Відмінниця у класі горорів. 10 думок після перегляду "Зброя"

Ви зняли кіно та влаштували його тестові покази, і всім сподобалося. Ваші дії? Ймовірно, ви вкладетеся більше у його рекламу, бо на справді хорошому продукті можна заробити чимало. Логічний підхід. Але не підхід фільму «Зброя». Успішні тестові покази змусили його… посунути прем’єру ледь не на півроку. Причому не відкласти, а перенести на більш ранній період – на серпень замість січня. Логіку авторів у цілому можна зрозуміти, бо літній кіно-сезон – момент, коли прем’єри заробляють найбільше. І от «Зброя» без топової рекламної кампанії вийшла на екрани… і про це майже ніхто не дізнався. Я буквально у ранок прем’єри випадково побачив афішу, вперше подивився трейлер. Останній підкупив, тому я одразу рушив у кіно. Але ж це лише щасливий збіг обставин. «Зброя» вийшла на екрани раніше, щоб зібрати більше, однак майже усю рекламу залишила на людей. Щоб ті сходили та порадили зробити те саме своїм друзям. Аж настільки впевнена у собі.

• Сезон, який усе змінить: перша частина "Венздей 2" вже на Netflix

Деталі

Подивився. Тепер впевнено можу сказати, раджу або ні. Але зроблю це лише у розділі «Чи варто дивитися?» без спойлерів наприкінці тексту. Гортайте туди, якщо шукаєте рекомендацію. Не гортайте туди, а читайте все, якщо раптом уже подивилися і хочете звірити свої відчуття щодо стрічки.

1. Трейлер – зразок для наслідування. Ідеальний. Абсолютно. Краще вже нема куди. Що взагалі повинен робити якісно зібраний трейлер? По-перше, інтригувати. Показати тобі щось таке, через що ти підеш у кіно. Трейлер «Зброї» одразу вказує, що зникли діти, показує момент їхньої втечі і… все. Тут-то і «по-друге»: трейлер не повинен спойлерити тобі фільм. Регулярно останнім часом буває так, що подивився ці 2-3 хвилини у YouTube – і все, на стрічку можна не йти. Бо ти майже все побачив. Знаєш повну хронологію фільму, побачив найбільш страшні моменти, вже плюс-мінус розумієш, якою буде розв’язка. А «Зброя» у трейлері нічого з цього не засвітила. Ані структури, ані сцен з останнього акту. Трейлер «продав» фільм.

Інколи з’являється думка, що студії-виробнику варто витратитись як слід на трейлер – і це у будь-якому випадку окупиться. Бо саме він рекламує кіно для тих, хто нічого про нього не чув досі. По суті, він є тим одним-єдиним, що може привести глядача на сеанс. То нащо на цьому економити? Бо різниця між топ-трейлером та трейлером зі спойлерами – у мільйонах заробітку з прокату.

2. Фільм багато тебе обманює. Грається з тобою. Спочатку робить вигляд, що приніс тобі історію про вбиту горем через втрату свого класу вчительку. Чи все-таки про батька, який залишився без дитини? Або про поліцейського, який зробив те, чого не мав? Чи про наркомана, якому пощастило розкрити справу десятиліття? Але ні, про жодного з них. Це історія хлопчика, який втратив родину, та його тітку, яка втратила здоровий глузд та зайшла занадто далеко у своїх відьомських ритуалах. Саме з них усе почалося, саме їхні дії стали причиною завершення історії. Отже, все інше було лише дорогою прикрасою? Мабуть, це так. Стрічка водила тебе за ніс майже півтори години. А тільки потім сказала, що досі все було неважливим. А от тепер…

3. Гарно прописаний сценарій маскує факт простоти історії. Скільки ж ми бачили фільмів про ритуали та відьом! Знімати про щось таке не є оригінальною ідеєю. А ще на таке важко затягнути глядача у кіно. Бо той тільки почує, що ти збираєшся показувати відьму, одразу почне причитати, що «таке вже було» та «можна було зняти щось нове». Але «Зброя» бере відьомську тему – і доводить, що з неї витиснули ще не все. Як? Дві третини фільму навіть не натякаючи, що тут має місце відьомська тема. Ти дещо у ступорі щодо того, через що пропали діти, а назва «Зброя» ніяк не допомагає. Якийсь час є думка, що, можливо, горор спробує зайти на територію метафор та провести якусь винахідливу алегорію…

… але ні. Це просто історія про відьму. Крапка. І, коли дізнаєшся правду, не засмучуєшся. Бо тобі сподобалося, як тебе провели. Сподобалося, як з тобою гралися більше години, щоб розказати правду та про суть цієї гри в останні хвилин 30-40. Люди ходять на виступи фокусників, бо хочуть, щоб їх обманули. Укладають таку собі угоду з «чарівником», де обмінюють гроші на здивування та нерозуміння, як тебе надурили. «Зброя» також бере гроші та дурить. Просто ти спочатку не знаєш, що прийшов не тільки на фільм – а ще й на такого роду перформанс. 2 в 1.

4. Історія фільму – дуже, дуже-дуже коротка. Але автори змогли органічно розтягнути її на 2 години, розділив на глави та показав події очами декількох персонажів. Я впевнений, я зміг би переказати основні події стрічки за 1 великий абзац. Про що це говорить? В першу чергу – про майстерність сценариста. Зак Креггер досі не знімав якихось кіношедеврів, його шлях як режисера та сценариста тільки починається – а він уже може розказати просто непогану історію так, щоб вона відчувалася вкрай цікавою. Мабуть, саме задля цього навчаються писати сценарії – щоб витискати максимум з історії, яку маєш. «Зброя» витискає всі 100% зі своєї. Як кожен з нас мокру ганчірку над ванною, доки та не стане майже сухою. І знову доцільно говорити про обман, бо ти йшов на вкрай загадкове кіно, а отримав дуже прості відповіді та невеличку історію. Так тримати.

5. Часи скримерів усе ще не пройшли! Останнім часом був популярним у жахах шаблон «нічого, нічого і… нічого!». Тут глядач сам себе накручує, у якийсь момент узагалі сидить на голках постійно, бо ну не може ж узагалі не бути скримерів! А їх справді нема. Нема і нема. І людині у залі або на дивані перед екраном ноутбука стає не по собі, бо дискомфортне відчуття є, а самої загрози не бачиш або взагалі, або довгий час. Це працює. Але це не єдиний спосіб лякати у 2025-му. Скримери – все ще вдале рішення, якщо розкидати їх сюжетом правильно. Не переборщити, щоб глядач не звик до них та продовжував лякатися всі 2 години. Не показати замало, щоб фільм не переїхав з жанру «жахи» у «трилер». «Зброя» десь робить паузи в історії, щоб налякати черговою появою зла, а десь органічно вплітає такі моменти у сюжет. Залишається непередбачуваною. Чудова робота зі скримерами.

6. Але загалом це не страшно дивитися. Однак неспокійно. Тебе лякають скримери, але не тримають у напрузі щохвилини та навіть раз на 5 хвилин. Більшу частину часу ти проводиш не з ними, а з історією. Тією, де є щонайменше 1 небайдужий тобі персонаж, а можливо – навіть під пару десятків, бо цілком нормально вболівати за те, щоб діти знайшлися. Ти хочеш, щоб твої улюбленці не загинули, щоб добро перемогло зло, яким би не було останнє. І переживаєш за них. Бо коїться щось дивне та незрозуміле, тож все може піти шкереберть. І тобі стає неспокійно, бо ти не можеш ні з чим розібратися, не знаєш, що буде далі, хвилюєшся за героїв. Тому перегляд не є комфортним. А якщо так, то статус «фільм жахів» виправданий.

7. Яке ж темне кіно! Горор і повинен бути плюс-мінус таким, я розумію, але цей виконує справді чудову роботу зі світлом. Тобі все ще видно все на екрані, лише інколи доводиться придивлятися, щоб розгледіти. Як і героям. От такий ефект занурення. Пару разів стрічка навіть ловить тебе на цьому, коли придивляєшся – і отримуєш скример. До речі, виходи з нічних та найтемніших планів – також гарні, нема такого, що тебе сліпить світло. І я знаю, про що кажу, бо під час мого сеансу почалася повітряна тривога та вилізло нагадування про неї на екрані – біле-біле, світле-світле. До цього нагадування сприймав роботу зі світлом з боку кіно як належне, після – вже ні. До речі, коли вийшов з сеансу, лампи у коридорах також були занадто яскравими для мого ока. Коротше кажучи, «Зброя» гарно справляється не тільки зі сценарієм – технічно також не пасе задніх.

8. Стрічка дуже своєчасно підкидає глядачу оновлення. Коли робиш ставку на загадковість та таємничість, то легко припуститися помилки. Наприклад, дати глядачу одразу забагато – тоді той ще у першому акті фільму все зрозуміє та отримає передбачуваний фінал. Або, навпаки, давати глядачу зовсім мало/не давати нічого – тоді він може відчути себе абсолютно не залученим до подій стрічки, почуватися осторонь від історії. «Зброя» знайшла баланс. Вчителька знаходить дім, у якому відбувається щось дивне. Частина про батька завершується появою керованого бігуна. Наркоман показує дім. Це дуже малі оновлення, бо на кожне йде хвилин по 15-20, але глядач відчуває, що на шляху до розгадки. Тільки історія хлопчика все пояснить. Знову ж таки, дуже сильний сценарій.

9. Важливо, що події на екрані не пройшли безслідно. Ми так і не отримали хепі-енду. Чи хотілося такий побачити? Можливо. Але саме його відсутність робить історію більш приземленою – отже, і страшнішою. Саме наслідки того, що відбулося, визначають масштаб події. Якби все було добре після відьомських чарів, то пригода та її дії особисто відчувалися б недостатньо жахливими. А так: хтось помер, хтось так і не зміг більше заговорити. Отже, магія справді була сильна. Справді несла загрозу. Справді могло бути ще гірше. Справді втрачений час на пошуки міг вплинути на те, у якому стані будуть після повернення люди. «Зброя» наголошує у фіналі, що відбулося щось вкрай погане. Робить це повідомленнями – закадровим голосом та візуальними – про наслідки. І ти розумієш, що ти, як глядач, став свідком справді вагомої такої пригоди…

10. «Зброя» – складно зроблене просте кіно. Вкрай мала та коротка історія, вкрай стандартне зло у вигляді відьми – але вишукана реалізація. Якби стрічка мала лінійну структуру, то закінчилася б за годину, не більше. Або протрималася б трохи довше – але втратила б у динаміці. Якби раніше показала відьму, втратила б у своїй загадковості. Якби обрала світліші кольори, не так сильно налякала б скримерами. Якби у фіналі не наголосила, що не всі діти одужали, то дещо послабила б зло, знецінила перемогу над ним. Якби підкидала оновлення частіше/рідше – втратила б або у таємничості, або просто глядача. «Зброя» знає, що робить, з перших до останніх хвилин. Вона контролює кожен свій аспект. А от ти не контролюєш. Ти не знаєш, що вона робить. Тому вона водитиме тебе за ніс та 2 години намагатиметься довести тобі, що вона є ну дуже складним фільмом з особливою історією. Ну, ні. Не є.

Але розказує свою просту історію стрічка настільки вправно, що ти залишаєшся задоволеним, що тебе обманули. І добре, що обманули. Завдяки цьому ти отримав задоволення від перегляду.

Чи варто дивитися?

Так, якщо фільми жахів – жанр, який вам подобається. Бо це справді сильний його представник. «Зброя» не запропонує вам чогось радикально нового, але зможе вас розважити. Налякати. Навіть здивувати. А ще обмане як слід. Видасть себе за когось іншого, а потім розкаже правду – а ви ще й радітимете, як круто вас надурили. Стрічка не має у своїй основі надзвичайної історії, але настільки вправно працює з класичними горор-інструментами, що стрибає вище голови, витискає з себе абсолютний максимум. Бо знає, що робить. З самого вступу та аж до фіналу. Інколи під час перегляду фільму жахів є відчуття, що стрічка не контролює у повній мірі те, що відбувається на екрані. Ніби ось цей елемент – важливий, а цей – «ой, а нащо я сюди його додала?». «Зброя» контролює. Все, що показано, показано з якоюсь метою.

Можливо, у жанрі жахів криза. Мало нових ідей, усі стандартні інструменти використані, а нові перекваліфіковують стрічки у представників інших жанрів – у трилери, наприклад. Тому великих горорів і виходить останніми роками небагато. Але «Зброя» своїм прикладом доводить, що взагалі-то виконати свою роботу креативно можна і зі старим набором інструментів. «Просто» май голову на плечах, щоб написати топ-сценарій. Усвідомлюй, що робиш щось цікаве не лише для себе – але й для глядача. Для останнього у першу чергу, звісно. Будь вірним канонам жанру. Пам’ятай, хто ти (автор фільму жахів). Але не бійся зробити по-іншому та нестандартно. Навіть якщо це означає дещо обманути глядача. Жанр дозволяє провернути такий трюк. Тому обманюй. І той оцінить. Скаже «дякую». Напише статтю, у якій похвалить тебе за виконану роботу.

«Зброя» не виглядає як фільм, який почне революцію у горор-жанрі. Але виглядає як той, який подивляться деякі сценаристи/майбутні сценаристи жахастиків – і зрозуміють, як можна і треба. Мабуть, це кіно можна показувати людям, які хочуть навчитися знімати/писати горори. І тим, хто вперше сідає дивитися горори. Бо «Зброя» робить все як треба. Відмінниця у цьому страшному класі.

Бій з невидимим ворогом: у мережі з’явився трейлер фільму, який обіцяє стати хітом.