Серіал, який дуже любить себе. 12 думок після перегляду "Венздей"

У тексті про «Венздей» необхідно згадати «Гру у кальмара». Мабуть, єдине спільне між ними – те, що обидва вийшли на Netflix. І це було видно вже на етапі оголошення дат публікації серій. У «Грі в кальмара» один сезон поділили на 2 частини (сказали, що то різні сезони, але ж ми все розуміємо), і з «Венздей» зробили те саме. Відмінності лише у деталях. Цього разу сервіс вирішив не тягнути приколу та відверто сказати, що це саме дві частини одного сезону.

• Оззі Осборн: Невідомі останні роки. BBC розкриває правду про музичну спадщину зірки у новому фільмі

Деталі

А ще зменшив паузу між фрагментами – з півроку на лише місячну. Чому Netflix це робить? Бо хоче заробити. За підписку на 2 місяці отримаєш більше, аніж за підписку на 1. Чи це добре? Ні, бо замість «все тут і одразу» ми отримуємо лише частину від того, що могли отримати. Ми звикли до хорошого. Сам Netflix нас і привчив. А тепер відбирає в нас те, що нам подобається. Важкі часи для серіалів. Далі – гірше. І все через «Гру в кальмара», яку подивилися навіть попри такий підхід…

Якщо Netflix може собі дозволити ділити сезон на пару частин, то чим я гірший? Також напишу про другий сезон «Венздей» двічі – зараз та за місяць. Тим паче, сервіс одразу виклав серій на майже 4 години перегляду – тем для обговорення вистачає. Ділитися думками буду зі спойлерами, тож якщо клікнули на посилання суто щоб визначитися, дивитися/ні, то гортайте до розділу «Чи варто дивитися?».

1. Сів за перегляд та зрозумів: майже нічого не пам’ятаю з першого сезону. А він виходив відносно нещодавно, тільки у 2022-му році. І дуже показово, що так. Бо «Венздей» – це в першу чергу атракціон, а не якийсь серіал із сенсами, який западає у пам’ять. Ти пам’ятаєш декількох героїв, пам’ятаєш фінал, можливо – окремі сцени, як от та, де донька сім’ї Адамс танцює. Але це й усе. Більшість подій забувається. Бо вони не є такими вже й важливими. Головне тут – враження. Вони в тебе точно будуть від стилістики, своєрідного гумору, від Венздей зрештою – але не від дрібних подій, які поступово-поступово просувають сюжет. Тому й сприймати серіал треба як атракціон, який от просто зараз тебе розважає та дарує тобі якісь емоції – а вже за тиждень забудеться. Не треба шукати глибинні сенси. Просто дивись та отримуй задоволення.

2. Втім перегляд є комфортним. Кажуть, Netflix дуже наполягає, щоб його сценаристи спрощували життя для глядача та проговорювали деякі ніби очевидні для нього речі. Інколи цим зловживають, через що страждає продукт. Гарний приклад – «Аватар» 2024-го року. Там принцип «показуй, а не розказуй» ігнорується. Тобі постійно щось пояснюють та проговорюють. Частіше за все – двічі або тричі, щоб ти, дурник такий, зрозумів нарешті. Хоча потреби у цьому всьому нема. І дуже страждає атмосфера: ну не розмовляють у житті люди так, як роблять це герої «Аватара». Так от, «Венздей» також спрощує життя для глядача, але не йде заради цього на жертви. Десь персонаж між іншим скаже, що навчився керувати й іншими комахами, не тільки бджолами. А десь іншого попросять використати свою навичку впливати на думки людей. І це допоможе глядачу згадати, на що здатен кожен з героїв. Якщо допомагати глядачу – тільки так. І все завдяки тому, що Amazon на своїх авторів, як Netflix, не тисне.

3. «Венздей» – ну дуже проста історія. Перший же новий персонаж з повноцінним діалогом з головною героїнею (мова про директора) – поганий. Ну серйозно? З одного боку, це виглядає як лінь сценариста. Бо скільки вже разів ми бачили в одному тільки «Гаррі Поттері», коли новий викладач виявлявся злодієм. З іншого ж, а точно «Венздей» повинна обходити стороною такі прості рішення? Це ж казка. Специфічна та об’ємна, але все-таки казка. Тут можна показати, наприклад, що герой стоїть десь далеко, перед ним проїжджає машина – і він уже зник. Бо робити реалістично не так важливо. Атмосфера є ціннішою. І для створення правильної атмосфери не так вже й важливо, ходиш ти вже протоптаними стежками або протоптуєш свою власну. «Венздей» спрощує там, де вважає, що це не нашкодить історії та атмосфері. Щоб глядач її точно зрозумів. Підхід може не подобатися, але такий серіал.

4. Наскільки ж люди скучили за Поттером. Зайдемо здалеку. Коли тільки з’явилася новина, що HBO зніматиме серіал про Гаррі, багато хто поставився до неї скептично. Одна з головних причин такої реакції – замалий час між завершенням попередньої масштабної екранізації та виходом нової. «Венздей» ще у першому сезоні заграє з історією хлопчика, який вижив, бо Невермор – це дуже схоже на Гогвартс середовище. Візуально – точно. А у другому сезоні цей зв’язок тільки поглиблюється, бо у школі відбувається щось дивне та небезпечне для учнів. Знову. Не вистачає тільки місцевого Дамблдора, який би наголосив, що Невермор – найбезпечніше місце для чарівників. І людям подобається щось схоже на «Гаррі Поттера». Отже, люди скучали за проектами про нього. Тоді і перезапуск – доречний.

5. Серіал дуже любить себе. Можливо, то просто мені пощастило останнім часом натрапляти на проекти з доволі високим темпом оповідання. А можливо, сама «Венздей» – справді доволі повільний серіал. Чи краще так: неспішний. Кажуть, твій потяг без тебе не поїде… Ну що ж, цей продукт Amazon щиро впевнений, що так воно і є. «Венздей» дає час роздивитися персонажів, насолодитися картинкою, повноцінно усвідомити, що відбувається на екрані тощо. Серіал виділяє час на все. І виділяє зазвичай його трохи більше, аніж було б можна. Це не б’є по атмосфері, навіть навпаки, тож у навмисному розтягуванні не звинуватити, але це наштовхує тебе на думку про те, як «Венздей» любить себе. Ніби сценарист, режисер, узагалі вся команда серіалу отримують задоволення від того, що відбувається.

Я не знаю, як проходили зйомки, але буду щиро здивований, якщо виявиться, що там мав місце безлад, актори не розмовляли одне з одним, атмосфера була токсичною тощо. Бо кінцевий продукт виглядає як такий, який зроблений з любов’ю. І до своєї справи в цілому, і до серіалу. Серіал любить себе. І це прекрасно, бо причини для такої любові він точно має.

6. Щось якось не склалося з навчанням. Якщо не помиляюся, не було жодної сцени, де б учні Невермора були… ну знаєте… учнями. Типова проблема американських серіалів про підлітків: вони не навчаються. Усе їхнє шкільне життя – якісь розваги, пригоди та спілкування. Окей, припустимо, що головна мета школи не навчити чомусь, а допомогти кожному знайти себе та прийняти себе. Але навіть так: уроків точно не повинно бути? У «Гаррі Поттері» були. В усіх серіалах про школи були хоча б сцени у класах. У першому сезоні «Венздей» також учні трошки за партами посиділи. А що тепер сталося? Коли ти дивишся серіал, окрім іншого, про навчальний заклад, то хочеш побачити в тому числі навчання. Бо цікаві персонажі можуть бути цікавими навіть у класі. Неприємно здивований, що другий сезон так не вважає.

7. Другий сезон неправильно використовує Енід. Я впевнений, що у другій його половині вона отримає більшу роль. Але поки цієї другої половини немає, а є перша, де Енід – ну майже декорація, у порівнянні з собою ж зразка першого сезону – точно. Її хімія з Венздей раніше тягнула на собі серіал. Бо поєднання більш радісної та більш похмурої – ненове, але тут грало барвами, бо актриси ніби поладнали, гарно спрацювалися. А тепер Венздей цілі 4 серії без Енід. Я погоджуюся, що у якийсь момент це отримало пояснення (героїня боїться за свою подругу, не хоче, щоб та померла через неї), але зверніть увагу: сюжет розводить Венздей з Енід ще до цього пояснення. Серіал лише втрачає через це рішення.

А ще спроби утримати Енід у кадрі без взаємодії з Венздей – відверто провальні. По-перше, її розрив з попереднім хлопцем – дещо надуманий. Не тому що причина «я змінилася» погана, ні, навіть добра, але ми ж не бачимо, що Енід змінилася. Вона така ж, яка була. Тоді чого вирішила піти від хлопця? Натяків на те, що вона має насправді іншу мотивацію, нема. І це ще нехай. Але, по-друге, її новий хлопець – «пустушка». Ми нічого про нього не знаємо. Вза-га-лі. Він просто нецікавий, бо у кожній сцені йде лише як прикраса для Енід. Можливо, він виявиться поганцем наприкінці сезону. Ймовірно, сценарист просто не хоче акцентувати увагу на новому хлопці, бо зведе трохи пізніше Енід знову зі старим. Але фактично ми замінили дует Енід з Венздей на… А на що взагалі?

8. Руда фанатка Венздей – гарне рішення. Кріпова головна героїня – це те, що зробило серіал популярним. Тому додати ще більш кріпового персонажа – те, що лікар прописав. Беремо щось, що подобається глядачу, і дозовано збільшуємо це щось. У даному випадку – на одного кріпового персонажа. Простий прийом, але тут працює. А ще на фоні дивакуватої новенької Венздей здається майже нормальною. Нове амплуа. Чудово.

9. Серіал може бути безкінечним. Я дуже сподіваюся, що у другій половині сезону герої суттєво спрогресують. Але поки що все виглядає так, що вони розвиваються вкрай повільно. У першому сезоні Енід та Венздей вчилися ладнати, а тут вони ближче до його середини… знову вчаться ладнати. Бьянка була в опозиції Венздей раніше, а тепер… знову в опозиції Вендзей (строго кажучи, поки ні, але зрозуміло, що опиниться). Знову хтось поганий серед керівництва школи. Ми не те щоб ходимо колами, просто рухаємося дуже-дуже повільно, як для дистанції у 2 сезони. У деяких серіалах герої за цей час встигають змінитися до невпізнаваності. Ок, нам не треба аж настільки радикальних змін – але, може, будуть хоч якісь? Бо якщо рухатися такими кроками та темпом, то йти до повноцінних трансформацій персонажів будемо сезонів 10.

10. Згадки про тітку Офелію втомлюють. Чому? Бо нема розмови про неї. Бісить, коли тобі все кажуть, що «а ми маємо отакого персонажа!», але нічого про нього не розповідають. Венздей згадує Офелію. Її мати згадує Офелію. Мати її мати згадує Офелію. А можна ви поговорите одне з одним, щоб я також щось дізнався про Офелію? Мені довгий час не дають жодної інформації, окрім того, що та погано закінчила. Якийсь період мені справді цікаво дізнатися, що там з цією Офелією та чому Венздей на неї схожа, але ближче до 3-ї серії моє єдине бажання після будь-якої згадки цього персонажа – щоб дія пішла далі. Ну не треба. Будь ласка. Серіал, якщо ти не хочеш мені поки що нічого розповідати про Офелію, то не розповідай. Я зможу жити без цієї інформації. Тільки не спам цим іменем кожні 20 хвилин. Офелія буде шалено важлива у другій половині, я зрозумів. Але я зрозумів ще після перших двох-трьох згадок. Астанавітєсь.

11. Більше сім’ї Адамс – краще. Без персонажів, які «вибули» після першого сезону, та без Енід ми опинилися у ситуації, коли героїв, які здатні заповнити собою кадр та сцену, вкрай мало. Особливо у порівнянні з першим сезоном. Адамси у цьому дуже допомагають. І Гомес, і Фестер, і Мортіша. Їх усіх більше, і всі – цікаві та вкрай харизматичні. Їх хочеться бачити на екрані більше. Кожна сцена з їхньою участю – краща, аніж майже будь-яка без жодного з них. Якби не сім’я Адамсів, то сезон мав би катастрофічні проблеми з харизмою. А так – норм, витягнули, врятували. Але серіал вже ходить по самому лезу ножа. Нових героїв, на яких хотілося б дивитися, треба підвозити якнайшвидше. Якщо не у другій половині сезону, то у третьому – точно.

12. Перша половина сезону вдалася. Я писав на самому початку, що «Венздей» варто сприймати в першу чергу як атракціон. І це все ще гарний атракціон з власною атмосферою. Можливо, замало оновлень після першого сезону, але в тому числі через це серіал залишився точно таким же, яким і був 3 роки тому. Такі ж відчуття від нього. Я впевнений, усі фанати повинні бути задоволені. Серіал не став гіршим. А наприкінці своєї половини отримав справді сильну серію із втечею з лікарні – дав надію, що далі буде краще, що це він лише розганявся досі. Багато вудочок закинуто на другу половину. Ну що ж, чекаємо, щоб оголосити остаточний вирок. Проміжний: все добре. Є проблеми, але точно нічого критичного. Деякі, впевнений, будуть усунені ще до завершення сезону.

Чи варто дивитися?

Так. Якщо вам сподобався перший сезон, то вам нема чого боятися. Другий робить рівно те саме, що і дебютний. Не змінилося взагалі нічого. Та сама стилістика. Ті самі декорації. Той же темп. Ті ж персонажі. Та ж атмосфера. Майже все те, за що можна було любити перший сезон, є у другому. Щось втрачено, але і гідна компенсація втраті є. Зізнаюся, я не є фанатом проекту, але навіть я подивився другий сезон із задоволенням. Бо воно справді добре зроблено. Ну, не весь другий сезон – а тільки його першу половину. «Дякую» Netflix, який тепер ділить на частини не тільки свої історії, але й будь-які великі, які мають прем’єру на цій платформі. Однак, щоб ви зайвий раз не переживали, 4-х серій точно вистачає, щоб «втамувати голод». А наступний квартет епізодів вийде вже за місяць – зовсім скоро. Тож забути все після перегляду не встигнете.

Другий сезон «Венздей» хотів продемонструвати, що він ще має, що дати глядачу. Дійсно має. Венздей усе ще приємно бачити. І її сім’ю. І Енід. І великий проект, який ставить взагалі все на атмосферу, відчувається таким потрібним нам зараз, коли далеко не кожна історія здатна «затягнути» тебе всередину, змусити тебе відволіктися від усіх проблем та просто отримувати задоволення від перегляду. А «Венздей» здатна.

Раніше ми писали про здорові Ctrl+C та Ctrl+V. 12 думок після перегляду "Поганці 2".