Як пов'язані між собою п'явки та прогноз погоди?

П'явки використовуються в медицині вже понад 2500 років, починаючи з часів стародавнього Єгипту, Індії та Греції. Метод гірудотерапії активно розвивали лікарі Стародавньої Греції та Риму, включно з Галеном та Гіппократом. Пік популярності медичних п'явок припав на XVIII – XIX століття у Європі. Тоді цими істотами намагалися лікувати практично будь-які хвороби – від головного болю до запалень. Деякі дослідники на той час пішли ще далі і знайшли застосування п'явок зовсім в іншій сфері - метеорології.

Провісник штормів, або п'явковий барометр (англ. Tempest Prognosticator), - незвичайний та рідкісний метеорологічний прилад XIX століття, призначений для визначення наближення грози та різкої зміни погоди. Його принцип дії ґрунтувався на спостереженнях за поведінкою медичних п'явок. Прилад був створений у 1850 році британським лікарем, винахідником та дослідником природи Джорджем Меріуезером (George Merryweather). Вже у 1851 році винахід було представлено на Всесвітній виставці у Лондоні.

Ідея створення такого пристрою виникла у Меріуезера завдяки тому, що, на його думку, п'явки ставали активнішими при змінах атмосферних умов та наближенні грози. Протягом 1850 року вчений удосконалював свою конструкцію та розробив шість її варіантів. Він сподівався, що недорога версія приладу зможе використовуватись на кораблях британського флоту та у морських портах.

Основу провісника штормів складали дванадцять скляних пляшок, розташованих по колу. У кожну пляшку поміщалася п'явка та деяка кількість дощової води. Над пляшками знаходився невеликий дзвіночок, з'єднаний із механізмами всередині кожної ємності. Коли п'явка виявляла активність і піднімалася вгору, вона приводила у дію пружину, з'єднану з ниткою. В результаті лунав дзвін дзвіночка.

Меріуезер вважав, що п'явки здатні реагувати на електромагнітні збурення атмосфери, пов'язані з наближенням грози. Більш того, різні п'явки мали неоднакову чутливість: одні реагували швидше, інші залишалися менш активними. Тому винахідник використав одразу кілька тварин. Що більше дзвінків лунало за короткий проміжок часу, то вище, на його думку, була ймовірність наближення сильної бурі. Сам Меріуезер називав п'явок «маленькою колегією філософів».

Цікаво, що вчений надавав значення не тільки технічному устрою приладу, а й розташуванню пляшок. Він вважав, що вони обов'язково повинні бути по колу, щоб п'явки могли бачити один одного і не відчували «самотності». Таким чином, конструкція поєднувала в собі наукові уявлення на той час і досить незвичайні погляди винахідника на поведінку тварин.

Меріуезер проводив випробування провісника протягом 1850 року і записував результати своїх спостережень. Загалом збереглися відомості про 28 експериментів. Винахідник вважав, що прилад має досить високу точність і може приносити практичну користь. Проте британський уряд не став використовувати його як стандартний засіб прогнозування погоди на флоті. Замість нього було обрано більш компактний штормгласс, пов'язаний з ім'ям адмірала Роберта Фіцроя.

Оригінальні екземпляри провісника штормів до наших днів, на жаль, не збереглися. Проте інтерес до незвичайного винаходу не зник. У 1951 році, до століття Всесвітньої виставки 1851 року, була виготовлена ​​репліка приладу на основі записів Меріуезера і літографічного зображення. Згодом з'явилися і повністю працездатні копії.

Провісник штормів є цікавим прикладом того, як у XIX столітті люди намагалися використовувати спостереження за природою для прогнозування погоди. Сьогодні його принцип не можна розглядати як сучасний науковий метод метеорологічного прогнозування, проте історія цього пристрою свідчить про прагнення людини знайти незвичайні способи передбачення небезпечних природних явищ. Незвичайне поєднання науки, техніки та спостережень за живими організмами зробило провісник штормів одним з найбільш оригінальних метеорологічних приладів свого часу.