Тренер Мудрика висловився про майбутнє півзахисника збірної України

Протягом останнього року прізвище Михайла Мудрика практично не сходить зі сторінок українських і, напевно, зарубіжних сайтів. Дискваліфікація українського півзахисника «Челсі» через допінговий скандал, пов'язаний із вживанням мельдонію, сталася в грудні 2024 року. Однак досі офіційно не ясно, наскільки буде відлучений від футболу гравець збірної України.

Наскільки складно повернутися у великий футбол після такої тривалої паузи, та й взагалі, дізнатися ближче про одного з недавніх лідерів національної команди сайту Meta.ua ексклюзивно розповів Ігор Леонов, який був тренером Мудрика в академії «Шахтаря», а потім і в київському «Арсеналі».

– Ігоре Івановичу, ви як ніхто інший знаєте Михайла Мудрика. Як ви поставилися до його дискваліфікації наприкінці 2024 року за вживання заборонених препаратів?

– Незважаючи на те, що я добре знаю Михайла і в будь-якому випадку буду на боці футболіста, можу з упевненістю сказати, що він не міг сам прийняти заборонений препарат. Він завжди стежив за своїм харчуванням, нічого зайвого. Дотримуюся початкової версії, яку, на мою думку, озвучив і сам футболіст, що не приймав нічого забороненого. Як це потрапило в його організм? Складно сказати. Для мене це виглядає, як якась підстава.

– Хотів би поговорити з вами про Мудрика як про футболіста. Ви пам'ятаєте першу зустріч з Михайлом на футбольному полі?

– Звичайно. У «Шахтар» він потрапив у 16 років, а працювати я з ним почав з 17-ти. З самого початку було видно, що Мудрик відрізняється від своїх однолітків. Уже тоді він вражав своєю швидкістю і дриблінгом. Його талант був помітний неозброєним оком.

До речі, в дитинстві його кумиром був Неймар, але я йому часто говорив, що ти завжди будеш Мудриком, і на тебе будуть багато хто рівнятися. В принципі, з часом так і сталося. Думаю, за 70 мільйонів поганого футболіста не купують (посміхається).

– Що було в ньому, чого не було в інших?

– Щодо швидкості, думаю, це від природи, і техніки, про яку я вже згадував, також його відрізняло нестандартне мислення на футбольному полі. У його арсеналі удари обома ногами. А це він відпрацьовував на тренуваннях і дуже багато часу цьому приділяв після занять. Бувало навіть, що міг залишитися довше попрацювати на три, чотири, а то й на п'ять годин. Унікальне явище. І коли не було тренування, він теж, бувало, брав фішки, м'ячі, відпрацьовуючи дриблінг і удари, відточуючи все до автоматизму. Не раз доводилося вгамовувати його запал.

– У «Шахтарі», коли він прийшов 16-річним хлопцем, хтось говорив, що Мудрик далеко піде?

– Це бачили практично всі тренери. Недарма вже в 17 років його залучали до роботи з командою U-19. Він був на голову сильніший за своїх однолітків.

– Коли ви прийняли київський «Арсенал», там опинився і Мудрик. Ви були впевнені, що команді допоможе 18-річний футболіст?

– Я Михайла добре знав, тому вірив у нього. У фінальному турнірі ДЮФЛ серед команд U-17, який проходив у Запоріжжі, «Шахтар» виграв чемпіонат, при цьому з восьми м'ячів, які ми забили, шість виявилися на рахунку Мудрика. До речі, а у воротах тоді стояв Анатолій Трубін, який зберіг свої ворота на замку (посміхається).

Тоді, в 2019 році, я попросив генерального директора Сергія Палкіна віддати Мудрика в «Арсенал» в оренду, щоб юнак потихеньку почав відчувати на собі, що таке Прем'єр-ліга. Михайло відіграв у 10-ти з 13-ти матчів і можу сказати, що молодий футболіст не загубився.

– Чув, що Мудриком, як ніким іншим з українських футболістів, цікавилися Сергій Палкін і, навіть, Рінат Ахметов?

– Підтверджую. Вони теж завжди в нього вірили. Рінат Ахметов, можливо, навіть не пропускав матчі з його участю. Мудрик був його улюбленцем. А одного разу, коли «Арсенал» грав у Львові з «Карпатами», був сильний дощ, і я вирішив залишити Михайла в запасі. Тоді президент «Шахтаря» дзвонив і цікавився, чому Мудрика не було в складі (посміхається).

– Після «Арсеналу» Мудрик ще півроку побігав у «Десні» і знову повернувся в «Шахтар». Йому почав довіряти Де Дзербі, але розкрився півзахисник при Ігорі Йовічевичі.

– Це дуже добре, що Михайло ще півроку провів у «Десні» в Олександра Рябоконя, який вміє працювати з молоддю. Впевнений, що цей наставник також вплинув на швидку адаптацію Мудрика до футболу високого рівня.

Коли в «Шахтар» прийшов Де Дзербі, то Михайло був вже сформованим футболістом, його було гріх не ставити до складу (посміхається). А Ігор Йовічевич продовжив розпочату справу. При ньому, якщо не помиляюся, Мудрик у 18-ти матчах здійснив 18 результативних дій.

– У 2022-му відбувся дебют Мудрика у складі збірної України, потім був перехід до «Челсі» і ця злощасна дискваліфікація. «Синьо-жовтим» не вистачає цього виконавця?

– Без сумніву. На цьому футболісті можна будувати гру. Якби не ця пауза, впевнений, що і в «Челсі» він був би вже одним з лідерів. Мудрик може робити різницю. Його не просто так запросили в АПЛ. Селекціонери лондонського клубу знають Михайла більше, ніж він сам себе. За ним стежили довгий час.

– Відсторонення від футболу триває вже більше року і ще офіційно невідомо, скільки воно триватиме. Проте, після, як то кажуть, відсидки, Мудрик зможе повернутися на той рівень, який у нього був при переході в «Челсі» в 2023 році?

– Дай Боже, щоб ця ситуація якомога швидше закінчилася. Але навіть два роки дискваліфікації не стануть проблемою для цього виконавця, знаючи його характер. Зараз Михайлу 25, а це тільки починається найкращий вік для футболіста. Він дотримується режиму, з ним працюють тренери, але головне, що у нього є величезне бажання повернутися ще сильнішим. Так що на клубному рівні, а найголовніше, у футболці збірної України він ще попсує нерви не одному супернику.