Розминка перед Геловіном: 10 фільмів жахів, які не мучитимуть вас скримерами

Фільми жахів у багатьох з нас асоціюються з монстрами, які з криком вистрибують з якогось темного кутка сцени. Багатьом горори й подобаються завдяки цим скримерам, а дехто їх за це й не любить. Проте жахи – це один з найбагатогранніших жанрів у кіно й багато його "перлин" взагалі не використовують скримерів, але дарують не менш лякаючий досвід, а деякі стрічки взагалі використовують елементи горора, щоб розсмішити.

• З цими стрічками вихідні пролетять непомітно: 10 довгих фільмів, які відчуваються короткими

Жахи взагалі чудовий жанр для сатири й демонстрації зухвалих соціальних коментарів. Нижче ділимось десяткою фільмів, в яких вам не доведеться чекати кричущого монстра з кожного темного кута, а після перегляду залишиться про що подумати. Чудова розминка на вихідні за тиждень до Геловіну.

Ноу (2022)

Рейтинг IMDb: 6.8

Джордан Піл – майстер незвичних фільмів жахів й чудовий сатирик. Стрічка "Ноу" його черговий подарунок жанру жахів. В цьому фільмі він майстерно досліджує ефект "вистави" (читай – "хайпу") на аудиторію.

Ця стрічка поєднує в собі жахи, наукову фантастику та вестерн й на диво тримається купи, одночасно тримаючи моторошний тон та розряджаючи його кумедними сатиричними коментарями. На перший погляд, сюжет фільму здається простим: брат та сестра намагаються зняти таємничу хмару, що нависає над їхнім каліфорнійським кінним ранчо і виявляється кораблем прибульців. При цьому з кожним персонажем фільм стає більш моторошним й захопливим, особливо, коли стає зрозумілим об'єкт його критики.

Хижа у лісі (2011)

Рейтинг IMDb: 7

"Хижа в лісі" деконструює все, що ми знаємо про жанр жахів. Написаний Джоссом Відоном і режисером Дрю Годдардом, фільм є науково-фантастичним горором, але він перевертає сценарій слешера настільки розумно, що ви ніколи не помітите цього переходу. Починається все традиційно: п’ятеро друзів вирушають у віддалину місцину на вихідні, але потім вони випадково викликають у свою хижу сімейку злих зомбі. Однак новим є те, що друзі швидко розуміють, що вони мимоволі зірки садистського шоу, організованого купою "контролерів".

Зомбі на ім'я Шон (2004)

Рейтинг IMDb: 7.9

Саймон Пегг грає роль ледачого продавця електроніки на ім'я Шон. Він живе зі своїм не менш лінивим приятелем Едом (Нік Фрост) у маленькій квартирі в Лондоні. Його дівчина Ліз (Кейт Ешфілд) постійно незадоволена тим, що Шон приділяє їй менше уваги, ніж другові та улюбленому бару. Коли світ починає поглинати зомбі-апокаліпсис, Шон змушений взяти в руки зброю і дати відсіч.

Зомбі на ім'я Шон отримав свій рейтинг R завдяки надмірній кількості крові та нецензурної лексики. Оскільки Шон стикається з дедалі більшою кількістю зомбі, він змушений шукати креативніші способи їх убити. Усюди ллється кров і режисер Едгар Райт себе у цьому зовсім не стримує. Це жорстокий, оригінальний і дуже смішний фільм, який також глибший, ніж просто пригода із вбивством зомбі. Стрічка закликає бути як Шон й боротися з перетворенням у зомбі в реальному світі.

Варвар (2022)

Рейтинг IMDb: 7

Це чудово написаний фільм жахів, який грає на тому, що ви звикли очікувати від горорів. Він навмисно веде вас у певному напрямку, щоб ви подумали: "О, я знаю, що зараз станеться", але цього не стається. Й так увесь фільм. Він відбирає у вас такі очікувані скримери, залишаючи страшним лише саме їх очікування й це працює відмінно. Що ще цікавіше, коли ви приймаєте правила фільму й думаєте, що не передбачите його сюжет, розв'язка стає типовою. Це фільм добре працює на всіх рівнях, в тому числі й зі сатиричним соціальним коментарем. І це круто.

Зав'язка проста: прибувши до Детройта на співбесіду по роботі, дівчина виявляє, що у заброньованому нею будинку вже живе хлопець. Погодившись все ж таки залишитися на ночівлю, вона незабаром виявляє в підвалі секретні двері, а за ними дивні катакомби.

Американський психопат (2000)

Рейтинг IMDb: 7.6

Фільм, який показав Крістіана Бейла як надзвичайно талановитого та багатогранного актора у ролі Патріка Бейтмена, інвестора з Волл-стріт, який в день обговорює бізнес і друкує гроші на своїй роботі в інвестиційному банку, а вночі бере участь у жахливих актах насильства. Навіть в ролі вбивці Бейтмен надзвичайно доглянутий, що тільки робить його більш маніакальним.

Фільм зображує втілення надмірностей у Нью-Йорку 1980-х років, коли гроші та статус були настільки важливі, що в серці відчувалася жахлива порожнеча. Режисерка Мері Харрон адаптує роман Брета Істона Елліса та поєднує його з ідеєю токсичної маскулінності, культури споживання та американської жадібності.

Ми (2019)

Рейтинг IMDb: 6.8

Це другий з трьох фільмів Джордана Піла в списку, і причина в тому, що режисер заслужив статус сучасного майстра жанру соціально-сатиричних жахів. "Ми" слідкує за сім’єю Вілсон під час пляжного відпочинку, але їхня спокійна відпустка перетворюється на кошмар, коли в їх тихе підпілля вторгається група моторошних двійників. Ці "прибульці" завдають шкоди своїм двійникам, звинувачуючи їх у власному несправедливому житті.

Як метафора класової війни та подвійності людської природи, Піл створює нову, але звичну сім’ю, яка є водночас основним ворогом і відображенням нашої власної суспільної нерівності. Як і з фільмом "Ноу", ця стрічка добраче лякає завдяки майстерно створеній атмосфері.

Меню (2022)

Рейтинг IMDb: 7.2

Як видно з цього списку, 2022 рік був плідним на відмінні жахастики. У цьому випадку нас тішить чудовий акторський склад, в якому прекрасно виконали свої ролі Райф Файнс, Хонг Чау, Ніколас Голт та Аня-Тейлор Джой. Історія Вілла Трейсі та Сета Рейса має кілька шарів чорної комедії та сатири під своєю безглуздою передумовою. Спочатку ми спостерігаємо за молодою парою, яка виграє рідкісний шанс приєднатися до обраної групи людей, які заплатили астрономічні ціни, щоб відчути та скуштувати екстравагантне меню шеф-кухаря Словіка на приватному острові.

Щойно човен висадить їх на місце події, ви зрозумієте, що персонажі підписалися на щось більше, ніж просто на розваги. Файнс грає егоїстичного кухаря, який має на меті викрити суспільство та його одержимість статусом, критикою та споживанням. Проблема класової нерівності ще ніколи не розкривалась так абсурдно й захопливо.

Тіло, Тіло, Тіло (2022)

Рейтинг IMDb: 6.2

Студія A24 ніколи не розчаровував шанувальників, коли справа доходить до комедійних горорів. Цей останній фільм-слешер розповідає про дивну групу заможних двадцятирічних людей, які вирішили повеселитися в одному зі своїх віддалених сімейних будинків, коли до міста наближається ураган. З відключенням електроенергії та зміною динаміки дружби, більшість перемикається на головну гру, щоб зменшити напругу. Але незабаром їхня справжня сутність стає відкритою, і ми розуміємо, що вони не такі, якими себе видають у соціальних мережах.

З одним мертвим тілом на землі та кількома звинуваченнями, що розлітаються навколо в освітленому свічками будинку, "Тіло, тіло, тіло" стає сатирою на перформативний активізм та культуру скасування.

Пастка (2017)

Рейтинг IMDb: 7.8

Цей список був би неповним без підривного шедевра Джордана Піла. У центрі фільму "Патска" — афроамериканець на ім’я Кріс, який вирішує на вихідних відвідати родинний маєток своєї дівчини, яка походить із заможної американської "білої" родини. Расове уточнення важливе, тому що саме навколо цієї теми й крутиться ідея стрічки. У той час як батьки Роуз приймають його з теплотою в перші кілька хвилин, Кріс відчуває занепокоєння в їхній поведінці та виявляє, що в цьому будинку є щось більше, ніж те, що помітно ззовні.

Судячи з усього, сім'я Роуз планує продати тіла темношкірих людей як посудини для "білих". За допомогою захопливої історії фільм тонко коментує білий лібералізм, привласнення та расизм. Деніел Калуя справді неймовірний як аутсайдер, який просто усвідомлює, наскільки жорстоким є світ за межами його спільноти. Кілька разів Піл намагався довести, що люди — найстрашніші монстри. Але саме з "Пасткою" він справді влучив у ціль.

Крик (1996)

Рейтинг IMDb: 7.4

"Крик" — класичний слешер Веса Крейвена. У стрічці розповідається про одержимого кіно вбивцю на прізвисько Ghostface, який вбиває невинних підлітків у Вудсборо. Нів Кемпбелл грає Сідні Прескотт, підлітка, мати якої також була однією з жертв Ghostface. Прескотт тепер намагається помститися вбивці.

Попри те, що сюжет фільму не є унікальним чи оригінальним, той факт, що фільм намагається розібрати всі наявні раніше тропи жанру слешера за допомогою персонажів, які знають, що вони у фільмі та підпадають під кліше, робить його абсолютно унікальним й заслужено класичним.

Раніше ми ділилися підбіркою з десяти чудових байопіків, про які мало хто чув. Ці історії настільки захопливі, що можуть здатися вигаданими, але всі вони розповідають про реальних людей.