Як побороти емоційне вигорання – поради експертів

Емоційне вигорання – проблема, з якою стикається переважна частина працевлаштованого сучасного суспільства. Це явище, яке полягає в емоційному та фізичному виснаженні людини, і супроводжується почуттям байдужості , негативним ставленням до роботи та зниженням працездатності. Розповідаємо, що робити, якщо ви помітили якісь із цих симптомів за собою.

• 44% молоді вважають, що говорити про ментальне здоров'я соромно

Деталі

Марта Пивоваренко, адвокаційна офіцерка у питаннях психічного здоровʼя, наголошує: слід виокремлювати професійне вигорання від "емпатійного", тобто вигорання від надмірної кількості співчуття.

Зараз в Україні з емпатійним вигоранням стикалися значно більше людей, оскільки багато загиблих та поранених. Тож як допомогти собі у такому випадку? Важливо бачити, що симптоми емпатійного вигорання значно більше схожі на пережитий травматичний досвід і можуть впливати на сон та нормальне щоденне функціонування. Таким чином варто більше проговорювати свої емоції та переживання, слідкувати за навантаженням, сном та режимом відпочинку і харчування. Не можна нехтувати справами, які дарують надію, і можуть додати сенсу вашому життю. Робочий процес треба робити менш стресовим, запобігаючи конфліктам або включаючи зовнішніх медіаторів та конфліктологів, конструкторів порозуміння; проводити час з колегами не лише у робочих питаннях, щоб відчувати командний дух та звʼязок. Активно практикувати ненасильницьке спілкування, щоб зменшити почуття незадоволення на роботі, а також розвивати власну асертивність [баланс між правами та обов'язками – ред.]. Памʼятайте, що наукові докази говорять, що з наслідками вигорання краще боротись не повністю припинивши діяльність, а знизивши навантаження та збільшивши соціальні інтервенції. Як приклад, згадайте, як часто ми хворіємо у відпустці після стрімкого лавиноподібного навантаження перед виходом в неї, ось так само тут – повне розслаблення дає сигнал організму входити у режим "депресії", а не зцілення. Практикуйте самоусвідомлення та робіть короткі перерви частіше: це допомагає краще обробляти інформацію, особливо в емоційно навантажені періоди життя, такі, як війна.

Вікторія Гончаренко, PR-менеджерка мережі медичних лабораторій "Ескулаб", розповіла про власний досвід боротьби з емоційним вигоранням. Вона наголошує, що таке явище може мати різні причини, а стрес – лише одна з них. Крім цього, причинами емоційного вигорання можуть стати гонка за ефективністю і нерозуміння своєї цінності в компанії.

Коли я відчуваю, що стресую на роботі, намагаюсь зрозуміти джерело стресу: багато завдань, стислі терміни, конфлікти з колегами, зміни в процесах роботи, нечітка комунікація тощо. Далі рухатись легше, адже вдається знайти конфлікт та розв'язати його. Коли маю багато завдань, йду до керівника і проговорюю: певні з них я не встигаю зробити через те, що вони потребують більше зусиль або появу більш пріоритетних задач.

Щоб процес роботи був менш напруженим, Вікторія дотримується тактики маленьких кроків і хвалить себе навіть за "незначні" успіхи.

Я люблю свою професію. Звісно, як і у багатьох інших, у неї є свої недоліки, але я не вигораю від професії. Як на мене, вигорання з’являється, коли не бачиш меж своєї відповідальності, і коли немає якісного відпочинку. Я досі вчусь відпочивати, наприклад, під час відпустки я часто відповідаю на робочі листи. Це говорить про те, що мені перед відпусткою не вийшло організувати свій час так, щоб 7 чи 14 днів процеси, за які я відповідаю, працювали без мене. Це зона росту.

Нещодавно ми розповідали, як допомогти дітям у часи війни.