від 11-го місця до чемпіонства: як змінювалися результати Вікінга

Призначення двох тренерів не одразу принесло стабільні результати.

У першому повному сезоні під їхнім керівництвом «Вікінг» посів третє місце в чемпіонаті Норвегії.

Проте наступного року результати суттєво погіршилися.

У 2022 році команда завершила сезон лише на 11-й позиції.

Цей результат змусив тренерів переглянути підхід до комплектування складу, підготовки футболістів та розвитку молоді.

Клуб почав активніше використовувати власних вихованців і більше уваги приділяти футболістам із місцевого регіону.

Поступово результати покращувалися.

У 2023 році «Вікінг» повернувся до першої четвірки, а наступного сезону знову здобув бронзові медалі.

Найбільший успіх прийшов у 2025 році.

Команда провела один із найрезультативніших сезонів у своїй історії та вперше за 34 роки стала чемпіоном Норвегії.

Чемпіонство-2025: Буде-Глімт не вистачило одного очка

Перед сезоном-2025 головним фаворитом норвезької Елітсерії вважався «Буде-Глімт».

Клуб із півночі Норвегії виграв чотири чемпіонські титули за попередні п'ять сезонів та регулярно виступав у єврокубках.

Проте «Вікінг» зумів перервати його домінування.

У 30 матчах чемпіонату команда Єнсена та Орсгейма здобула 22 перемоги, п'ять разів зіграла внічию та зазнала лише трьох поразок.

Загалом «Вікінг» забив 77 м'ячів та пропустив 36.

У середньому команда відзначалася 2,57 гола за матч.

Доля чемпіонського титулу вирішилася лише в останньому турі.

30 листопада 2025 року «Вікінг» приймав «Волеренгу». Щоб гарантовано виграти чемпіонство, господарям потрібно було перемагати.

Команда впоралася із завданням, розгромивши суперника з рахунком 5:1.

У тому матчі відзначилися Едвін Аустбе, Мартін Росет, Златко Трипич, Крістоффер Гауген та Крістоффер Аскільдсен.

Паралельно «Буде-Глімт» переміг «Фредрікстад» 5:0, проте цього виявилося недостатньо.

Підсумкова боротьба за титул:

Попри те що «Буде-Глімт» забив на вісім м'ячів більше та мав кращу оборону, чемпіонство здобув саме «Вікінг».

Вирішальним стало одне додаткове очко, яке команда зі Ставангера заробила протягом сезону.

Для клубу це був дев'ятий чемпіонський титул в історії та перший із 1991 року.

Від другого дивізіону до Ліги чемпіонів за вісім років

Ще у 2018 році «Вікінг» виступав у другому дивізіоні Норвегії.

Тоді клуб переживав складний період після вильоту з Елітсерії.

Однак уже за рік команда повернулася до найвищого дивізіону та виграла Кубок Норвегії.

У наступні роки «Вікінг» поступово зміцнював свої позиції, доки не досяг чемпіонства у 2025-му.

Завдяки титулу команда отримала можливість поборотися за участь у Лізі чемпіонів.

У кваліфікації сезону-2026/27 суперником норвежців стало загребське «Динамо».

Перша зустріч у Хорватії завершилася нічиєю 2:2, причому «Вікінг» відігрався після відставання у два м'ячі.

Матч-відповідь відбувся у Ставангері.

Господарі перемогли з рахунком 3:1 та пройшли далі із загальним результатом 5:3.

Таким чином, клуб уперше в історії потрапив до основного етапу Ліги чемпіонів у сучасному форматі.

Раніше «Вікінг» виступав у Кубку європейських чемпіонів сезону-1992/93, де зустрічався з «Барселоною».

Крім того, норвежці мають досвід протистояння з лондонським «Челсі», який вибивали з Кубка УЄФА у 2002 році.

Тепер команда двох тренерів знову отримала можливість зіграти проти одного з найсильніших клубів Європи.

Як грає Вікінг: сім-вісім футболістів можуть одночасно атакувати

Попри статус відносно невеликого клубу за європейськими мірками, «Вікінг» не будує гру виключно від оборони.

Єнсен та Орсгейм використовують активний атакувальний футбол із високим пресингом та швидкими переходами.

Однією з головних особливостей є залучення великої кількості гравців до атак.

За словами Єнсена, в окремих епізодах команда може одночасно спрямовувати вперед сім-вісім футболістів.

Це дозволяє створювати чисельну перевагу поблизу штрафного майданчика суперника.

Водночас така тактика потребує організованої гри після втрати м'яча.

Саме тому Орсгейм приділяє особливу увагу роботі оборони та взаємодії захисників із центральними півзахисниками.

На тренуваннях команда використовує короткі відеонарізки, підготовлені аналітичним штабом.

Замість тривалих теоретичних занять футболістам показують конкретні ігрові ситуації, які можуть виникнути в наступному матчі.

Наприклад, перед зустріччю з «Бранном» тренери відібрали десять відеофрагментів, які демонстрували особливості пресингу суперника.

Після цього команда відпрацьовувала відповідні тактичні епізоди на полі.

Такий підхід дозволяє поєднувати детальну підготовку із відносно короткими командними нарадами.

Трипич, Крістіансен та місцеві вихованці: хто привів Вікінг до успіху

Одним із головних футболістів «Вікінга» залишається капітан Златко Трипич.

35-річний вінгер має багаторічний досвід виступів за клуб та є одним із лідерів роздягальні.

У чемпіонському сезоні-2025 він забив 11 м'ячів та віддав 16 результативних передач.

Трипич також виступав за іноземні клуби, однак після повернення до Ставангера став одним із ключових гравців команди.

Іншим важливим футболістом є данський нападник Петер Крістіансен.

У минулому чемпіонаті він забив 14 голів, а в нинішньому сезоні вже має 12 м'ячів у 22 зустрічах Елітсерії.

Серед молодих футболістів вирізняється Едвін Аустбе, який був одним із героїв вирішального матчу сезону-2025 проти «Волеренги».

Значну роль у центрі поля відіграє представник збірної Нової Зеландії Джо Белл.

Саме поєднання досвідчених футболістів, молодих вихованців та легіонерів дозволило команді зберігати стабільність протягом тривалого сезону.

Водночас у клубі наголошують, що розвиток місцевих талантів є одним із пріоритетів довгострокової стратегії.

Ліверпуль теж мав двох головних тренерів, але експеримент провалився

«Вікінг» далеко не перший клуб, який використовує модель спільного тренерського керівництва.

Один із найвідоміших прикладів стався в англійському футболі у 1998 році.

Тоді керівництво «Ліверпуля» вирішило призначити Жерара Ульє співголовним тренером команди разом із Роєм Евансом.

Еванс працював у структурі мерсисайдців понад 30 років та очолював першу команду з 1994-го.

Ульє мав досвід тренерської роботи у Франції, тому в «Ліверпулі» сподівалися поєднати британську футбольну традицію із новими європейськими методами.

Проте експеримент виявився нетривалим.

Тренери мали різні погляди на організацію команди, а футболісти не завжди розуміли, хто саме ухвалює остаточні рішення.

За час спільної роботи вони провели лише 18 офіційних матчів, вигравши сім.

У листопаді 1998 року Еванс залишив клуб, а Ульє став одноосібним головним тренером.

Згодом француз привів «Ліверпуль» до перемог у Кубку УЄФА, Кубку Англії та Кубку англійської ліги у 2001 році.

Таким чином, у випадку мерсисайдців спільне керівництво проіснувало лише чотири місяці.

Ковентрі виграв Кубок Англії з двома наставниками

Інший історичний приклад виявився значно успішнішим.

У сезоні-1986/87 англійський «Ковентрі Сіті» працював під керівництвом Джона Сіллетта та Джорджа Кертіса.

Обидва фахівці фактично розділяли відповідальність за першу команду.

Сіллетт більше займався тренувальним процесом, тоді як Кертіс мав ширші управлінські обов'язки.

Разом вони привели клуб до найбільшого досягнення в його історії.

16 травня 1987 року «Ковентрі» зустрівся з «Тоттенгемом» у фіналі Кубка Англії.

Лондонці вважалися фаворитами, однак команда двох наставників здобула перемогу з рахунком 3:2 у додатковий час.

Вирішальним став автогол Гарі Маббутта.

Для «Ковентрі» цей трофей став першим великим титулом в історії.

Надалі Сіллетт отримав одноосібне керівництво командою, а Кертіс повернувся до адміністративної роботи.

Отже, приклад «Ковентрі» демонструє, що спільне тренерське керівництво може приносити трофеї навіть на високому рівні.

Лінкольн Сіті: ще одна команда з двома тренерами у 2026 році

Цікаво, що «Вікінг» не єдиний професійний клуб Європи, який наразі використовує модель двох головних наставників.

29 травня 2026 року англійський «Лінкольн Сіті» призначив на цю посаду одразу двох спеціалістів — Кріса Коена та Тома Шоу.

До цього обидва працювали асистентами Майкла Скубали, який залишив клуб після перемоги в Лізі 1 та перейшов до «Бристоль Сіті».

Керівництво «Лінкольна» вирішило не шукати зовнішнього кандидата, а надати команду двом тренерам, які вже добре знали футболістів та систему підготовки.

У сезоні-2025/26 «Лінкольн» набрав 103 очки та вперше за 65 років повернувся до другого за силою дивізіону Англії.

Нова тренерська пара отримала завдання закріпитися в Чемпіоншипі.

Як і у «Вікінгу», між наставниками існує розподіл повсякденних обов'язків.

Коен переважно відповідає за оборонні дії, а Шоу — за атакувальну гру.

Однак обидва мають однаковий управлінський статус.

У вересні команда набрала вісім очок у п'яти матчах, а наставники потрапили до списку претендентів на звання найкращого тренера місяця в Чемпіоншипі.

Таким чином, у сезоні-2026/27 одразу два клуби з різних європейських чемпіонатів використовують схожу модель управління.

Вікінг – Баварія: головний матч в історії клубу?

13 жовтня «Вікінг» проведе свій перший домашній матч основного етапу Ліги чемпіонів у сучасному форматі.

Суперником стане мюнхенська «Баварія» під керівництвом Венсана Компані.

Зустріч відбудеться на стадіоні «Люсе Арена» у Ставангері. Початок — о 22:00 за київським часом.

У першому турі норвежці поступилися німецькому «Штутгарту» з рахунком 1:3.

Натомість «Баварія» розгромила «Буде-Глімт» — 5:0.

Водночас у внутрішньому чемпіонаті «Вікінг» продовжує боротьбу за друге чемпіонство поспіль.

Після 22 турів норвежці мають 53 очки та посідають перше місце.

Цікаво, що «Буде-Глімт» набрав стільки ж балів. Обидві команди мають абсолютно однакову кількість забитих і пропущених м'ячів — 56:20.

«Вікінг» випереджає конкурента завдяки результатам особистих зустрічей.

Останній матч перед Лігою чемпіонів команда Єнсена та Орсгейма провела 9 жовтня, обігравши на виїзді «Бранн» із рахунком 2:0.

Особливим фактором перед зустріччю з «Баварією» може стати домашнє поле.

На «Люсе Арені» використовується штучне покриття, до якого футболісти «Вікінга» добре звикли.

Мюнхенці навіть вирішили прибути до Норвегії раніше, щоб провести тренування на цьому стадіоні та адаптуватися до поверхні.

Крім того, «Вікінг» не програвав удома з серпня 2025 року.

Для норвезького клубу майбутній матч стане одним із найбільших випробувань за останні десятиліття.

Б'ярте Лунде Орсгейм уже назвав зустріч із «Баварією» особливою подією в історії команди, яка раніше протистояла «Барселоні» та «Челсі».

Чи може система двох тренерів стати популярною?

Історія «Вікінга» демонструє, що модель із двома головними тренерами може працювати не лише протягом короткого періоду, а й на дистанції кількох сезонів.

Єнсен та Орсгейм керують командою вже шостий рік поспіль.

За цей час вони привели клуб до бронзових медалей чемпіонату Норвегії, першого титулу за 34 роки та дебюту в основному етапі Ліги чемпіонів.

При цьому їхня співпраця ґрунтується на спільному баченні футбольної стратегії, попередньому досвіді роботи та рівному статусі.

Суттєвою відмінністю від історії «Ліверпуля» 1998 року є те, що норвезькі тренери самі запропонували модель спільного керівництва, а не отримали її за рішенням клубного керівництва.

Крім того, обидва ще до призначення мали багаторічний досвід спільної роботи та дружніх стосунків.

Утім, успіх «Вікінга» не означає, що така система автоматично підійде іншим клубам. Для її реалізації необхідні узгодженість тренерських рішень та довіра між наставниками.

Норвежці вже пройшли шлях від 11-го місця в національному чемпіонаті до титулу та Ліги чемпіонів.

Тепер їх очікує зустріч із «Баварією», склад якої має значно більший міжнародний досвід.

Незалежно від результату майбутнього поєдинку, «Вікінг» уже створив одну з найцікавіших тренерських історій сучасного європейського футболу. Команда, яка ще вісім років тому виступала в другому дивізіоні Норвегії, тепер приймає мюнхенський гранд у Лізі чемпіонів — і робить це під керівництвом одразу двох головних тренерів.