З нетерпінням чекаємо наступної серії: чому "А мій/моя в Азові" так вистрелила?

Поки на фронті "Азов" блокує наступ ворога на надважкому Покровському напрямку, завдаючи значних втрат у живій силі та техніці – у тилу він теж перемагає.

Рекламна рекрутингова кампанія "А мій/моя в Азові", стартувавши 5го серпня і триваючи досі – стала безпрецедентно гучною в нашому суспільстві. Сьогодні МЕТА вперше в українських ЗМІ дає її ґрунтовний рекламно-художній аналіз разом з досвідченими піарником та режисером.

Прив’язали глядача за законами горизонтальної ТВ-драматургії заради соціальної функції: що маємо наразі?

Ця реклама така успішна, адже незвичайна для українського медіа-ринку за всіма критеріями.

Передусім ролики викладаються з певною періодичністю – 1-2 дні. Наразі останній вийшов тільки позавчора – 11 серпня. Тож, днями чекаємо нового – а що ж буде далі?

До того ж кожен рекламний ролик має свій мікросюжет. Окрім того з кожним новим випуском розгортається в більш глобальну історії, додаючи щоразу нові штрихи до загального сюжету. Адже перший ролик викликав подекуди обурливу реакцію в соцмережах – наприклад, серед дружин, які чекають "своїх" з полону… Але пізніше з’явилась інформація, що знімається в ролику не акторка, а Людмила Кузьменко – матір героя, який тільки нещодавно повернувся з полону. Тож, питання знялось.

ЭЭ

Таким чином на сьогодні маємо ролики:

• у першому – героїнями стали матері та дружини військових,
• у другому – кохані, які ще не стали законними,
• у третьому – героями стали батьки (від слова «батько»),
• а в четвертому – бабусі.

Від Love-бренду до лав "Азову" – Артем Зелений: це один із найкращих прикладів рекламної комунікації

Артем Зелений – засновник PR-компанії "Zeleni.agency". Артем – спеціаліст із інформаційних кампаній та комунікацій, підприємець у сфері креативних індустрій, менеджер із формування та керування командами. Свою компанію креатор заснував 2011-го року – і вона досі успішно працює в Україні.

У його клієнтському портфоліо – найбільша пацієнтська організація України "100% ЖИТТЯ", ГО ОБ’ЄДНАННЯ РОДИЧІВ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ КРЕМЛЯ, бренди "Моршинська", "Миргородська", "Стожар", "Щедрий дар", АLLO тощо.

Як ви думаєте, що і хто будуть далі?

Напевно, далі в роликах можуть знятися дідусі та внуки.

Як ви вважаєте, яка головна мета й цільова аудиторія цієї кампанії?

Ця рекламна кампанія "Азову" – приклад побудови LoveBrand – бренду, який люблять.

Як-от: оливки. Є люди, які люблять оливки. А є люди, які не люблять оливки. Рекламувати оливки серед тих людей, які не люблять оливки – немає ніякого сенсу.

Так само і з цією рекламою кампанією "Азову".

Вона спрямована тих, хто вже з "Азов" чи служать в ньому; чи підтримує тих близьких, які служать; чи задумується про те, щоб піти і приєднатися до лав "Азову".

Кампанія спрямована, зокрема, і на рекрутинг. Ми знаємо, що є тисячі чоловіків та жінок, які хочуть приєднатися до Збройних сил. І вони приєднаються. І за них конкурують різноманітні підрозділи ЗСУ. Відповідно, ця кампанія дає емоційний аргумент для того, що ти маєш вибрати "Азову".

А нащо рекламувати продукт тим, хто вже й так з ним?

Рекламувати бренд для його фанатів потрібно хоча б для того, щоб вони його не забували. Для того, щоб давати нову пропозицію чи нагадати про себе.

Ми живемо в епоху коли за нашу увагу конкурують інші бренди, інші військові підрозділи – і така комунікація не тільки доречна, але й необхідна.

Це по-перше, але є ще й по-друге. Варто пам'ятати контекст: росіяни намагаються системно дискредитувати "Азов", починаючи з самих початків війни, навішуючи на нього ярлики нацистів, націоналістів, фашистів і так далі.

Відповідно, будь-яка кампанія, яка розвінчує ці стереотипи для внутрішньої та зовнішньої аудиторії фанатів цього бренду – корисна й потрібна.

Кого ми бачимо в цих роликах? Простих українських людей. І це точно грає на репутацію "Азов" в цьому контексті.

Наскільки успішно досягнуто мети чи ще не досягнуто й далі буде тільки краще?

Завдання кожної реклами – привернути увагу.

Формула реклами – АІDА:

• attention – привернути увагу,
• information – проінформувати,
• desire – спричинити бажання і дії,
• action – підштовхнути до дії.

Так ось, те, що ми обговорюємо цю рекламну кампанію й ви пишете про це статтю – говорить про те, що вона вже виконала свою основну задачу: привернула увагу.

Як ви оцінюєте якість цих роликів і сам процес проведення кампанії?

Власне ролики зроблено дуже правильно з точки зору рекламної кампанії. А саме:

• вони ідентифікують конкретну проблему,
• і показують рішення – вступи до "Азову", підпиши контракт з "Азовом", і в тебе не буде такої проблеми.

Це, як і з порошком "Аріель". Є плями і є конкретне рішення – "Аріель".

Рекламна кампанія "Азову" – це один із найкращих прикладів рекламної комунікації в сучасній Україні. Можна на пальцях перерахувати круті українські рекламні ролики – як в комерційному, так і не в комерційному секторі.

Як правило, українська реклама будувалася за принципом: аби не гірше, аби не так, як не гірше, ніж у конкурентів, але і не краще теж. Тому наші рекламні кампанії за останні 20 років не отримували жодних фестивальних призів за кордоном.

Ця ж рекламна кампанія створена правильно, вона зачіпає необхідну струну в суспільстві, тобто актуальну струну – і дає конкретне рішення.

І ще один момент – це реклама військового підрозділу, в якій немає ані військових, ані дій військових, ані героїчного пафосу, ані якихось реакцій і так далі. Оце дуже класний хід.

На мій погляд, ця робота виглядає дуже якісно, і напрошується висновок, що в це вкладено багато грошей. Що ви про це думаєте?

Ні, ці рекламні ролики не коштують багато. Там не знімалися суперзірки, там не потрібна якась екзотична локація, куди треба летіти через півсвіту літаком. Там немає суперспецефектів. В останньому ролику – декорації пошти, в попередньому – декорації автомайстерні.

Словом, все зроблено просто і недорого, але працює дієво.

Режисер Артур Плетюхов: це не витвір мистецтва

Артур Плетюхов – режисер ТВ-шоу, серіалів, комерційних відео, режисер монтажу. Працював з 1+1 media Ukraine («Різдво – ти не один», «Клуб 1%», «Колесо фортуни», «Ліпсинг батл», промо); X-Фактор. Узбекистан; Три-яда; ТРК Україна («Маска» та «Співають всі»), СТБ («Все буде добре»).

Як ви загалом можете сказати про якість зйомки та сценарію рекламної кампанії «А мій/моя в Азові?

Я не можу сказати, що в них є якась велика режисерська чи операторська робота, так само як і акторська. У цьому немає витвору мистецтва – на міжнародних фестивалях реклами таких реклам не демонструють щодо режисерської чи операторської роботи.

Так само і драматургія. А би сказав, що її немає – є просто розібрана побутова тема, яку показано дуже просто. Актори не грають – не дають емоцію, незрозуміло, що вони хочуть висловити, якщо вимкнути звук.

Якість реклами й кіно передусім визначається дуже простим методом – це вмикання відео без звуку: якщо вже з перших кадрів зачіпає й дає поштовх до роздумів – це насправді якісний сюжет, зйомка і режисерська робота.

У головних ролі – не актори, а справжні рідні героїв – ок. Але режисер міг би з ними попрацювати так, щоб їх слова, які до того ж є ключовими в сюжеті, звучали емоційно й чуттєво, виражали ту гордість (яку вочевидь закладали в задум) очима, мімікою… Шкода. Що навіть професійні актори в цих роликах також не грають, а просто говорять завчений текст – тож, режисерської роботи я тут не бачу.

А ось мені дуже сподобався сюжет – тобто овочеві проблеми на Житньому ринку. Саме так для мене почалась "А мій в Азові". Я випадково побачила його заставку серед шортсів у соцмережі й захотілось подивитись, бо картинка дуже виділялась на загальному тлі – виглядала, як маленьке красиве кіно. Я подивилась цю рекламу саме через красиву картинку. Що ви про це думаєте?

Я думаю, що тут зроблено мінімальну кольорокорекцію, можливо, задіяно більш-менш якісну оптику (ред.: оптика – це об'єктиви та лінзи в камері, які відповідають за формування зображення на матриці або плівці).

І так оператор на зйомці працював: камера не трясеться (були штативи), є різні плани – камера від’їжджає, під’їжджає і т. д.

Світло також, можливо, було задіяно – найпростіше професійне. Але як? Якщо розглянути, наприклад, ролик у салоні краси – просто залито одним прибором: світло тут плоске, обличчя провалюються тощо.

Але це не рівень витвору мистецтва – це рівень найпростішого українського серіалу. Тому на фоні шортсів, які зазвичай знімають блогери у кращому випадку на останній айфон з допомогою селфі-палки чи друга – це виглядає цікаво.

Чи зняли би ви краще?

Так. Передусім я би надав роликам правди, життя й людськості, я би розкрив реальних людей збоку їх реальних важких і болючих переживань війни.

Наприклад, на Житньому ринку – мати азовця, який нещодавно звільнився з полону. Я би розкрив її – наприклад, показавши її першу зустріч з сином чи їх телефонну розмову. Так ми це бачимо і щодня в новинах – але ніхто не показав це саме мистецьки принаймні в нашому медійно-рекламному просторі.

І, звичайно, це просто стихійна ідея, яку треба продумувати й шліфувати – і це важка робота, але я би показав важку та героїчну правду цієї жахливої війни.

Так само й світло, і камера, і актори в мене би працювали на відтворення справжніх почуттів та нутрощів війни.