"Український Ланцет": чи може аналог російського дрона змінити ситуацію на полі бою – експерт

Нещодавно військовий командир батальйону К-2 54-ї окремої механізованої бригади Кирило Верес заявив, що Україна має аналог російського дрона "Ланцет". Редакція МЕТА.UA звернулася до військового експерта Віктора Кевлюка, щоб дізнатися більше про цю розробку та з'ясувати, чи дійсно вона є аналогом "Ланцета".

• ВІД "КУРСЬКА" ДО КУРСЬКА: що треба знати про українській наступ на території росії

Деталі

Далі – слова експерта

Ця історія трохи довша, ніж просто "український Ланцет". Безпілотна програма рф розпочалася наприкінці 2000-х років, десь у 2008-2009, коли вони придбали у різних країн світу наявні на той момент безпілотні літальні апарати. І на базі артилерійського училища в місті Коломна зробили Центр безпілотної авіації, де все це розібрали й дослідили. Перший російський розвідувальний безпілотник "Форпост" – це один в один скопійований ізраїльський БПЛА "Searcher". Після цього у світі з'являється американська концепція баражуючих боєприпасів. Тобто обирається район, з того району виводиться боєприпас, який 30-40 хвилин перебуває в повітрі, очікуючи ціль. Якщо вона з'являється, він її атакує. Цю концепцію всі почали розвивати на свій лад, і ті країни, які на той момент мали надійні БПЛА, почали використовувати саме їх, щоб розміщувати бойову частину відповідної потужності. Те,що називається у росіян "Ланцет" підозріло схоже на продукти ізраїльської компанії Uvision, серія баражуючих боєприпасів Hero. Різниця лише в тому, що ізраїльський боєприпас вистрілюється з пускової труби як з міномета, і розкриває крила після старту. У "Ланцета" крила не складаються, і він стартує зі спеціальної напрямної.

Формально "Ланцет" на полі бою з'явився раніше, ніж продукцію Hero в продажу. Але я певний, що все ж ізраїльські креслення потрапили в росію, і там швиденько цей "Ланцет" зробили. Це "Ланцет-1" був, те, що ми називаємо "Ланцетом" – це "Ланцет-3". Хороший боєприпас у своєму класі, але, коли дрон має не складні крила, він займає надто багато місця, і транспортувати його складніше. Ще один момент, його система управління має досить характерну сигнатуру, яка легко білінгується підрозділами радіоелектронної розвідки й безпомилково ідентифікується присутність в районі груп, які ці боєприпаси застосовують. Їх швидко виявляють і намагаються знищити.

Те, що стосується українського аналога: цей боєприпас не три дні, як з'явився, і до "Булави" багато що літало й виконувало такі ж задачі. Сказати, що воно щось радикально змінить... Він на фронті вже понад п'ять років, що він може там змінити. Зараз ми маємо ситуацію, коли нарешті хтось з українських виробників зробив систему, яка дійсно схожа на баражуючий боєприпас більше, ніж просто гаражні саморобки, яких у нас більше. Народ літає на октокоптерах, чіпляючи на них протитанкові міни й вражаючи бетонні бункери, які витримують прямі влучання 155-мм снарядів. Тому ця зброя ефективна і має застосовуватися на тактичну глибину. Тобто, якщо на дистанції до 5 км від переднього краю в тилу противника знаходиться основна маса його цілей, там працюють оператори FPV-дронів, випалюючи все. А на глибину від 5 і далі, бажано до 30 км, потрібні ті самі баражуючі боєприпаси. В глибині є багато чого цікавого: командні пункти, вузли зв'язку, позиції ППО, артилерії тощо. Поява таких боєприпасів, безумовно, полегшує життя тих, хто на передньому краї, але сказати, що це основна їхня зброя, я не можу.

Важливо те, що все, що робиться в Україні – це НЕ копія чогось російського. Росіяни копіюють все підряд, до чого можуть дотягнутися. Навіть зараз їхній БПЛА дальністю до 2000 км "Гарпія", який збирається в Китаї, є копією чогось китайського. У них з конструкторською думкою є проблеми. У нас таких проблем немає, у нас проблеми то з відключеннями, то з обстрілами, то ще з чимось, і це заважає виробництву. Українська зброя нічого не повторює, вона є досить сучасною, концептуально дуже добро продуманою. Вона збирається з того, що є економічно необтяжливим. Я думаю, виробники, які зараз працюють в Україні, здатні випускати стільки, скільки потрібно збройним силам, але для цього потрібно, щоб Міноборони забезпечило, по-перше, хоча б середньострокові контракти, а, по-друге, вчасно розраховувалося, інакше виробництво зупиниться. І без цього війська нічим забезпечені не будуть.

Нещодавно ми розповідали, чи існує заборона мобілізації військовозобов’язаних до 25-ти років.