Активістка Femen: Чекаю на вбивство путіна на 9 травня

Щодня світ змінюється. Учора весь світ і США були проти росії, сьогодні Трамп вже наводить мости. Вчора всі були проти радикальних партій, сьогодні у багатьох країнах вони набирають сили. У тому числі й у Німеччині.

• Американці масово вивішують чорні прапори з символікою США в знак протесту проти заяв Трампа

Саме проти партії "Альтернатива для Німеччини" вийшли активістки Femen як у Києві, так і в Берліні. Довгий час їх не було видно. Meta.ua вирішила поговорити з однією з найактивніших і найвідоміших представниць Femen Анною Алляйн.

- Femen все частіше почали проводити акції. А до цього було затишшя. Що змінилося?

- Діяльність не стихала. Увесь час проводиться безліч антивоєнних акцій у всьому світі.

Останню свою акцію до повномасштабки я провела 22.02.22 на київському вокзалі із закликом не панікувати й не покидати Україну "наляканий - значить убитий". З упевненістю, що широкомасштабного наступу не буде. Адже нас підтримує весь цивілізований світ, і похід на Київ для путіна буде самогубством, але...

Але 24-го лютого сама шалено злякалася. Хоча мені пощастило: випадково того ранку я спала не в Києві, була у рідному місті з термінових особистих справ. Спершу я не могла ні їсти, ні спати, навіть не дивилась у дзеркало майже тиждень. Зрозуміла, що формальна логіка у війні не діє. Як? Поки я спала (подруга розбудила тривожним дзвінком о 8-ой ранку: "Аня, війна"), московити захопили пів Київської області, Херсонщину, гуляють Сумщиною...?!

Ну, думаю, якщо майже дійшли до Києва за 4 години, то до Кременчука як рукою сягнути... Виявила, що Полтавщина далеко не серце України, як вчили мене в школі, а центральний Схід. Суми, Харків, Чернігів - усе поряд. Добре, що мій Кременчук - найзахідніша точка області: якщо орки дійдуть до Полтави, то встигну підірвати міст, який з'єднує через Дніпро східну й західну частини Кременчука, і добре, що я живу саме на західній.

Де взяти міни - чомусь не думала. Зараз не розумію взагалі, як я до цього додумалась. Згадуючи зараз, навіть захоплююсь собою, що таке придумала, бо ж стратегіями і тактиками війни я ніколи не цікавилась. Певно, я стратег від Бога.

- Так, на початку війни весь народ як один став проти агресора. Це було імпульсивно.

- До цього здавалось, що війна - якась інша давноминула застаріла реальність. Сміялась з тата на Новий 2022-ий рік, коли він казав, що треба збиратись на війну, бо все ж таки доведеться бити москалів... 24-го лютого 22-го року я не вірила, що дожилась до війни. Тепер не віриться, що доживу до життя без війни.

Сьогодні я вперше говорю про "свою" повномасштабну війну. У 22-му році західні журналісти хотіли зробити зі мною сюжети про це. А я дуже довго не могла про це говорити від себе, не могла занурюватись у ці страшні почуття, просто наче заклякла у своєму болю. Через неймовірну тривогу, коли не змогла заснути майже дві доби, уперше звернулась до психолога - мій страх на підсвідомому рівні заблокували. Завдяки цьому змогла сама писати статті про людей, які, на відміну від мене, насправді постраждали від війни.

- А як у цей час діяли Femen?

- В Україні з початком воєнному стану секстремістки, як і всі, були сконфужені. Ми не розуміли, як діяти в нових умовах і чим це може загрожувати. Воєнний стан забороняє мітинги. І це цілком справедливо. Невдовзі і наш одвічний юрзахисник Ярослав Яценко помер.

Уже зараз ми й в Україні оговтались від паніки війни й перейшли на формат артперформансу, який не заборонено законом України в умовах дії воєнного часу.

- Чи нема серед ваших активісток, хто пішов воювати на фронт?

- Щоб хтось із феменок пішов на війну як військова - ні, не знаю. Певно, ми люди іншого покликання.

- Femen завжди виступали проти диктатури. Як би ви описали сьогоднішню росію?

- Так. І будемо завжди в усьому світі. Бо диктатура передусім калічить жінок.

Щодо рф - мене вона не цікавить. Мене цікавить, щоб орки та їх корейські раби зібрали речі й пішли додому. А надалі вони мають боятись навіть подумати про Україну.

- Чи можна вважати акції Femen формою інформаційного спротиву в умовах війни?

- Безумовно. Ми - потужна сила, яка не дасть світові забути про криваві воєнні злочини.

До речі, запрошую усіх жінок докластися до Перемоги над московитським загарбанням, не беручи до рук автомат, долучитися до нас - пишіть на femen.org@gmail.com.

- Думаю, охочих буде багато. А якби ви змогли провести акцію у росії, що б це була за акція?

- Це була б остання моя акція. Це щось із розряду суїцидального...

- Чи були моменти, коли вам було страшно під час акцій?

- Мені завжди й страшно, і нестрашно геть. В умовах війни я ризикую життям, і, на жаль, не тільки своїм, а й близьких (тільки через те, що вони зі мною знайомі).

Я ризикую тепер, в умовах війни, не тільки своєю фізичною свободою чи здоров'ям, а й життям. Але завжди холоднокровно оцінюю свої ризики. Усі мої акції - свідомий ризик. І мій свідомий вибір у цьому житті - покласти його на боротьбу за свободу: нашу, і вашу, усіх людей у світі. Особлива тема, особисто для мене - українська свобода. Я готова покласти на це своє життя, якщо буде треба.

Моя найзнаковіша акція - Blood Bucket Challenge. Вона визнана світовими журналістами як одна з Топ-5 акцій FEMEN за всю історію. Увійшла у фотокнигу "Незалежні. Історія сучасної України у світлинах кращих документалістів". По суті, моя нинішня акція під Бундестагом є продовженням її. Це, так би мовити, "FEMENо-рейхстагівська" акція - до того, що наразі на параді 9-го травня в москві планується і участь Трампа, який "скорегував" ситуацію "Німеччина (Маск - "Альтернатива для Німеччини") - Україна (ресурси) - росія ("мир").

- До речі, чи були спроби завербувати вас, чи ваших колег, спецслужбами?

- Не припиняються ніколи.

- Але, чи маєте табу в протестах? Які методи ви ніколи не використовували б?

- Я завжди роблю те, що я хочу. Не думаю, що маю якісь табу.

Хоча є. Як на мене, беззаперечним табу в кожному куточку світу має стати насильство.

- Як ви ставитеся до західних феміністок, які закликають "до миру за всяку ціну"?

- Коли Україна переможе в цій клятій 400-річній війні з московитами - подумаю про них.

- Що вас найбільше бісить у реакції світу на війну в Україні?

- Імпотентність у наданні збройної допомоги Україні та лояльність до московитів у світі.

На вулицях Берліну я почула більше російської мови, ніж німецької. Це страшно й огидно. Бо кожен московит винен у зґвалтуванні України. У кожного - руки в крові людей, які просто хочуть бути вільними у своїх виборах. Свобода - це головне, що Бог дав кожному з нас.

- І який найсміливіший протестний перформанс ви б хотіли побачити на підтримку України?

- Вбивство путіна на параді у москві 9-го травня.

Такер Карлсон: Чому путін мій ворог? Він мені нічого не зробив (ВІДЕО).