Катерина Бужинська: Гени – не вода. Моя сім'я це доводить

Україна вже третій рік стримує тиск російського агресора, ми продовжуємо відстоювати свою незалежність. І допомагає нам впевненіше йти до перемоги не лише розуміння своєї правоти, а й українська пісня.

Українська пісня здіймає дух нашим воїнам на фронті, надихає тих, хто працює на перемогу в тилу. Meta.ua вирішила поговорити з однією з яскравих представників української культури, яка впродовж своєї кар'єри радувала глядача своїми піснями, а чоловічу половину приваблювала своєю красою – Народною артисткою України Катериною Бужинською.

— Вітаю, Катерино. Почнемо з простого на вигляд питання, яке може виявитися складним. Як настрій?

— Привіт! Настрій робочий, бойовий. Готую нові пісні, програму, виступи, концерти.

— Зовсім недавно минули святкові дні. Як відзначила Різдво та Новий рік?

— Різдво — це наше родинне свято. Нарешті ми цього року святкували з усім світом, 25 грудня. Провела в родинному колі з дітками, з чоловіком, в своїй сім'ї. Дуже класно!

— Не можу не спитати про подарунки. Що подарував чоловік і які сюрпризи ви зробили дітям?

— На Новий рік я виступала в Буковелі, потім в Трускавці, Полтаві. Тобто всі новорічні свята я працювала. Вважаю, що це дуже добре, тому що як зустрінеш, так і проведеш Новий рік.

Чоловік подарував мені дуже красиву сукню. Я її хотіла і натякнула йому про неї . Він мені її й подарував.

Для дітей було дуже багато подарунків. Це були різноманітні іграшки, про які вони мріяли. І всі отримали те, що бажали.

— До речі, про чоловіка. Минулого року ви відзначили 10 років спільного життя. Як ти думаєш, залишаєшся ти все ще для нього загадкою, чи він уже тебе повністю вивчив і його не здивувати?

— Я думаю, що для свого чоловіка я завжди буду загадкою, тому що артистка, співачка, творча людина — це людина незвичайна і людина, яка змінюється, яка працює. Мені здається, чоловіку буде цікава та жінка, яка має якусь свою справу, яка вдосконалюється, яка не стоїть на місці та йде в ногу з часом.

— Взагалі, у тебе є свій жіночий спосіб як підкорити чоловіка? Може, поділишся з читачами?

— Як підкорити чоловіка? Я навпаки роблю все, щоб не підкорювати, а вони підкоряються. Я вважаю, що треба бути чесною, відвертою. Я не люблю хитрих людей, я пряма людина і завжди кажу в очі те, що я думаю. Я собі, на щастя, можу це дозволити.

Звичайно, чоловіки завжди звертають увагу на незалежних жінок, які можуть все собі самі купити, що вони хочуть, і ніколи не будуть щось просити, наприклад.

Не дарма кажуть, що жінка – це статус любого чоловіка. Мені здається, кожен чоловік мріє, щоб біля нього була жінка, яка чогось в житті досягла своєю працею, своїм талантом, своєю красою, яка щось із себе представляє.

— Помітив, як швидко ростуть чужі діти. Твої ось тільки були манюні, а ось вони вже майже дорослі. Розкажи про них. Вони вже думають, ким хочуть стати в майбутньому? Може, вже виявляються якісь таланти?

— Катерина в нас маленька, але вже бізнесвумен. Вона робить поділки, малюнки і вже їх продає. Вона вже має свої особисті гроші.

Дмитрик у нас, мабуть, буде інженером. Він дуже круто складає самі складні набори Lego. І він дуже така творча дитина. Можна сказати, що в мене всі діти і співають, і танцюють, і малюють, і гімнастика, і спорт, і плавання. Тобто гени – це не вода.

— А як живе твоя старша донька Олена? Вона зараз у Німеччині? Чим займається?

— Оленка розумниця, вона доросла дівчина, вона мріє бути письменницею. Вона класно пише казки, вивчає мови. Я їй пишаюся.

— Готова морально до того, що ось-ось і ти вже зможеш стати бабусею?

— Це буде не скоро і я не готова навіть думати про це. Я дуже молода, мені ще рано. Навіть Дмитрик не завжди мене називає мама, а називає Катя, Катерина. Тому я думаю, що я буду завжди красива і молода.

Ну, а бабусею… мені ще далеко до цього.

— Не можу не запитати про війну. Як ти пережила ці страшні три роки?

— Дуже важко пережила війну. Перший день війни була в Києві, все бачила на власні очі. Півроку я дуже погано себе почувала, тільки творчість мене повернула до нормального життя. Тому що в перші три місяці в мене просто голос не тримався, він тремтів. Голос – це такий дуже ніжний інструмент. І емоційність, і стан людини дуже впливає на нього. І тільки пісня «Сила кохання», до речі, в якій знявся мій рідний брат, спортивний журналіст, футбольний коментатор Олег. Він пішов добровольцем до лав ЗСУ. І ось ця пісня дала мені сили. Я почала багато виступати за кордоном, давати благодійні, сольні концерти, щоб допомагати Збройним силам України.

Пізніше ми об'єдналися в потужний тур «Воля» з Михайлом Грицканом і дали більше, ніж 250 благодійних концертів на користь ЗСУ. Зібрали 7 мільйонів гривень.

Також я виступала в бомбосховищах і в Харкові, і в Кременчуці, і в Дніпрі, і в Херсоні. Часто їздимо в шпиталі до хлопців, просто співаємо акапелла чи під гітару.

Я вважаю, що якщо моя країна в хороші часи дала мені звання народної, то де ж я повинна бути в важкі часи, в часи війни? Я маю бути зі своїм народом.

— Сподіваюся, війна цього року закінчиться. Ти вже думала про життя після війни? Що насамперед ти зробиш?

— Я дуже мрію, щоб війна закінчилась нашою перемогою. Щоб нарешті ми, наші діти, жили під мирним небом. Я на всіх концертах кажу так, що зараз мої троє дітей неповнолітніх, ну вже Оленка повнолітня, знаходяться за кордоном.

Чоловік переживає за мене, але я хочу сказати, що і він патріот України. На початку війни, коли не вистачало палива, він таємно з урядом Болгарії поставляли паливо в Україну.

Він розмовляє українською, навіть співав зі мною пісню «Вічно кохати» українською мовою. І завжди він підтримує Україну, робить все можливе, щоб допомогти.

— І, звичайно, традиційне питання журналістів – про майбутні творчі плани. Війна якось вплинула на репертуар? Може бути в планах якісь гастролі чи ще щось?

— Я буду працювати і надалі. Багато концертів, я не зупиняюсь. Репертуар в мене за ці два роки поповнився на вісім дуетів і на п'ять класних сольних пісень.

Крім творчості, я ще працюю в рекламі, моделлю українських відомих брендів і завжди підтримую українського виробника.

Також наша команда отримала ордени за сприяння війську від Валерія Залужного. Було багато волонтерських орденів. Але найголовніше – це любов і вдячність для глядача.

— У цей складний час не можна залишити читачів без доброго слова. Щоб ти побажала українцям?

— Я бажаю кожному українцю мирного неба, перемоги, міцного здоров'я, простого людського щастя, Божого благословення. Тримаємося разом!

Люблю. Ваша Катерина Бужинська.

Автор: Георгій Раут