«Евертон» знову можуть продати: що змінилося за два роки після приходу Фрідкіних

«Евертон» менш ніж через два роки після завершення епохи Фархада Моширі знову може отримати нового власника.

The Friedkin Group офіційно повідомила, що розглядає стратегічні варіанти подальшого розвитку клубу. Серед них – залучення нових інвесторів і потенційний продаж контрольного пакета акцій.

Це ще не означає, що угода обов'язково відбудеться.

Нинішні власники наголосили, що готові розглядати лише пропозиції від інвесторів, які, на їхню думку, здатні продовжити розвиток «Евертона». Для організації процесу TFG запросила американський інвестиційний банк Moelis & Company.

Ситуація виглядає особливо цікаво через те, що попередня зміна власника відбулася лише 19 грудня 2024 року.

Відтоді в «Евертоні» змінилося майже все: тренер, керівництво, структура футбольного департаменту, домашній стадіон, фінансова модель і значна частина складу.

Від Моширі до Фрідкіна

Наприкінці 2024 року The Friedkin Group завершила довгу історію з продажем «Евертона».

Попередній власник Фархад Моширі контролював 94,1% акцій клубу через Blue Heaven Holdings.

Саме цей пакет був проданий структурі Roundhouse Capital Holdings, що входить до TFG.

Після додаткових корпоративних операцій частка нових власників в «Евертоні» становила 98,8%.

Для клубу це стало завершенням надзвичайно нестабільного періоду.

Моширі інвестував у «Евертон» сотні мільйонів фунтів, але великі витрати на трансфери не принесли спортивного результату. Команда поступово перетворилася з претендента на єврокубки на постійного учасника боротьби за виживання.

До цього додалися проблеми з Profitability and Sustainability Rules, борги, витрати на будівництво нового стадіону та затяжний процес пошуку покупця.

За даними британських ЗМІ, загальні фінансові зобов'язання клубу в певний момент перевищували £700 млн.

Саме тому першою заявленою метою TFG була не купівля дорогих футболістів, а стабілізація «Евертона».

Борги почали перебудовувати майже одразу

Ще до завершення придбання The Friedkin Group фактично почала фінансувати клуб.

TFG надала «Евертону» близько £200 млн, частина яких пішла на погашення дорогих короткострокових кредитів і продовження будівництва стадіону.

Після завершення угоди структуру боргу почали змінювати.

Частину зобов'язань перед Моширі конвертували в акціонерний капітал.

Інші кредити були погашені або рефінансовані на вигідніших умовах.

Окремим великим кроком стало рефінансування нового стадіону приблизно на £350 млн.

За інформацією клубних джерел, нові умови запозичень мали дозволити «Евертону» економити до десятків мільйонів фунтів щороку на обслуговуванні боргу.

Тобто одна з головних змін після Моширі відбулася не на футбольному полі, а в бухгалтерії: клуб перестав жити в постійному режимі пошуку термінового фінансування.

Через три тижні після зміни власника звільнили Дайча

Довго чекати на перше велике футбольне рішення нові власники не стали.

9 січня 2025 року «Евертон» звільнив Шона Дайча.

Причому зробив це лише за декілька годин до матчу Кубка Англії проти «Пітерборо».

На той момент команда перебувала на 16-й позиції АПЛ і була лише в одному очку від зони вильоту.

«Евертон» не вигравав п'ять матчів чемпіонату поспіль, а проблеми в атаці стали одними з головних у лізі.

TFG зробила ставку на людину, яку в клубі вже прекрасно знали.

Через 12 років повернувся Девід Моєс

11 січня 2025 року головним тренером вдруге став Девід Моєс.

Для шотландця це було повернення через майже 12 років.

Під час першого періоду – з 2002 до 2013 року – Моєс перетворив «Евертон» на стабільного представника верхньої половини таблиці, одного разу посів четверте місце та регулярно виводив команду до єврокубків.

Друге пришестя почалося в зовсім інших умовах.

Головним завданням було просто залишитися в АПЛ перед переїздом на новий стадіон.

Завдання було виконано без нервової кінцівки.

«Евертон» завершив сезон-2024/25 на 13-му місці з 48 очками.

Для клубу, який протягом кількох попередніх років майже постійно думав про виживання, це вже означало певну стабілізацію.

Прощання з «Гудісон Парк»

Найпомітніша зміна епохи TFG – переїзд із «Гудісон Парк».

Чоловіча команда «Евертона» грала там із 1892 року.

Понад 130 років.

Останній сезон на історичній арені припав саме на перші місяці роботи нових власників.

Після кампанії-2024/25 перша команда переїхала на нову арену в районі Бремлі-Мур-Док.

Стадіон розрахований приблизно на 52,9 тисячі глядачів – значно більше, ніж «Гудісон», який вміщував менш ніж 40 тисяч.

Для TFG завершення цього переходу було одним із головних проєктів після придбання клубу.

Стадіон отримав комерційну назву

Ще одна показова зміна – підхід до комерційного використання нової арени.

У травні 2025 року «Евертон» уклав угоду з юридичною компанією Hill Dickinson.

В результаті новий стадіон отримав назву Hill Dickinson Stadium.

Для «Евертона» це нова модель.

«Гудісон Парк» понад століття залишався просто «Гудісон Парк», тоді як нова арена від початку створювалася не лише як футбольний об'єкт, а як джерело додаткового доходу.

Стадіон може приймати концерти, конференції та інші масштабні заходи протягом року.

TFG із самого початку наголошувала, що саме комерційний потенціал арени має стати одним із фундаментів фінансового відновлення клубу.

«Гудісон» не знесли – його віддали жіночій команді

Водночас клуб прийняв досить незвичайне рішення щодо старого стадіону.

Замість знесення «Гудісон Парк» став постійним домом для жіночої команди «Евертона».

Із сезону-2025/26 Everton Women проводить там свої домашні матчі.

Таким чином, клуб фактично отримав дві великі арени:

Hill Dickinson Stadium – для чоловічої першої команди;

Goodison Park – для жіночої команди та інших клубних і громадських проєктів.

Це дозволило зберегти одну з найстаріших діючих футбольних арен Англії всередині структури «Евертона».

Змінився генеральний директор

TFG перебудувала не лише футбольну команду.

У 2025 році клуб отримав нового CEO – Ангуса Кінніра.

До цього він із 2017 року працював генеральним директором «Лідса», а раніше обіймав керівні посади в «Арсеналі» та «Вест Гемі».

Кіннір став одним із головних людей нового адміністративного «Евертона».

Колін Чонг, який тимчасово виконував обов'язки CEO у надзвичайно складний період, залишився в структурі клубу та зосередився на нерухомості, стадіоні й розвитку територій.

Від одного спортивного директора відмовилися взагалі

Не менш серйозна перебудова відбулася у футбольному департаменті.

Контракт спортивного директора Кевіна Телвелла після сезону-2024/25 не продовжили.

Але ще цікавіше – «Евертон» не став шукати людину на аналогічну посаду.

Клуб відмовився від класичної моделі з одним директором футболу та створив цілу групу спеціалістів.

Нік Кокс став технічним директором.

Джеймс Сміт очолив скаутинг і рекрутинг.

Кріс Говарт отримав відповідальність за футбольну стратегію та аналітику.

Нік Геммонд – за операції з футболістами та трансферний ринок.

Таким чином, функції, які раніше концентрувалися в однієї людини, розділили між кількома керівниками.

Моєс при цьому отримав значно більшу роль у формуванні першої команди.

Перше повноцінне трансферне літо було дуже активним

Літо 2025 року стало першим, коли TFG могла повністю планувати трансферну кампанію.

І «Евертон» суттєво перебудував склад.

За різними підрахунками, витрати на новачків перевищили £100 млн.

Серед головних придбань були молодий вінгер Тайлер Дібліг, нападник Тьєрно Баррі, півзахисник Кірнан Дьюсбері-Голл та Адам Азну.

А головною медійною угодою стала оренда Джека Гріліша з «Манчестер Сіті».

Особливо показовим був трансфер Дібліга: потенційна загальна вартість угоди могла наблизитися до £40 млн.

Для клубу, який ще зовсім недавно був змушений продавати футболістів для виконання фінансових правил, це було серйозною зміною.

Але прориву в таблиці не сталося

На полі прогрес виявився значно скромнішим.

Перший повний сезон Моєса після повернення починався з надій на боротьбу за єврокубки.

Протягом кампанії «Евертон» справді довго тримався поблизу верхньої половини таблиці та ще навесні математично залишався у боротьбі за європейські місця.

Однак кінцівка сезону була невдалою.

Команда не перемогла в останніх семи турах і завершила чемпіонат на 13-й позиції з 49 очками.

Тобто в таблиці результат практично не змінився:

2024/25 – 13-те місце, 48 очок

2025/26 – 13-те місце, 49 очок

Зміни навколо команди були масштабними, але до спортивного прориву вони поки не привели.

Друге трансферне літо вже викликало питання

Саме тут і почали з'являтися перші серйозні суперечності між очікуваннями вболівальників і діями нових власників.

Якщо літо 2025 року виглядало як демонстрація амбіцій, то вікно 2026-го було значно стриманішим.

«Евертон» отримав серйозні доходи від продажу футболістів, але не витратив аналогічні суми на підсилення.

Фанати критикували власників за те, що команда залишилася з проблемними позиціями, а фінансовий баланс став важливішим за максимальне посилення складу.

Саме на цьому тлі вперше серйозно почали виникати питання: чи планує TFG залишатися в «Евертоні» надовго?

Тепер клуб сам дав часткову відповідь.

Менш ніж два роки – і знову можливий продаж

19 грудня 2024 року TFG офіційно стала власником «Евертона».

9 жовтня 2026-го група вже підтвердила, що готова обговорювати продаж контрольного пакета.

Між цими датами – менше двох років.

Для такого великого футбольного проєкту це надзвичайно короткий період.

При цьому назвати перебування Фрідкіних у клубі бездіяльним точно не можна.

За цей час:

було реструктуризовано значну частину боргів;

завершено фінансування переходу на новий стадіон;

чоловіча команда залишила «Гудісон Парк» після 133 років;

відкрився Hill Dickinson Stadium;

«Гудісон» став домом жіночої команди;

Шона Дайча змінив Девід Моєс;

з'явився новий CEO;

повністю перебудовано футбольний департамент;

у перше повноцінне трансферне літо витрачено понад £100 млн.

Тобто потенційний наступний власник може отримати зовсім інший актив, ніж той, який TFG купувала у Моширі.

Головна спадщина TFG – не результати на полі

Якщо оцінювати лише турнірну таблицю, великого стрибка не сталося.

«Евертон» двічі поспіль фінішував 13-м.

Єврокубків немає.

Трофеїв також.

Але ситуація навколо клубу змінилася значно сильніше.

У грудні 2024 року TFG купувала команду з величезними борговими зобов'язаннями, незавершеним стадіонним проєктом, проблемами з фінансовими правилами та регулярною боротьбою за виживання.

Восени 2026-го потенційний інвестор дивиться вже на клуб із новим стадіоном майже на 53 тисячі місць, перебудованим менеджментом, окремою футбольною структурою та значно стабільнішим фінансовим фундаментом.

Саме це може пояснювати момент, який TFG обрала для пошуку інвестора.

Найризикованіша частина перебудови вже проведена.

Тепер питання в тому, хто буде фінансувати наступний етап – самі Фрідкіни чи вже новий власник.

Продаж поки не гарантований

Важливо, що «Евертон» поки не проданий і навіть не заявив, що продаж є єдиним сценарієм.

TFG розглядає різні форми інвестицій.

Теоретично це може бути прихід міноритарного партнера.

Може відбутися часткове перерозподілення акцій.

А може – повноцінний продаж контрольного пакета та друга зміна власника менш ніж за два роки.

Процесом займається Moelis & Company, а сама TFG уже заявила, що не планує регулярно коментувати переговори.

Тому найближчим часом головне питання навколо «Евертона» знову буде не лише футбольним.

Після Моширі клуб отримав нових власників, нового тренера, нову управлінську модель і навіть новий дім.

Тепер може змінитися останній елемент цієї конструкції – люди, яким належить сам «Евертон».