Фільми, які заборонені в багатьох країнах

Історія кіно знає чимало фільмів, які стикалися із заборонами, вилученнями з прокату та відмовами у класифікації. Причини були різними: надмірна жорстокість, відверті сексуальні сцени, релігійна тематика, натуралістичні зображення насильства й порушення норм суспільної моралі.

При цьому слово “заборонений” щодо фільму потребує уточнення. В одних країнах картину повністю забороняли до показу, в інших відмовляли у видачі прокатного посвідчення, вимагали суттєвих скорочень або забороняли окремі версії. Деякі обмеження згодом скасовували.

До списку увійшли фільми, які в різні роки ставали об’єктами цензури в декількох країнах.

• 15 фільмів жахів про подорожі, які змушують замислитись

“Сало, або 120 днів Содому”

Рік: 1975
Жанр: драма, артхаус, психологічний горор
Країна: Італія, Франція
Режисер: П'єр Паоло Пазоліні
Де забороняли: Італія, Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія, Фінляндія, Ірландія, Сінгапур, Малайзія, Іран, Шрі-Ланка, Канада (Онтаріо). У багатьох країнах заборону згодом було знято або замінено віковими обмеженнями.

Стрічка Пазоліні переносить сюжет маркіза де Сада до Італії періоду фашистської республіки Сало. Чотири представники влади викрадають групу молодих людей і систематично піддають їх приниженням, насильству та катуванням.

Причиною цензурних обмежень стали сцени сексуального насильства, жорстокості, тортур і принижень неповнолітніх персонажів. У Великій Британії BBFC спочатку відмовив фільму у сертифікаті. 1977 року поліція вилучила копію після нелегального показу у лондонському кіноклубі. Повністю без скорочень британські органи допустили стрічку до кінотеатрального та домашнього прокату лише у 2000 році.

В Австралії історія була ще складнішою: фільм забороняли кілька разів, а остаточно дозволили у 2010 році з рейтингом R18+ за умови наявності додаткового матеріалу, що створює контекст твору. У Новій Зеландії заборона також діяла багато років і була знята після зміни класифікації.

“Механічний апельсин”

Рік: 1971
Жанр: антиутопія, кримінальна драма, трилер, фантастика
Країна: Велика Британія, США
Режисер: Стенлі Кубрик
Де забороняли: Ірландія, Сінгапур, ПАР, Південна Корея, Бразилія; також заборона діяла у канадських провінціях Альберта та Нова Шотландія. У більшості випадків заборони згодом скасовано.

“Механічний апельсин” розповідає про Алекса і його компанію, яка скоює злочини і демонструє крайню жорстокість. Після арешту герой стає учасником експериментальної програми, покликаної придушити його схильність до насильства.

Головними причинами цензури стали сцени сексуального насильства, жорстокості і зображення злочинної поведінки. В Ірландії фільм заборонили у 1973 році. Обмеження було зняте лише у 1999 році, після чого стрічку допустили до показу без скорочень.

У Сінгапурі заборона тривала понад 30 років. У 2011 році фільм показали без скорочень з рейтингом R21. За часів апартеїду стрічку також забороняли у Південній Африці, а у Бразилії її випускали в урізаній версії.

“Пекло канібалів”

Рік: 1980
Жанр: горор, канібальський фільм, експлуатаційне кіно
Країна: Італія
Режисер: Руджеро Деодато
Де забороняли: Італія, Велика Британія, Австралія, Норвегія, Фінляндія, Ісландія, Нова Зеландія, Сінгапур, ПАР та інші країни

Сюжет побудований навколо експедиції в Амазонію. Група дослідників вирушає на пошуки документалістів, які зникли під час зйомок серед місцевих племен. Знайдені кіноплівки поступово розкривають обставини зникнення.

Фільм став відомим через украй реалістичну манеру зйомки та сцени жорстокості. Додатковим фактором стали реальні вбивства тварин під час виробництва. Після прем’єри навколо стрічки виникли настільки серйозні суперечки, що режисеру довелося доводити у суді відсутність інсценування вбивств людей. В Італії фільм кілька років був під забороною, після чого отримав дозвіл з обмеженнями.

У Великій Британії Cannibal Holocaust потрапив до знаменитого списку “video nasties”. Прокуратура відносила такі відеозаписи до матеріалів, що могли переслідуватися за поширення законами про суспільну моральність. Британський прокат у підсумку дозволили лише у 2001 році і з обов’язковими скороченнями.

У Сінгапурі фільм також був під забороною через надзвичайно жорстокий зміст і реальні сцени з тваринами.

“Останній будинок зліва”

Рік: 1972
Жанр: жахи, трилер, кримінальна драма
Країна: США
Режисер: Вес Крейвен
Де забороняли: Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія

Історія починається з викрадення двох дівчат групою злочинців. Після жорстокого нападу долі злочинців перетинаються з родиною однієї із жертв.

Фільм став одним із найбільш обговорюваних горорів свого часу через поєднання сексуального насильства, вбивств і натуралістичної подачі. У Великій Британії BBFC відмовив картині у сертифікаті для кінотеатрального показу в 1974 році. Згодом фільм потрапив до британських “video nasties” і був заборонений у період посилення контролю над відеорелізами.

В Австралії картину також відхиляли через поєднання жорстокості й сексуального змісту. У 2004 році фільм отримав класифікацію R і повернувся до офіційного розповсюдження. У Новій Зеландії заборона діяла з 1988 по 2004 рік.

• 20 найкращих фільмів про космос

“День жінки”

Рік: 1978
Жанр: жахи, трилер, експлуатаційне кіно, rape-revenge
Країна: США
Режисер: Меїр Заркі
Де забороняли: Ірландія, Норвегія, Ісландія, Західна Німеччина, Велика Британія, Австралія, Канада

Головна героїня, письменниця Дженніфер Гіллс, виїжджає у заміський будинок, де стає жертвою нападу кількох чоловіків. Після пережитого вона починає шукати спосіб помститися своїм кривдникам.

Стрічку багато років супроводжували суперечки через тривалі сцени сексуального насильства і подальшої помсти. В Ірландії фільм неодноразово забороняли до продажу й розповсюдження. У Великій Британії його відмовилися сертифікувати для кінотеатрів, а згодом внесли до списку “video nasties”. Лише у 2001 році сильно скорочену версію допустили до домашнього перегляду з рейтингом 18.

В Австралії обмеження також змінювалися кілька разів. Повну версію дозволили з рейтингом R18+ у 2004 році.

“Той, що виганяє диявола”

Рік: 1973
Жанр: жахи, надприродний горор, трилер
Країна: США
Режисер: Вільям Фрідкін
Де забороняли: Сінгапур; у Великій Британії тривалий час були заборонені окремі формати домашнього перегляду

Фільм розповідає про дівчинку Ріган, чия поведінка різко змінюється після ймовірного вселення демонічної сутності. Її мати звертається по допомогу до священників, які намагаються провести обряд екзорцизму.

Стрічка спричинила чимало суперечок через релігійну тематику, зображення одержимості та шокуючі сцени. У Сінгапурі фільм заборонили у 1973 році. Згодом його допустили з рейтингом M18 та скороченням сцен, які влада визнала образливими для релігійних почуттів.

У Малайзії фільм також був під забороною через сцени жорстокості та релігійну тематику. У Великій Британії ситуація була складнішою: після запровадження нових правил для відеопродукції фільм зняли з домашнього прокату, а повернути його без скорочень вдалося лише у 1999 році.

“Біла богиня канібалів”

Рік: 1980
Жанр: горор, експлуатаційне кіно, канібальський фільм
Країна: Іспанія, Італія
Режисер: Хесус Франко
Де забороняли: Австралія

Фільм розповідає про чоловіка, який через десять років після нападу канібалів повертається у джунглі. Він хоче знайти свою доньку, яка опинилася серед племені.

Стрічка належить до європейського експлуатаційного кіно про канібалів. Її репутація пов’язана з поєднанням жорстокості, сексуального змісту та сцен нападів.

У Великій Британії фільм потрапив до списку заборонених відеорелізів у період кампанії проти «video nasties». Копії таких фільмів могли вилучатися поліцією, а розповсюдження ставало підставою для кримінального переслідування. Cannibals опинився серед таких стрічок і тривалий час не отримував повноцінного британського перевидання.

Важливо відрізняти цю стрічку від Cannibal Holocaust та Cannibal Ferox: назви часто перекладали на російську мову однаково або дуже схоже.

“Рожеві фламінго”

Рік: 1972
Жанр: чорна комедія, кримінальна комедія, експлуатаційне кіно
Країна: США
Режисер: Джон Вотерс
Де забороняли: Швейцарія, Австралія, Норвегія, Нова Зеландія, окремі провінції Канади

Головна героїня Дівайн грає Бебс Джонсон, жінку, яка пишається своєю репутацією “найбруднішої особистості”. Вона вступає у своєрідне змагання з іншою парою, яка також претендує на цей сумнівний титул.

Фільм побудований на свідомій провокації й порушенні суспільних табу. У ньому присутні сексуальні сцени, елементи тілесного горору, жорстокість і шокуючий гумор.

У Швейцарії картину забороняли на рівні окремих кантонів. У Цюриху покази були припинені після публічних демонстрацій, а причиною називали образливий і відштовхуючий характер змісту.

В Австралії фільм також неодноразово стикався з відмовами у класифікації. В окремих випадках його випускали лише після скорочень. У Норвегії, Канаді та інших територіях історія цензури також включала заборони або серйозні обмеження.

“Калігула”

Рік: 1979
Жанр: історична драма, еротичний фільм, експлуатаційне кіно
Країна: Італія, США
Режисер: Тінто Брасс
Де забороняли: Австралія, Велика Британія

Фільм заснований на історії римського імператора Калігули й зображає його правління через політичні інтриги, жорстокість і сексуальні стосунки.

Стрічка стала скандальною ще до повноцінного міжнародного прокату через велику кількість відвертих сцен. В Італії після початку показу поліція конфіскувала копії, назвавши низку епізодів явно непристойними.

Особливо тривалою виявилася австралійська історія. Фільм забороняли у повному вигляді, дозволяли відредаговані версії, знову відмовляли у класифікації, а потім переглядали рішення. У 2021 році повну версію дозволили з рейтингом R18+.

“Страсті Христові”

Рік: 2004
Жанр: історична драма, біблійний фільм
Країна: США
Режисер: Мел Гібсон
Де забороняли: Малайзія, Бахрейн, Кувейт, Саудівська Аравія

У фільмі показані останні години життя Ісуса Христа: його арешт, суд, катування і розп’яття. Стрічка викликала міжнародні суперечки через релігійний зміст, трактування подій і надзвичайно жорстоке зображення страждань героя.

У Бахрейні влада заборонила фільм у 2004 році, посилаючись на ісламські норми, пов’язані із зображенням пророка Іси, тобто Ісуса.

У Кувейті фільм також був заборонений. У Саудівській Аравії ситуація була пов’язана з відсутністю легального кінотеатрального прокату в країні. Водночас фільм отримав широку аудиторію в інших державах із переважно мусульманським населенням, включаючи Катар, Ліван, Йорданію та ОАЕ.

“Русалка у стічній канаві”

Рік: 1988
Жанр: жахи, боди-горор, сплаттер
Країна: Японія
Режисер: Хідесі Хіно
Де забороняли: Австралія

Фільм входить до японської серії Guinea Pig. Головний герой, художник, знаходить у каналізації русалку. Він забирає її додому і намагається малювати портрет, однак стан істоти поступово погіршується.

Стрічка поєднує фантастичний сюжет із боди-горором і надзвичайно натуралістичними спецефектами. Саме візуальна подача розкладання тіла та тілесних ушкоджень зробила фільм одним із найвідоміших представників екстремального японського відео.

Водночас поширене твердження, що Mermaid in a Manhole був офіційно заборонений у Японії, потребує обережності. Надійних підтверджень повноцінної державної заборони саме цієї стрічки знайти складно. Фільм здобув популярність після скандалу навколо серії Guinea Pig, коли Чарлі Шин передав одну з відеокасет ФБР, прийнявши постановочні ефекти за справжній запис убивства.

Тому для SEO-статті коректніше називати його скандальним і таким, що піддавався обмеженням фільмом, якщо йдеться саме про японську версію та історію поширення серії.

• Список безкоштовних фільмів на YouTube

“Імперія почуттів”

Рік: 1976
Жанр: еротична драма, артхаус
Країна: Японія, Франція
Режисер: Нагіса Осіма
Де забороняли: Японія, США, Західна Німеччина, Бельгія, Австралія, Ізраїль, Бразилія та інші країни

Фільм заснований на реальній історії стосунків Сади Абе та Кіті Дзьодзі. Їхній зв'язок поступово стає дедалі більш інтенсивним і руйнівним. Осіма використовував відверті сексуальні сцени як важливу частину художнього задуму.

У Японії режисер зіткнувся із суворими обмеженнями законодавства про непристойність. Частину матеріалу обробляли у Франції, а японська версія піддавалася оптичній цензурі. У 1979 році Осіму виправдали за звинуваченням у непристойності, а апеляційний процес завершився на його користь у 1982 році.

У США фільм спочатку заборонили на Нью-Йоркському кінофестивалі. В Австралії його дозволили лише після випуску скороченої версії, а в Бельгії заборона діяла до 1994 року. Ізраїль забороняв картину у 1987 році через порнографічний зміст.

Чому ці фільми забороняли

Причини цензури у згаданих стрічок різняться, хоча багато з них належать до екстремального горору, експлуатаційного кіно або провокаційного авторського кінематографу.

Чи однаковий зміст має “заборона”?

Ні. Кіноцензура працює за різними механізмами. В одному випадку державний орган повністю забороняє фільм. В іншому прокатнику відмовляють у класифікації, без якої легальний показ неможливий. Іноді дозвіл надають після видалення окремих сцен або встановлюють вікове обмеження.

Історія “Механічного апельсина”, “Імперії почуттів”, “Калігули” та “Сало” показує, наскільки сильно рішення могли змінюватися з часом. Фільм, заборонений кілька десятиліть тому, сьогодні може офіційно продаватися чи демонструватися з високим віковим рейтингом.

Тому при складанні списку заборонених фільмів коректніше вказувати країну, період і конкретну форму обмеження. Такий підхід дозволяє відрізнити повну державну заборону від тимчасової відмови у прокаті, цензурованої версії чи вікового обмеження.

Багато стрічок із цього списку нині доступні в країнах, де їх колись забороняли. Однак їх історія цензури залишилася частиною історії світового кінематографа і демонструє, наскільки по-різному різні суспільства визначали межі допустимого на екрані.