Софія Шамія: Помилки допомагають ставати кращою версією себе

Зовсім скоро стартує новий сезон шоу «Холостяк». Як відомо, головною персоною проекту стане актор Тарас Цимбалюк. І ось стало відомо, що однією з претенденток на його серце стане відома українська модель, «Міс Україна 2023» Софія Шамія.

• "Рибний день" краси: Полякова "підколола" обличчя спермою лосося

МЕТА першою взяла інтерв'ю у дівчини і дізналася, про що вона мріє і які у неї плани на майбутнє.

-Софіє, ви дуже молода, але вже з таким титулом і відповідальністю. Як ви себе відчуваєте в цьому статусі?

-Бути «Міс Україна» — велика відповідальність, і я щиро вдячна за шанс представляти нашу країну на міжнародній арені. Для мене важливо не просто «нести» титул, а ділитися добротою, допомагати іншим і бути голосом людей, які люблять і вірять у нашу країну.

-Що змінилося у вашому житті після перемоги в «Міс Україна»?

-Після перемоги життя стало насиченішим, з’явилося відчуття великої відповідальності. Але водночас відкрилися нові можливості для благодійності та соціальної роботи — і саме це для мене найважливіше.

-Міс Україна — це завжди про зовнішню красу. Але яка ваша найбільша сила, яка взагалі не пов’язана з зовнішністю?

-Вважаю своєю силою — це щире серця і бажанні допомагати людям, бути поруч у складні моменти. А ще — у наполегливості та цілеспрямованості, які допомагають рухатися вперед і досягати поставлених цілей.

-Які стереотипи про конкурсанток ви хотіли б розвіяти?

-Багато хто думає, що «міс» — лише про зовнішність або поверхневі інтереси. Насправді це зовсім не так. Багато з нас навчаються, працюють, займаються волонтерством і не бояться брати на себе відповідальність. Для мене важливо показати, що за титулом стоять справжні люди з цілями, прагненнями і добрим серцем.

-Ви вже встигли спробувати себе в трьох різних університетах: від Economics and Big Data у КСЄ до економіки в Могилянці й зараз — медицини в Богомольця. Це виглядає як шлях пошуку. Як ви зрозуміли, що попередні спеціальності — «не ваші»?

-Я пробувала різні напрямки, але відчувала, що вони не зачіпають серце. З часом зрозуміла, що хочу знайти свій шлях за покликанням — там, де робота приносить не лише матеріальну винагороду, а й справжнє задоволення та відчуття, що ти робиш щось важливе для інших.

І чому саме медицина ?

-Медицина для мене — це можливість справді допомагати людям: підтримувати, рятувати, бути поруч у складні моменти. Серед усіх напрямів саме вона мене захопила найбільше. Тут я відчуваю сенс і бачу реальну користь своєї праці, і саме це мене надихає рухатися вперед.

-Ви малюєте у стилі поп-сюрреалізм і навіть організували благодійний аукціон, передавши кошти на підтримку ЗСУ. Які емоції ви вкладаєте у свої роботи і скільки вдалося зібрати під час аукціону?

-Моя міні-колекція була присвячена темі війни. У картинах я передала емоції та історії дітей, яких торкнулася війна. Наприклад, на першій роботі — сум і відчуття втрати, на іншій — рішучість і надія, внутрішня сила, що допомагає йти далі. Аукціон пройшов дуже успішно: вдалося зібрали 2400$, які передали медичному батальйону «Госпітальєри» та дитячому реабілітаційному центру у Львові.

-Ви постійно допомагаєте дітям, особливо через арт-терапію. Яка історія маленького підопічного найбільше зачепила ваше серце?

-Багато історій дітей торкають серце, але особливо мене зворушило, коли одна дитина після кількох занять нарешті розповіла те, що довго тримала в собі. Її очі світилися довірою, а посмішка була щира і така рідкісна для неї в останній час. У такі миті розумієш, що все, що робиш, справді важливо — і ця довіра, ця маленька перемога над страхом і соромом, стає найбільшою нагородою для мене.

-Чому, на вашу думку, саме діти найбільше потребують уваги і підтримки у сучасній Україні?

-Бо саме вони найбільш вразливі до травм. Підтримка їхнього емоційного здоров’я — це інвестиція в майбутнє нашої країни. Адже багато дітей вже втратили частину свого дитинства, змушені дорослішати раніше, ніж повинні. І наша можливість — подарувати їм стабільність, безпеку та шанс бути справжніми дітьми, нехай навіть на хвилину довше, ніж війна дозволяє.

-Ви ще були дитиною, коли почалася війна у 2014 році. Ваш батько наразі захищає нашу країну — як цей досвід вплинув на ваше світосприйняття і дорослішання? Чи можете поділитися, де саме він зараз?

-Це прискорило моє дорослішання: я навчилася ще сильніше цінувати кожну мить, проведену з рідними, переосмислила особистий сенс життя. Деякі цінності змінилися, щось втратило свою важливість і відійшло на другий план, а щось навпаки. 24 лютого, в перший день війни, мій тато приєднався до лав ЗСУ. Де він зараз, з міркувань безпеки я не розголошую, але неймовірно пишаюся ним і підтримую наскільки можливо.

-У відео з Ніколасом Кармою ви зробили фразу “як із села”, яка спричинила критику. Чи вважаєте ви, що іноді жарти чи метафори в публічному просторі можуть мати небажаний ефект — і як ви зараз переосмислюєте це висловлювання?

Я нікого не хотіла образити. Я просто забула як правильно вимовити назву бренду і розгубилася та сказала «як із села». Втім, цей момент ще раз нагадав мені, що будь-які слова у публічному просторі можуть бути сприйняті по-різному, тож важливо обирати їх уважно.

-Момент з назвою бренду, яку ви «забули», деякі сприйняли як неуважність чи недбалість. Чи відчуваєте ви тиск, що люди очікують безпомилковості від тих, хто на виду? Як справляєтеся з цим?

-Я людина, і іноді можу помилятися, як і всі. Я розумію, що на людей у публічному просторі покладають великі очікування, але помилки — це частина життя будь-якої людини. Ця ситуація навчила мене бути уважнішою до слів, цінувати підтримку близьких і завжди працювати над собою. Важливо не дозволяти невеликим моментам збивати з дороги — вони лише допомагають ставати кращою версією себе.

-Як би ви зараз сформулювали своє пояснення цього моменту із сільською ремаркою, аби бути зрозумілою й уникнути образ?

-Знаєте, я не буду виправдовуватися. Це вже сталося і залишилося в минулому, змінити його я не можу. Для мене це був урок — він нагадує бути уважнішою до слів у публічному просторі.

-Яка ваша найбільша мрія сьогодні ?

-Чесно, я не можу назвати одну «найбільшу мрію. У мене є цілі, до яких я йду, і вони для мене важливіші, ніж абстрактні мрії. Я хочу розвиватися в медицині, допомагати людям, продовжувати творчість, мати стабільність, створити родину. Для мене щастя — це не чекати, що щось впаде з неба, а крок за кроком будувати те життя, про яке я думаю.

Раніше ми писали, що українська співачка Оля Цибульська 18 липня 2025 року опублікувала в Instagram іронічний допис, у якому порівняла Олега Винника, який перебуває в Німеччині, зі своїм "колишнім". Тоді артистка жартувала, що співак "не втік", а просто "дуже сумує" за Україною, але при цьому залишається за кордоном, нагадуючи їй про безвідповідальне кохання.