На Марсі в далекому минулому плескався океан із води

У наші дні Марс виглядає як холодна та позбавлена ​​життя пустеля, втім під шарами червоно-жовтогарячого пилу приховується зовсім інше минуле. Міжнародна група планетологів виявила переконливі свідчення, що мільярди років тому на цій планеті існував великий океан. Нові дані з орбіти дозволили відтворити контури давнього узбережжя та оцінити розміри водойми, яка могла суттєво впливати на клімат та геологічні процеси.

Упродовж багатьох років вчені припускали наявність води у минулі епохи Марса. Знімки із супутників демонстрували русла річок, долини та дельти, які нагадують земні форми, створені проточною водою. Були також знайдені мінерали, що утворюються за участю води, наприклад, глини (філосилікати), сульфати та карбонати. З'являлися навіть гіпотези про гігантські цунамі, спричинені падінням астероїдів у стародавні марсіанські моря. Але всі ці факти залишалися непрямими і складалися в єдину, переконливу картину.

Ключове питання — чи існував на Марсі океан планетарного масштабу — тривалий час викликав жваві дискусії. Вченим не вистачало прямих та незаперечних доказів, таких як чітко виражена берегова лінія. Саме ці ознаки вдалося виявити міжнародній команді дослідників під керівництвом Фріца Шлунеггера (Fritz Schlunegger) з університету Берна.

Основну увагу дослідники приділили південно-східній частині долини Марінер — каньйону Coprates Chasma, що є системою глибоких розломів протяжністю близько 960 кілометрів. Попередні дослідження показали, що геологічні структури у цьому районі сформувалися приблизно 3,3 мільярда років тому, а їх форма та будова багато в чому нагадують земні ландшафти.

Зіставивши нові зображення з результатами геоморфологічного аналізу, вчені виявили структури, аналогічні тим, що Землі виникають у гирлах річок чи гірських районах при виникненні озер. Наприклад, вони схожі на дельту Нілу: якщо уявити, що вода Середземного моря зникла, оголивши дно, рельєф був би дуже схожий на марсіанський.

Таким чином, дослідникам вдалося отримати найбільш наочні на сьогоднішній день геологічні докази існування океану на Марсі, які у поєднанні з попередніми даними формують переконливий аргумент на користь цієї гіпотези.

Додатково, зіставивши зображення з топографічними даними, вчені змогли виділити стародавню берегову лінію та оцінити розміри океану. Виявилося, що за площею він міг бути порівняний з Північним Льодовитим океаном Землі — близько 14 мільйонів квадратних кілометрів, що робить його найбільшою водоймою в історії Марса.

Дослідження також показало, що близько трьох мільярдів років тому у долині Марінер існували стабільні водні системи. Вода зберігалася там тривалий час, а не зникала відразу після короткочасних опадів чи танення льоду. Більше того, ці водойми, ймовірно, не були ізольованими: вони могли з'єднуватися з величезним океаном, який вкривав північні низовини планети. Це свідчить про існування єдиної глобальної водної системи.

Це відкриття є особливо важливим. На думку геохіміка Езата Хейдарі (Ezat Heydari) з Державного університету Джексона, марсіанські океани могли функціонувати аналогічно до земних, впливаючи на клімат та атмосферу планети. Найбільш стабільні умови, створювані великим океаном, могли сприяти формуванню середовища, придатного для виникнення та розвитку примітивних форм життя.