Що стимулювало, стимулює та буде стимулювати бізнес? Всього 3 речі

Олександр Бондаренко, керуючий партнер Bureau of Investment Programs, співзасновник Інституту Державної Ефективності.

• Експерт пояснив, як візит Фіцо до москви змінить взаємини України та Словаччини

Українському бізнесу потрібен дуже прагматичний стимул - гроші. Податкові, кредитні стимули - це все важливо. Але будемо чесними - допомогти інвестору зекономити на запуску бізнесу та зробити цю інвестицію швидко окупною - це той головний стимул, якого потребують підприємці. Тому що з тими ризиками, які є зараз в Україні (це в першу чергу війна та фізичні руйнації), очікування інвесторів по прибутковості є завищеними відносно тієї ж Польщі та Румунії. Для прикладу: в Європі нормальною окупність бізнесу вважається 7-10 років (залежно від сегмента та індустрії), в Америці - 6-8 років. Україна цікава підприємцям для інвестицій при окупності бізнесу протягом 4-5 років, враховуючи наші ризики. І щоб такої окупності досягти, без фінансових стимулів не обійтися ніяк. Тож, я б виділив 3 головних стимули, яких потребують підприємці аби економіка мала шанси на розвиток.

Сталі правила гри

Треба припинити постійно змінювати на законодавчому та регуляторному рівнях правила гри для бізнесу. МСБ вже втомився від постійних змін: підвищення податків, нові митні процедури та правила обліку військовозобов'язаних, нові правила ліцензування, нові процедури адміністрування податків, зменшення/підвищення квот на експорт, тощо. Регулярні зміни усіх норм та правил вибивають з колії весь бізнес і операційну команду, яка працює в компанії. Має бути довготермінова передбачуваність законодавчого поля для ведення бізнесу, особливо для залучення FDI. Наразі цього немає. Навпаки, кожного року у нас якісь неприємні сюрпризи, що дестабілізують роботу підприємств та призводять до фінансових та адміністративних втрат.

Звісно, зовсім без змін неможливо. Тож, якщо вже і імплементувати зміни, то планувати та попереджати як мінімум за 12-18 місяців з публічним обговоренням цих змін. А не в односторонньому порядку із "лід-таймом" у 6-8 тижнів.

Спрощення бюрократичних процедур

Необхідно зменшити бюрократію та адміністрування на всіх етапах ведення бізнесу. Особливо це стосується виробничих підприємств. Наприклад, щоб отримати всю дозвільну документацію на виділення земельної ділянки під будівництво заводу, треба зібрати близько 15 дозвільних документів, витратити мінімум 6-8 місяців при оперативній роботі. І плюс ще пів року, а то й рік на підготовку ділянки та документів для початку будівництва. Тобто 12-16 місяців тільки на паперову волокиту до початку будівництва. Рахуємо далі: ще 12-15 місяців треба саме на будівництво заводу при відсутності затримок. Тобто, близько 3 років, щоб побудувати виробниче підприємство в Україні. Жоден адекватний інвестор не витрачатиме стільки часу на всю цю бюрократичну метушню в країні, яка в активній фазі війни та з такими складними процедурами й ризиками.

Всі дозвільні процедури повинні бути максимально спрощені та діджиталізовані. Бачимо, що процес вже почався (трансформація процедур ДІАМа на платформі “Дія”), але виправляти ще багато моментів.

Інвестиційний кешбек

Стимулювати виробничий бізнес через систему повернення частини інвестованих у будівництво заводу грошей вкрай необхідно. Подібні стимули ефективно працюють у всьому світі вже давно. В ЄС наразі 20-30% від інвестицій у будівництво виробничого бізнесу повертаються його власнику протягом року після введення в експлуатацію заводу. В інших країнах, таких як Туреччина та Азербайджан - це може бути 50-60% від обсягу інвестицій. У країнах Прибалтики ще 5-6 років тому цей рівень компенсації інвестицій сягав 70-80%. Тобто бізнесмен, наприклад, вкладає 10 млн євро у запуск заводу, і через рік після його запуску отримує 7 мільйонів євро на свій банківський рахунок. Ось це були б суттєві стимули для того, щоб власники міжнародних та українських бізнесів інвестували в будівництво виробничих підприємств в Україні. В нашому випадку достатньо було поставити 40% компенсації з чіткими і твердими правилами повернення грошей, бажано шляхом коштів міжнародних банків (ЄІБ, МБРР, СБ тощо). Головне, щоб процедура “інвестиційного кешбеку” працювала чітко і без всяких там “але”.

Зазначу, що у нас є державна програма компенсації частини витрат на підключення підприємства до електроенергії та облаштування комунікацій/мереж. Але вона працює тільки для великого бізнесу - інвестпроєктів обсягом від 12 млн євро та є багато нюансів з практичним застосуванням цієї програми. Малому та інноваційному бізнесам ця програма повернення коштів поки недоступна. Тим більше, що кожен рік немає передбачуваності щодо наповнення бюджету та фактичної реалізації цієї програми - буде чи не буде фінансування (дивись пункт 1).

Роблю акцент саме на виробничому бізнесі, адже він має синергетичний ефект для всіх інших сфер бізнесу: працюють виробництва, тоді працює сервісний та креативний бізнес, працюють дотичні ІТ компанії тощо. У структурі ВВП здорової економіки виробничі/переробні підприємства мають складати 30-35% (у нас зараз трохи понад 20%) й основний акцент на створенні середовища для зростання інноваційних виробничих бізнесів по кластерному принципу в різних регіонах держави.

Нагадуємо, НБУ збирається перевірити банки щодо безпеки та кіберзахисту.