Без холоду й снігу: золота ера європейського альпінізму добігає кінця

Французьке селище Шамоні вже понад три століття є процвітаючим центром європейського альпінізму. Але зміна клімату перевертає колись надійні сезони, що лежать в основі важливої туристичної галузі регіону. Про це йдеться в матеріалі Bloomberg.

• Внаслідок боїв у секторі Газа сталося влучання по табору біженців

Деталі

За даними Дослідницького центру альпійських екосистем, з 1980-х років температура в Альпах зростала приблизно на 0,5°C кожне десятиліття. Це зробило деякі з найпопулярніших маршрутів більш небезпечними, а часом і неприступними, оскільки збільшилася кількість каменепадів і танення льодовиків.

Хоча ці зміни можуть бути непомітними для десятків тисяч гірських ентузіастів у дорогому спорядженні, які приїжджають сюди щоліта, гірські гіди, такі як Денні Меншик, починають хвилюватися.

Минуле літо було божевільним, – каже він. – Це було чорне літо для альпінізму в Альпах.

Туризм становить близько двох третин місцевої економіки Шамоні. Місто реєструє понад 8 мільйонів ночівель на рік, що приносить 850 мільйонів євро (900 мільйонів доларів) прямих витрат. Монблан, найвища гора в Альпах, приваблює понад 20 000 альпіністів на рік, які платять близько 2 000 євро кожен за триденний тур на вершину з гідом.

У 2022 році умови настільки погіршилися, що асоціації гірських гідів, включно з найстарішою у світі Compagnie des Guides de Chamonix, на кілька тижнів у пік сезону припинили проводити групи найпопулярнішим маршрутом Монблану - Goûter на Монблан. Мер Сен-Жерве, муніципалітету, через який проходить маршрут, запропонував, щоб альпіністи, які проігнорували попередження, внесли депозит у розмірі 15 000 євро для покриття можливих витрат на порятунок і похорон.

Ситуація погіршуватиметься, оскільки температурні рекорди продовжуються. У серпні спека охопила Альпи, піднявши точку замерзання до 5 298 метрів, що майже на півкілометра вище за Монблан. Швейцарські та італійські маршрути на Маттерхорн нещодавно були закриті під час спекотних періодів. Юнгфрау у Швейцарії та Дент дю Жеан (Зуб Велетня), ще один класичний маршрут над Шамоні, часто вважалися надто небезпечними для сходження.

Гори зазвичай вважаються нерухомими, але з підвищенням температури вони все більше зміщуються і змінюють свою форму. За останні два роки Монблан зменшився більш ніж на два метри (6,5 футів), оскільки його крижана шапка розтанула. Це призводить до небезпечних каменепадів, оскільки шар вічної мерзлоти, який діє як крижаний клей, що скріплює високогірні схили, втрачає міцність.

Щороку у Франції гине близько 35 альпіністів. Десять відсотків цих смертей трапляються у сумнозвісному Великому Кулуарі Монблану (Grand Couloir du Goûter) – 100-метровій ущелині, яка спрямовує каміння, що падає, до стежки, що лежить внизу. Кожен альпініст, який намагається піднятися на вершину маршрутом Ґотер, повинен перетнути Великий Кулуар.

Хоча ймовірність нещасного випадку для рекреаційних альпіністів низька, "якщо ви робите це 20 разів на літо протягом 20 років, то ви дійсно сильно ризикуєте", – каже гід і фотограф Бен Тіббетс.

Я піднімався на Монблан у 2019 році, і Гранд Кулуар був єдиним пунктом, де мій гід почав помітно нервувати. Приблизно за 30 секунд до того, як ми мали перетнути перевал, згори пролунав попереджувальний крик: "Увага!" Каміння почало сипатися в ущелину, наче неолітичні касетні боєприпаси, що розлітаються на шрапнель. Коли каскад закінчився, ми кинулися на інший бік. Коли ми благополучно перебралися, мій гід повернувся до мене і розповів про альпініста, якого він одного разу бачив, коли той зупинився на середині, щоб набрати води. "На нього впав камінь, і він вибухнув".

Коли Compagnie des Guides de Chamonix припинила проводити екскурсії на Монблан під час спеки 2022 року, це було пов'язано з тим, що ця ущелина стала занадто небезпечною для переходу. Найбезпечніша стратегія – спробувати перетнути її до сходу сонця, коли повітря найхолодніше, а денна тала вода встигла замерзнути. Але навіть ця тактика не спрацьовує, коли нічні температури залишаються вище нуля.

Без холоду, без снігу і льоду ризик просто зростає в геометричній прогресії, – каже Меншик.

Згідно з дослідженням, опублікованим в журналі Європейського союзу наук про Землю, до 2050 року альпійські льодовики втратять половину свого льоду, навіть якщо планета потеплішає менш ніж на 2°C від доіндустріального рівня. На фотографіях Шамоні середини 19-го століття видно, що льодовик Боссон на Монблані збігається з околицями сучасного міста. Сьогодні льодовик нависає на сотні метрів над Шамоні; там, де колись були крижані скелі, тепер стоять ряди шале.

Ніде ця проблема не є такою помітною, як на Мер-де-Глас, найбільшому льодовику Франції. У 1909 році була побудована залізнична лінія, яка доставляла туристів до станції, розташованої на вершині льодовика, звідки вони могли спуститися на невелику відстань і дійти до неї пішки. У 1988 році льодовик зменшився настільки, що була відкрита гондола для переправлення пасажирів на лід. Оскільки лід продовжував відступати, до нього додали сходи. Зараз вони налічують понад 500 сходинок, що вимагає нової, довшої гондоли, яка відкриється в грудні, щоб вмістити близько 350 000 туристів, які відвідують льодовик щороку.

Коли льодовики зменшуються, звичні гірські маршрути змінюються, відкриваються нові тріщини, а скелі, колись вкриті льодом, оголюються, що призводить до більших каменепадів. У найгіршому випадку льодовики можуть раптово зруйнуватися. У липні 2022 року, наступного дня після того, як на вершині Мармолади в італійських Доломітових Альпах було зафіксовано двозначну температуру, від гірського льодовика відкололася брила льоду розміром 80 на 25 метрів, яка вбила 11 альпіністів. Ще вісім були госпіталізовані. У серпні під час спеки на 4027-метровій горі Аллалінхорн стався обвал льодовика, в результаті чого загинув один альпініст.

Це дещо контрінтуїтивно, адже немає нічого простішого, ніж прогулянка по льодовику, – каже Бред Карлсон, гід і еколог Compagnie des Guides de Chamonix, провідний автор звіту за 2021 рік "Гіди і зміна клімату". – Але з точки зору управління ризиками, це дуже серйозно, особливо за нинішніх умов.

У Шамоні туристичні компанії переносять популярні високогірні тури на прохолодніші місяці. Якщо раніше гіди зазвичай брали весняну перерву між зимовим лижним і літнім альпіністським сезонами, то тепер багато хто працює до кінця, припускаючи, що в серпні буде занадто спекотно для сходження на такі відомі вершини, як Монблан і Маттерхорн.

Якщо гіди швидко адаптувалися, то інші частини альпіністської інфраструктури реагують повільніше.

У Шамоні завжди можна знайти готель, завжди відкриті ресторани, – каже Карлсон, але підйомники та гірські хатини ще не перенесли свої дати відкриття.

Тури на Монблан становили 60% літнього бізнесу Compagnie des Guides de Chamonix ще у 2017 році, але компанія була змушена диверсифікувати свою діяльність, оскільки альпіністський сезон став менш надійним. Найпопулярнішою літньою активністю зараз є чотириденний навчальний курс, який навчає навичкам альпінізму; лише третина поїздок припадає на Монблан.

Якщо ви зосереджуєтесь лише на Монблані, в якийсь момент ви зустрінетеся зі стіною, – каже Дідьє Тіберґ'єн, директор з високогір'я Compagnie des Guides, який обирає, які тури пропонуватиме компанія. – Це може статися через два роки, три роки, п'ять років, але це не може тривати вічно.

У травні Французька федерація альпійських і гірських клубів організувала зустріч, щоб обговорити питання безпеки в умовах зміни клімату. Однією з ідей, що обговорювалися, було створення офіційного прогнозу каменепадів – подібно до прогнозів лавин, які використовують гірськолижні курорти взимку.

Гіди вже беруть безпеку у свої руки. У французьких та англійських групах WhatsApp сотні гідів розповідають про умови своїх останніх сходжень. Деякі з них виконують роль дослідників, вивчаючи, як клімат впливає на гори, ділячись власними прогнозами каменепадів і пропонуючи, яких висот і аспектів гори слід уникати.

Тіббетс, який створив англомовну групу безпеки, присвятив себе дослідженню менш відвідуваних гір, щоб розробити альтернативні маршрути. Але він визнає, що відвідувачі й надалі хотітимуть підніматися на високі вершини та популярні маршрути, і що завжди існуватиме напруга між бажаннями багатих клієнтів та безпекою гідів.

Економічний тиск, на жаль, вказує в неправильному напрямку. Гіди повинні виконувати роботу, щоб оплачувати рахунки. А люди хочуть лазити маршрутами, незважаючи на умови.

Карлсон, еколог, каже, що якщо люди твердо вирішили підкорити певну вершину, вони повинні бути готові провести в Альпах довше, щоб мати змогу піднятися, коли маршрути будуть у найкращій формі. Для гідів це може бути вигідним, оскільки знання місцевості стає ще більш важливим.

Все більше і більше будуть потрібні гіди в горах, – каже Тібергієн. – Тому що читати гори стає все складніше.

Нещодавно 32 людини загинуло через пожежу в іранському центрі для наркозалежних.