Справа Босмана – квіточки. Як позов Діарра може підірвати футбольний ринок

40-річний Лассана Діарра завершив грати у футбол в 2019-му у лавах Парі Сен-Жермен. До того моменту він провів 34 матчі за національну збірну Франції, хоча на великих міжнародних турнірах у футболці “триколірних” так і не зіграв жодної хвилини. На клубному рівні Діарра захищав кольори Челсі, Арсеналу, Реалу, ПСЖ, ставав чемпіоном Англії, Іспанії, двічі – чемпіоном Франції. Він був досить близьким до статусу зірки світового рівня, проте якоїсь дещиці Лассана завжди не вистачало.

На початку вересня 2012 року Діарра залишив Реал, щоб за 5 мільйонів євро перебратися до махачкалінського анжи. У цей клуб тоді щедро вливав десятки, а то й сотні мільйонів євро, один із гаманців путінської системи сулейман керімов. Проте вже через рік ситуація в анжи змінилася кардинально, й усі дорогі легіонери змушені були шукати собі нове місце роботи. Діарра не побажав залишати росію, перейшовши до московського локомотиву за 12 мільйонів євро. Подальший розвиток подій тільки довів французькому легіонеру, що зв'язуватися із “болотними” не слід. Лассана не спрацювався із тодішнім наставником локомотиву Леонідом Кучуком, й влітку 2014 року в односторонньому порядку розірвав контракт із “залізничниками”.

Діарра пішов шукати нове місце роботи, погодивши усі подробиці співпраці із Шарлеруа, але раптово для себе дізнався, що локомотив не подав до Міжнародної федерації футболу (ФІФА) документи щодо завершення співпраці. Більше того, російський клуб вимагав компенсації у розмірі 20 мільйонів євро, і тому справа через якийсь час перейшла у судову площину. ФІФА не видала хавбеку тимчасовий трансферний лист, а Шарлеруа не ризикнув зв'язуватися із чиновниками Королівської бельгійської футбольної асоціації, боячись, що у разі проблем клубу доведеться взяти на себе виплату усієї суми, на яку оштрафують Діарра.

Повернутись у професійний футбол Діарра зумів лишень влітку 2015-го. Тоді хавбек домовився із Марселем, який розумів, що отримує футболіста із невизначеним трансферним документом. Через кілька років Лассана, котрий на той момент вже не грав у Марселі, згадував, що цей клуб зрадив його. Нібито із самого початку сторони, окрім традиційного контракту, укладали додаткову угоду, за якою провансальці на випадок, якщо Діарра програвав суд локомотиву, зобов'язані були або виплатити компенсацію росіянам за нього, або миттєво надати гравцеві статус вільного агента без виплати неустойки з боку гравця.

Як би там не було, а Діарра довелося заплатити 10 мільйонів євро локомотиву, після чого він перевів справи зі спортивної площини до цивільної. Француз подав позов до Європейського суду на ФІФА, й 4 жовтня минулого року той ухвалив, що “деякі правила ФІФА щодо міжнародних трансферів професійних футболістів суперечать законодавству Європейського союзу”, зокрема, “вільному переміщенню робочої сили всередині країн ЄС” та “свободі конкуренції”. Про які правила йдеться? Про ті, що регулюють одностороннє розірвання контрактів між гравцями та їхніми клубами. І які принаймні досі “створювали значні ризики – юридичні, фінансові та спортивні – як для гравців, які бажають залишити клуб, так і для клубів, які бажають їх підписати. Ці ризики можуть перешкоджати міжнародним трансферам таких гравців”.

Вже тоді, восени 2024-го, експерти називали рішення Європейського суду за позовом Діарра чимось більш вибухонебезпечним для звичної трансферної системи світового футболу, аніж гучна “справа Босмана” із 90-х років минулого століття. Фактично судова інстанція визнала незаконними багато ключових положень чинних правил ФІФА. Серед них виявилася і трансферна комісія, яка сплачується клубами, тобто винагорода, узгоджена двома роботодавцями задля забезпечення послуг футболіста. Відтепер, як ухвалив Європейський суд, вона більше не може бути використана для розрахунку компенсації у разі розірвання гравцем контракту в односторонньому порядку. Така компенсація повинна бути обмежена залишковою вартістю трудової угоди (яка вираховується через зарплату) із можливим зменшенням або збільшенням відповідно до національного законодавства.

Кажучи простіше: Європейський суд ухвалив, що локомотив, а також Палата з вирішення спорів ФІФА та Спортивний арбітражний суд не мали права включати до суми компенсації Діарра за достроковий розрив контракту із локомотивом суму в 12 мільйонів євро, сплачену москвичами у вигляді трансферної компенсації. Мова могла вестися лишень про залишкову суму за трудовим договором між футболістом та “залізничниками”, тобто про зарплату, яку Лассана не встиг відпрацювати.

Після рішення Європейського суду на свою користь Діарра, як він нещодавно заявив в інтерв'ю агентству Reuters, кілька місяців чекав, що ФІФА та Королівська бельгійська футбольна асоціація зв'яжуться із ним з метою досягнення дружнього врегулювання спору. Однак цього не сталося, й днями Лассана пішов далі – він, заручившись підтримкою FIFPro, – Міжнародної федерації асоціацій професійних футболістів – подав новий позов на ФІФА та футбольну асоціацію Бельгії, які не дозволили йому майже десять років тому перейти до Шарлеруа. Від двох організацій екс-хавбек збірної Франції хоче отримати грошову компенсацію у розмірі 65 мільйонів євро “брутто” або 35 мільйонів “нетто”, якщо суд вирішить повністю задовольнити його запит.

“Я змушений вести цю боротьбу із серпня 2014 року. Я роблю це для себе. Але також і для менш відомих та захищених гравців, які не мають фінансових та психологічних можливостей протистояти ФІФА аж до звернення до суду”, – заявив Діарра.

Читайте також: ФІФА хоче заробляти не лише на футболі. Відтепер – це бренд одягу

Наразі ФІФА ніяк не коментує гучну справу Діарра, проте експерти в галузі права із багатьох країн сходяться на думці, що організації, яку очолює юрист Джанні Інфантіно, доведеться найняти найкращих адвокатів, аби мінімізувати негативні наслідки для себе. Компенсація, яку вимагає Діарра, також стане кількісним орієнтиром для усіх його колег, які зіштовхнулися чи стикаються із аналогічними контрактними ситуаціями. Цього місяця вже було оголошено про повномасштабний колективний позов, поданий від імені більш ніж 100 тисяч професійних футболістів, який, за оцінками тієї ж фінансової консалтингової компанії (Compass Lexecon), яка розрахувала компенсацію Діарра, оцінюється у “кілька мільярдів євро”.

Виходячи із цього, ФІФА незабаром має виплатити компенсацію не тільки Діарра, а й багатьом іншим футболістам, які раніше постраждали від аналогічних обмежень. Таким чином, наступний етап судового розгляду обіцяє зосередитися на тому, скільки компенсувати, а не на тому, чи компенсація буде взагалі: немає сумнівів, що ФІФА зробить усе можливе, аби обмежити фінансові наслідки цієї справи, але так само очевидно, що їй доведеться платити. Цей рахунок керівникам міжнародного футболу виставив Лассана Діарра, і на його тлі справа Босмана вже здається квіточками…

Олексій СЛИВЧЕНКО