Приховане джерело вуглекислого газу: чому дані про атмосферу Землі викликають запитання
Дослідження показало, що динаміка концентрації вуглекислого газу в атмосфері не відповідає очікуваним показникам
Попри глобальне збільшення рослинності, концентрація вуглекислого газу атмосфері змінюється неоднозначним чином. Рисунок: pixabay.com
В останні десятиліття супутникові спостереження фіксують помітне збільшення площі рослинного покриву Землі. Це явище отримало назву глобального озеленення. Його пов'язують, зокрема, зі зростанням концентрації вуглекислого газу (CO₂) в атмосфері, який рослини використовують у процесі фотосинтезу. Втім, нові дослідження атмосферних газів виявили суперечність: попри збільшення рослинної біомаси, поглинання вуглекислого газу наземними екосистемами не демонструє очікуваного зростання. Це може свідчити про існування поки що не врахованого природного джерела CO₂.
Щороку внаслідок діяльності людини в атмосферу надходить понад 35 мільярдів тон вуглекислого газу. Водночас вимірювання показують, що приблизно половина цих викидів не залишається в атмосфері, а поглинається природними шляхами — насамперед океанами та наземною рослинністю. Вивчення механізмів такого поглинання має велике значення для кліматології, оскільки зниження здатності природних екосистем зв'язувати вуглець може призвести до прискорення глобального потепління.
Визначення масштабів поглинання CO₂ наземними екосистемами є складним науковим завданням. Концентрація вуглекислого газу над суходолом постійно змінюється під впливом сезонних процесів: у період активної вегетації рослини інтенсивно поглинають його, тоді як у холодну пору року фотосинтетична активність істотно знижується. Додаткові труднощі створює переміщення повітряних мас, які переносять вуглекислий газ між різними регіонами планети.
Для розв'язання цієї проблеми дослідники запропонували використати інший підхід до аналізу атмосферних процесів. У роботі, опублікованій в науковому журналі «Science» кілька днів тому, вчені зіставили зміни концентрацій вуглекислого газу та кисню в атмосфері. Такий метод дає змогу розрізняти джерела й механізми надходження CO₂.
Результати аналізу виявилися несподіваними. З'ясувалося, що океан поглинає вуглекислий газ у значно більших обсягах, ніж наземні екосистеми, причому інтенсивність цього процесу порівняно швидко зростає. Водночас поглинання CO₂ суходолом, згідно з отриманими оцінками, не демонструє аналогічної тенденції до збільшення (див. графіки дослідження нижче).

Дослідники поки що не мають однозначного пояснення виявленої невідповідності. Можливі два основні варіанти. Перший полягає у тому, що наземна рослинність не почала поглинати суттєво більше вуглекислого газу. Другий передбачає існування великого природного джерела CO₂ на суходолі, викиди якого компенсують додаткове поглинання газу рослинами. Серед відомих процесів виділяють висихання боліт, деградацію органічних ґрунтів і танення багаторічної мерзлоти. Однак зареєстровані викиди від подібних джерел поки що не пояснюють масштабів виявленої розбіжності.
Водночас супутникові дані свідчать про значне збільшення рослинної біомаси. Починаючи з 1980-х років зелений покрив планети розширюється, а щорічний приріст рослинної біомаси, за наявними оцінками, став на десятки відсотків вищим, ніж на початку цього періоду. Збільшення концентрації CO₂ в атмосфері сприяє посиленню фотосинтезу, оскільки вуглекислий газ є однією з основних вихідних речовин для утворення органічної маси рослин. Отже, виникає запитання: чому зростання площі рослинності не супроводжується відповідним збільшенням поглинання вуглецю наземними екосистемами?

Особливу увагу вчені звертають на довгострокову стійкість океанічного поглинання CO₂. Здатність морської води розчиняти вуглекислий газ не є необмеженою. У міру зміни умов навколишнього середовища ефективність цього механізму може знижуватися. Якщо океани почнуть поглинати менше вуглецю, значна частина антропогенних викидів залишатиметься в атмосфері, що може посилити темпи глобального потепління.
Таким чином, дослідження виявляє важливу проблему сучасного вивчення кліматичної системи: наявні оцінки обміну вуглецем між атмосферою, суходолом та океаном поки що не повністю узгоджуються між собою. Встановлення причин цієї розбіжності потребуватиме подальших спостережень і вдосконалення кліматичних моделей. Пошук можливого невідомого джерела вуглекислого газу, а також точніше оцінювання здатності природних екосистем поглинати CO₂ залишаються важливими напрямами кліматологічних досліджень.
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!