Так говорять на Кіровоградщині: чи знаєте ви, що таке гереня, балабуха, казя чи жганий підол

Україна – велика й багатокультурна держава. Настільки велика, що, попри одну державну українську мову, у різних її регіонах говорять по-різному. Якщо ви, наприклад, живете у Полтавській області й вирішили поїхати відпочити у якесь селище на Закарпатті, то спілкуючись з місцевими жителями, ви можете виявити, що не розумієте один одного. При цьому ви усі говорите українською. Вся справа у діалектах (говорі) – різновидах національної мови, які продуктом історичного розвитку різних регіонів держави.

• Так говорять на Тернопільщині: спробуйте здогадатися, що таке баюра, бузьок, дзиґар та казанє

Деталі

Поговорімо про південно-східне наріччя української мови, а саме про діалект, який охоплює найбільшу територію – степовий. Цей говір поширений на території сучасних Кіровоградської, Запорізької, Дніпровської, Миколаївської, Одеської, Херсонської, Донецької, Луганської областей та Кримського півострова.

Ділимось кількома діалектизмами, які жителі вищезазначеного регіону можуть використовувати у спілкуванні: гереня, балабуха, казя та жганий підол. Якщо ви з інших регіонів України, то вам ці слова можуть здатися іншомовними, хоч вони так само є частиною солов'їної. Зіграймо у маленьку гру: спробуйте відгадати, що означає кожне з цих діалектизмів (на картинці вище зображено значення одного з цих слів).

Зробили свої "ставки"? Розкриймо тоді значення цих цікавих діалектизмів. Гереня (наголос на перший склад) – це горобець. Балабуха (наголос може бути на перший або другий склад, залежно від регіону мовника) – це, до речі, доволі поширене в Україні прізвище, а саме слово означає безлад або переполох. Казя (наголос на перший склад) – так називають корову, а милозвучне словосполучення жгАний підОл використовують, коли говорять про розпечений пісок або ґрунт.

Раніше ми ділилися діалектизмами, які використовують жителі Чернігівщини. Чи знаєте ви, що означають слова бубка, гоцка, кузік, лайба та мандрик?