Гуцульська сирна пластика: мистецтво з сиру, яке підкорило Україну

Традиційне мистецтво різьблення фігурок з сиру на Гуцульщині офіційно визнано елементом нематеріальної культурної спадщини України. Цей унікальний звичай бере початок з гірських сіл Косівського та Верховинського районів Івано-Франківщини, де протягом століть вівчарі та господині творили дива з простого сиру.

• "Конотопська відьма": The New York Times пише про українську виставу

Деталі

Історичні коріння:

Згадки про сирні вироби сягають глибини століть, адже сам спосіб життя та умови життя в горах сприяли їх появі. Вівчарі, проводячи час на полонинах, розважали себе та дітей, виготовляючи з сиру нехитрі фігурки – калачики, баранчики, коники. З часом ці вироби стали не лише забавою, але й невід'ємною частиною свят та обрядів.

Легенди та вірування:

З гуцульською сирною пластикою пов'язано безліч цікавих легенд та переказів. Одна з них розповідає про те, як вівчарі, готуючи вечерю, випадково впустили сир у гарячу воду. Сир став пластичним, з нього зліпили коника, а згодом почали творити й інші фігурки.

Секрети майстерності:

В основі цього мистецтва лежить особлива технологія приготування сирної маси. Кожна господиня має свої секрети, але загалом основою слугує молоко. Для кращого зберігання сирних виробів використовують спеціальний розчин – "сировицю", що складається з води та солі.

Сучасне значення:

Сьогодні гуцульська сирна пластика не лише береже пам'ять про автентичні традиції краю, але й стає популярним сувеніром та предметом колекціонування. Майстри та майстрині вдосконалюють свою майстерність, створюючи дедалі складніші та витонченіші композиції, чаруючи глядачів красою та глибиною української культури.

Ростислав Карандєєв у Харкові відвідав зруйновану росіянами одну з найбільших типографій в Європі.