Тисячі українців втратили кінцівки на війні: як з цим бути

Десятки тисяч українців втратили кінцівки через війну.

У новому спецсезоні подкасту "Простими словами" директорка реабілітаційного центру Superhumans - Ольга Руднєва розповіла, як поводитися з людьми на протезах і чому ми не маємо відчувати провину за те, що хтось втратив кінцівку.

• Чому проговорювати свої емоції – надзвичайно важливо: психотерапевт Олег Чабан відповів

Деталі

За її словами, найперше потрібно поговорити зі своїми дітьми, пояснити їм, де людина могла втратити ногу та чому це трапилося.

Треба поговорити з дітьми, бо їм жити у цьому світі, пояснити їм, що ми всі різні. Відсутність ноги не робить людину гіршою, вона залишилась тією самою людиною, просто її мобільність обмежена, - поділилася Руднєва.

Важливо змінити ставлення дитини. Якщо діти підходять до військових з ампутаціями на вулиці, вони більш відкриті говорити про це.

За словами Ольги Руднєвої, це нормально, якщо дитина підійшла до військового з ампутацією і розпитала його те, що їй цікаво.

Батькам не треба відтягувати дитину, не треба говорити їй : "Не дивись" чи "Заплющ очі". Нормально, що дитині це цікаво.

Потрібно підготувати дитину вже сьогодні.

Також Руднєва розповіла, що варто подякувати людині на вулиці, але не витріщатися і не говорити: "Одужуйте", чи "Тримайтесь". Та не запитувати щось некоректне, на зразок: "Що може ваш протез"?

За словами директорки реабілітаційного центру, іноді українці відчувають провину, коли бачать на вулиці людей втраченими кінцівками і це не дозволяє їм взаємодіяти з цими людьми.

Але, за її словами, єдиний, хто має відчувати провину - це злочинна росія, але точно не ми.

За словами Ольги Руднєвої, біль відчувати природно за цю людину, але не провину, адже кожен має бути ефективним на своєму місці.

Раніше ми писали: Посаду не можна обіймати вічно – Ганна Маляр про свою заміну у Міноборони.