Вся справа у кольорі: вчені розповіли, як у XIX столітті шпалери вбили багато людей

Вчені розповіли, як шпалери стали причиною багатьох смертей у Європі в XIX столітті. Медики тривалий час боролися із виробниками вбивчих шпалер, які могли вбити людей за дуже короткий термін.

Деталі

Перший зафіксований випадок смерті від шпалер стався у середині 1800-х років. Четверо дітей із Лондона захворіли на респіраторні захворювання. У них діагностували дифтерит, але їхні лікарі не могли зрозуміти, як вони підхопили його.

У будинку, де жили діти, не було виявлено жодної з ознак, які, на думку медиків, були пов'язані з хворобою. І при цьому інші місцеві діти не були інфіковані. Усі діти померли та медики тоді так і не змогли знайти причину виникнення хвороби.

• Вчені намагаються розгадати, хто збудував "підводний Стоунхендж" на дні озера у Швейцарії

У 1857 році лікар Вільям Хайндс з Бірмінгема, Велика Британія помітив, що він погано почувається, перебуваючи у своєму будинку. Чоловіка мучила нестерпна нудота та спазми в животі. Всі ці симптоми загадково припинялися щоночі, коли він лягав спати.

Хайндс зрозумів, що йому погано, коли він перебуває у своєму кабінеті з гарними зеленими шпалерами. Він почав їх досліджувати і з'ясував, що в папері міститься миш'як.

Хімік Карл Вільгельм Шееле у Швеції в 1775 відкрив унікальний відтінок зеленого, який назвав на свою честь — зелений Шееле. Проте вчений зміг досягти насиченого відтінку завдяки арсеніту міді.

Унікальний зелений колір став дуже популярним та його почали використовувати для виробництва шпалер. Чорнило поступово відшаровувалося і їх вдихали мешканці будинку. Таким чином шпалери повільно вбивали людей. Проте медики зафіксували і швидке отруєння миш'яком: у 1862 році діти лизали шпалери та невдовзі померли.

Медики розпочали кампанію проти цього кольору. Однак вони не змогли швидко заборонити шпалери, адже зіткнулися із протидією з боку промисловості та простих людей. Багато людей відмовлялися вірити в небезпеку шпалер або вважали, що вони не зашкодять їм, якщо до них не торкатися.

Громадськість виступила проти смертельної фарби, тільки після жахливої смерті. У 1861 році жінка, яка посипала штучне листя зеленим порошком Шееле, захворіла і дуже швидко померла. Після смерті білки її очей стали зеленими.

Британець Уоллес Лі п'ять років страждав на проблеми зі слухом. Виявилося, що справа була у шматочку затички, який застряг у вусі. З'ясувалося, що британець п'ять років ходив зі шматочком затички у вусі.