П'ять абсолютних легенд футболу, які так і не виграли чемпіонат світу

Підняти над головою Кубок світу з футболу – заповітна мрія будь-якого професійного гравця. Це момент тріумфу, момент істини, те, заради чого кожен футболіст старанно працює на тренуваннях і без залишку віддається в офіційних матчах. Проте в історії існує чимало зіркових виконавців, котрі, незважаючи на безліч інших трофеїв, так і залишилися без перемоги на чемпіонаті світу.

Давайте поговоримо про п'ятьох абсолютних легенд футболу, які так і не зуміли реалізувати мрію та здобути Кубок світу.

Ференц Пушкаш

Для сучасних уболівальників це може звучати дивно, але вісімдесят років тому один із найкращих футболістів світу мав угорське громадянство і представляв на міжнародному рівні саме цю країну. Форвард Ференц Пушкаш у 1952 році допоміг угорським футболістам стати переможцями турніру на Олімпійських іграх у Гельсінкі, коли “мадяри” обіграли у фіналі Югославію з рахунком 2:0. А через два роки – у 1954-му – Угорщина була вкрай близькою до тріумфу і на чемпіонаті світу.

У Швейцарії на ЧС-1954 угорці у блискучому стилі вийшли з групи, здолавши з рахунком 9:0 південних корейців та обігравши із рахунком 8:3 збірну ФРН. У чвертьфіналі “мадяри” розібралися з Бразилією (4:2), а у півфіналі у додатковий час зламали опір Уругваю (4:2). У вирішальному матчі збірній Угорщини знову випало змагатися із командою ФРН. І “мадяри” блискуче розпочали той фінал – вели в рахунку 2:0 вже на 8-й хвилині, причому одним із м'ячів відзначився Ференц Пушкаш. Але далі… Далі сталося те, що в історії німецького футболу отримало назву “Бернське диво”. Збірна ФРН вже до 18-ї хвилини відігралася, а наприкінці поєдинку вирвала перемогу – 3:2.

Пушкаш, який забив 84 м'ячі у 85 матчах за збірну Угорщини, більше ніколи не був таким близьким до мрії. Після угорської революції 1956 року Ференц емігрував до Іспанії, прийняв тамтешнє громадянство, а з 1961-го навіть почав представляти «червону фурію» на міжнародному рівні. Але на той момент форварду було вже 34. У 1962-му Ференц поїхав у складі збірної Іспанії до Чилі на чемпіонат світу, але там зіграв три матчі, голів не забивав, а піренейці провалилися, посівши останнє місце у групі з Бразилією, Чехословаччиною та Мексикою.

Кар'єру футболіста Пушкаш завершив у мадридському Реалі в 1967 році. Він п'ять разів ставав чемпіоном Угорщини із Гонведом, п'ять разів вигравав чемпіонат Іспанії з Реалом, тричі піднімав над головою Кубок європейських чемпіонів, будучи гравцем «бланкос», але завоювати Кубок світу так і не зумів.

Ференц Пушкаш помер 17 листопада 2006 року у Будапешті у віці 79 років…

Альфредо Ді Стефано

Аргентинець Альфредо Ді Стефано був ще одним беззаперечно легендарним футболістом 50-60-х років минулого сторіччя. У його родині було намішано стільки різних кровей, тому зовсім не дивно, що Ді Стефано пограв одразу за три національні збірні на міжнародному рівні. Тодішні футбольні правила цьому не перешкоджали.

Клубна кар'єра Ді Стефано складалася таким чином, що він спершу грав у Аргентині, потім перебрався до Колумбії, коли в тамтешньому чемпіонаті водилися шалені гроші і ця ліга нагадувала «золотий період» китайської Суперліги, а потім переїхав до Іспанії. За ці три збірні (Аргентину, Колумбію та Іспанію) Альфредо й виступав. Щоправда, отримав бан від ФІФА за ігри у складі колумбійців, футбольна федерація яких тоді перебувала у конфлікті з головним керівним органом світового футболу.

В результаті на клубному рівні Ді Стефано став справжньою легендою, особливо завдяки своїм виступам за Реал. У лавах “бланкос” він вісім разів ставав чемпіоном Іспанії, п'ять разів перемагав у Кубку європейських чемпіонів, піднімав над головою Кубок Іспанії, Міжконтинентальний кубок і ще низку менш значущих трофеїв, але... На міжнародному рівні його максимумом залишилося те, що він допоміг збірній Іспанії кваліфікуватися на ЧС-1962, де зіграти не зумів через травму. Хоча цей турнір, як ми вже говорили вище, став повним розчаруванням для “червоної фурії”.

Кар'єру футболіста Ді Стефано завершив у 1966 році у лавах Еспаньола. Помер Альфредо 7 липня 2014 року у Мадриді. Йому було 88 років…

Йохан Кройф

Йохан Кройф зумів вибудувати дивовижну кар'єру гравця в Аяксі та Барселоні, де досяг видатних висот. З нідерландською командою атакувальний півзахисник, який нерідко зміщувався на позицію форварда, вісім разів ставав чемпіоном країни, а також тричі перемагав у Кубку європейських чемпіонів. Перехід до «Барселони» дозволив Кройфу стати також чемпіоном та володарем Кубку Іспанії, а кар'єру гравця Йохан продовжував до 37 років, повісивши бутси на цвях у складі принципового суперника Аякса – роттердамського Феєнорда.

З 1966 до 1977 років Кройф виступав за збірну Нідерландів. Однак, незважаючи на всі свої успіхи, а також на наявність зіркових партнерів у лавах «помаранчевих», гучних трофеїв ця команда так і не завоювала. На ЧС-1974 у ФРН Нідерланди дісталися фіналу, де програли господарям поля із рахунком 1:2… Через два роки «помаранчеві» були досить близькими до того, щоб реабілітуватися за невдачу на світовій першості перемогою на чемпіонаті Європи, але й там зазнали фіаско на заключних стадіях, завоювавши лише «бронзу».

Примітно, що на ЧС-1978 Нідерланди знову опинилися у фіналі і знову грали там проти господарів турніру – цього разу аргентинців. «Помаранчеві» в чергове поступилися (1:3 у додатковий час), проте Йохан Кройф на тому турнірі участі вже не брав, оскільки завершив кар'єру в збірній роком раніше через збройний напад на нього та його родину у Барселоні. Хавбек вважав, що вояж до Південної Америки буде небезпечним для нього, через що й пішов зі збірної, незважаючи на прохання численних уболівальників переглянути це рішення.

Після завершення кар'єри гравця Йохан Кройф став тренером, і це допомогло йому увійти до когорти найвпливовіших постатей в історії футболу. Він вніс у гру низку революційних ідей, допоміг футболу еволюціонувати, попрацювавши із Аяксом та Барселоною, але братися за національні збірні та спробувати виграти Кубок світу вже у статусі тренера так і не побажав.

Йохан Кройф завершив свій земний шлях у віці 68 років. Він помер 24 березня 2016 року в Барселоні…

Паоло Мальдіні

Всю свою професійну кар'єру Паоло Мальдіні відіграв за один клуб – Мілан. У складі “россонері” захисник став справжньою легендою, а також завоював безліч різних трофеїв. В активі Мальдіні сім титулів чемпіона Італії, п'ять перемог у Лізі чемпіонів, п'ять виграшів Суперкубку УЄФА, а також низка інших менш статусних трофеїв.

А ось на міжнародному рівні досягти чогось суттєвого зі збірною Італії у Мальдіні так і не вийшло, хоча декілька разів Паоло та його партнери були близькими до цього. У 1994 році італійці вийшли у фінал чемпіонату світу, який проходив на полях США, проте там поступилися Бразилії. За чотири роки до цього Італія на домашньому мундіалі оступилася у півфіналі, згодом здобувши “бронзу”.

Не щастило Мальдіні у збірній Італії і на чемпіонатах Європи. На Євро-1988 італійці взяли “бронзу”, а на Євро-2000 програли фінал французам. Свою міжнародну кар'єру Паоло завершив у 2002 році після чергової невдалої спроби виграти чемпіонат світу.

Кар'єру футболіста Мальдіні завершив у Мілані в 2009-му. Згодом працював у цьому клубі на технічних посадах, а нині, після чергового фіаско італійців, які навіть не змогли пробитися на ЧС-2026, у тамтешній пресі все частіше звучать голоси стосовно доцільності довірити Паоло національну команду. Журналісти та експерти вірять, що Мальдіні зуміє повернути Італії колишню велич й зробити її чемпіоном вже не як футболіст, а як наставник.

Кріштіану Роналду

41-річний Кріштіану Роналду є живою іконою сучасного футболу, продовжуючи активні виступи. Цього року португалець зіграв уже на шостому для себе чемпіонаті світу, проте його національна команда зупинилася вже на стадії 1/8 фіналу, програвши іспанцям.

Найвищим досягненням на чемпіонатах світу для Роналду залишається момент із ЧС-2006 – його першого мундіалю в кар'єрі. Тоді збірна Португалії дісталася півфіналу, де поступилася Франції (0:1), а у матчі за третє місце програла ще й Німеччині (1:3). Незабаром після цього Кріштіану став світовою суперзіркою, проте цей статус так і не приніс йому Кубок світу.

Найімовірніше, більше шансів взяти головний командний трофей світового футболу у Роналду не буде, оскільки в період проведення наступного чемпіонату світу Кріштіану буде вже 45. Хоча, розуміючи характер та настирливість Роналду, не варто дивуватися, якщо й на ЧС-2030 ми побачимо його у складі. Однак тоді брати ролі «першої скрипки» у команді доведеться комусь більш молодшому, а весь колектив зобов'язаний буде згуртуватися, аби не залишити найкращого португальського гравця в історії без такої значної перемоги, як виграш чемпіонату світу. Хоча на ЧС-2026 усі чекали чогось подібного, але так цього й не дочекалися…

Олексій СЛИВЧЕНКО