Вчені розповіли, де і коли існувала найдавніша в історії фабрика з виробництва зброї

Найдавніша відома фабрика з виробництва стандартизованої бойової зброї, ймовірно, була заснована понад 7 тисяч років тому на території сучасного Ізраїлю. На основі аналізу сотень кам’яних снарядів, знайдених у двох археологічних місцях, дослідники прийшли до висновку, що предмети були масового виробництва, що вказує на високоорганізоване озброєння воїнів під час підготовки до битви у ранньому мідному віці.

• Археологи виявили сліди складного доісторичного суспільства, що може переписати історію

Деталі

Археологи дослідили 424 снаряди для пращі, знайдені в стародавніх поселеннях Ен-Есур і Ен-Ціппорі, які були заселені між 5800 і 4500 роками до нашої ери. Зауваживши, що камені виглядають практично ідентичними, дослідники визначили, що зброя була виготовлена ​​відповідно до стандартних специфікацій із середньою довжиною 52 міліметри, шириною 31 міліметр і вагою 60 грамів. В заяві Управління старожитностей Ізраїлю зазначають:

Камені, призначені для викидування з пращі, згладжені, мають особливу біконічну аеродинамічну форму, що забезпечує точний та ефективний кидок.

У супровідному дослідженні вчені пояснюють, що біконічна конструкція була прийнята, як оптимальна для пращових снарядів і пізніше використовувалась як грецькою, так і римською арміями. Дослідники заявляють:

Насправді ці камені є найдавнішим свідченням війни в Південному Леванті. Схожість пращ вказує на масштабне промислове виробництво. Загальна однаковість ваги, форми та розміру пращ в обговорюваному наборі свідчить про те, що пращі систематично виготовлялися для використання стандартними користувачами (воїнами), оснащеними стандартними пращами, що дозволяє їм ефективно тренуватися.

Поміщаючи це відкриття в історичний контекст, автори кажуть, що очевидний перехід від неофіційних снарядів для пращ (таких як природна галька) до високостандартизованої зброї може свідчити про поширення організованих воєн протягом раннього мідного віку. Ця можливість посилюється збільшенням розміру поселень у Південному Леванті в цей час, тоді як залишки "монументальних громадських будівель" в Ен Кіппорі та Ен Есур натякають на "стратифіковане суспільство, залучене до міжрегіонального або міжнародного обміну зі схильністю до конфліктів".

Цікаво, що ця зброя масового виробництва раптово зникає з археологічних пам’яток приблизно через тисячоліття, хоча незрозуміло, чи свідчить це про зменшення регіональних бойових дій. Попри це, виявлення каменів-пращ малює картину організованої війни на Близькому Сході, яка сягає понад 7000 років тому.

Раніше вчені виявили, що статуя Сфінкса могла будуватися не тільки людьми. Як і більшість архітектурних шедеврів Давнього Єгипту, статуя Великого Сфінкса оповита таємницями, які вчені продовжують розкривати.