Здибанка, лахи, ружа й тафля: що означають ці діалектизми з говору Хмельниччини

Україна – велика й багатокультурна держава. Настільки велика, що, попри одну державну українську мову, у різних її регіонах говорять по-різному. Якщо ви, наприклад, живете у Полтавській області й вирішили поїхати відпочити у якесь селище на Закарпатті, то спілкуючись з місцевими жителями, ви можете виявити, що не розумієте один одного. При цьому ви усі говорите українською. Вся справа у діалектах (говорі) – різновидах національної мови, які є продуктом історичного розвитку різних регіонів держави.

• Гендель, баклажка, рига та половіддя: що означають ці діалекти Харківської області

Деталі

Поговорімо про південно-західне наріччя української мови, а саме про волинську говірку, яка поширена на території частин сучасних Волинської, Хмельницької, Тернопільської, Житомирської, Рівненської та Вінницької областей.

Поділимось з вами чотирма порівняно поширеними словами, які під час спілкування можуть використовувати жителі вищезазначеного регіону: здибанка, лахи, ружа й тафля. Перед тим як читати далі, зіграймо у маленьку гру: спробуйте відгадати, що означають ці слова. Підказка: головне фото цієї новини вказує на значення одного з цих діалектизмів.

Добре обдумали свої варіанти? Розкриємо тоді значення цих чудових діалектизмів. Здибанка (наголос на перший склад) – так на заході України часто називають прогулянку чи просто зустріч з друзями, знайомими чи навіть побачення. Лахи (наголос на перший склад) – так називають одяг загалом. Ружа (наголос на перший склад) – це троянда. Тафля або тахля (наголос на перший склад) – це скляна плита чи шибка.

Раніше ми розповідали, що означають діалектизми зі Львова. Дізнайтеся, що таке оферма, п'єц, андрути та виходок.