Не списами: дослідження показує, як люди могли вбивати гігантських тварин на кшталт мамонтів

Через вплив масової культури, зокрема кіно чи мультфільмів, ми адекватно сприймаємо зображення того, як кілька доісторичних людей полюють на мамонта за допомогою списів чи навіть луків зі стрілами. Проте, якщо задуматись, навряд можна було вполювати кількатонну тварину з товстою шкірою, на кшталт мамонта, за допомогою палки зі загостреним камінчиком на кінці. Нове дослідження показує, що наші предки у часи льодовикового періоду були значно вигадливішими у питанні полювання на гігантську фауну.

• Навіть тут обман: чому апельсини та мандарини продаються у червоних сітках

Деталі

Під час льодовикового періоду ранні люди жили поруч з великими тваринами, такими як мамонти, шаблезубі коти та гігантські наземні лінивці. Зі слідів порізів на кістках дослідники дійшли висновку, що ранні люди іноді різали і, імовірно, їли м’ясо цих великих істот.

Але одне довготривале питання полягає в тому, як порівняно невеликі люди могли знищити таку велику здобич. Чи наші предки просто використовували тварин, які уже були мертві? Якщо вони таки вбивали тварин, то яку зброю чи техніку використовували?

Тепер нові дослідження пропонують можливу відповідь. Культура Кловіс, яка існувала в Північній Америці приблизно 13 000 років тому, ймовірно, встромлювала в землю загострені палі, щоб здобич напорювалася на них. Таким чином вони використовували вагу та швидкість тварини, щоб завдати їй смертельних ушкоджень. Ця техніка створила б більше сили, ніж списи, і достатньо, щоб пробити товсті шкури мегафауни.

З 1929 року дослідники виявили понад 10 000 наконечників, які створили представники культури Кловіс в Північній Америці. Наконечники Кловіс — це гостра, тонка зброя ручної роботи, виготовлена ​​з яшми, кременя, обсидіану та інших видів каменю. Вони також зазвичай мають рифлені поглиблення біля основи, що свідчить про те, що вони могли бути прикріплені до древка списів.

Перші виявлені наконечники Кловіс були знайдені змішаними з кістками мамонта в Кловісі, штат Нью-Мексико. Відтоді археологи знайшли більше наконечників Кловіс біля кісток, а також кісток із порізами, імовірно зробленими зброєю.

Але вони довго розмірковували над тим, як ранні люди насправді використовували наконечники Кловіса. Оскільки інші частини списів, ймовірно, виготовлялися з більш делікатних матеріалів, таких як дерево та соснова смола, ці елементи, ймовірно, з часом розпалися. Це залишило без відповіді питання про те, як наконечники Кловіс вписуються в ширшу картину доісторичної зброї.

Команда дослідників підійшла до цих невідомих двома способами. Для початку вони переглянули історичні картини та зображення з усього світу та знайшли кілька згадок про полювання за допомогою загострених паль.

Потім вони провели експерименти, використовуючи копії списа Кловіс, щоб змоделювати, наскільки вони могли бути міцними. Вони побудували платформу, яка дозволила їм встромити копію списа в дубову дошку, що символізувала кістку, використовуючи різні рівні сили. Ці випробування показали, що кинутого або встромленого списа недостатньо, щоб убити величезну тварину. Така зброя може проникати через шкіру тварини, але після цього сили удару недостатньо ні на що більше.

Виготовлення наконечників Кловіс потребувало багато часу та енергії, а каміння та дерево, необхідні для виробництва списів, можливо, було важко знайти. Через це ранні люди хотіли використовувати зброю лише тоді, коли були достатньо впевнені, що справді зможуть вполювати тварину, вважають дослідники. Вони б не хотіли ризикувати, викидаючи або знищуючи таку зброю. Крім того, було б потрібно багато сміливості, щоб дивитися на розлюченого мастодонта чи печерного ведмедя, намагаючись штрикнути його списом.

Разом докази вказують на використання полювання за допомогою паль. У майбутньому команда сподівається провести ще більше досліджень, щоб перевірити цю гіпотезу, наприклад, симулювати атаку копією мамонта.

Але навіть за допомогою додаткових експериментів вчені можуть ніколи не знати, як саме ранні люди вбивали представників мегафауни, якщо вони не знайдуть додаткові артефакти або докази, щоб пролити світло на цю таємницю. Основна проблема полягає в тому, що археологи ніколи не знаходили залишків загострених паль чи древок для списів.

Раніше Гарвардські вчені допустили, що життя на землі могло виникнути через удар блискавок. Вони зазначають, що саме удари блискавок стали каталізаторами хімічних реакцій, які призвели до створення перших молекул життя.