Земля – живий організм: нове доповнення теорії Лавлока

Всі ми знаємо, що при спекотній погоді ми потіємо, щоб знизити температуру тіла до нормальних значень та охолонути. Якщо порізати шкіру ножем, вона покриється скоринкою і невдовзі заживе. Лавлок і Маргуліс стверджували, що на нашій планеті відбуваються схожі процеси саморегуляції та підтримання стабільності, які, ймовірно, справляють враження, наче сама Земля жива.

Лавлок та Маргуліс назвали таку ідею «гіпотезою Геї» — на честь давньогрецької богині Землі. Вона відкрито висміювалася багатьма представниками традиційної західної науки. «Протягом багатьох десятиліть гіпотеза Геї вважалася чимось подібним до маргінальної ідеї фікс», — каже Ферріс Джабр, науковий журналіст та автор книги «Становлення Землі: як наша планета ожила». «Бо для біологів життя – це щось конкретне. Зазвичай, життя приписують організму, який є продуктом дарвінівської еволюції шляхом природного відбору. А Земля, як планета, не відповідає цим критеріям». Не допомогло й те, що початкове визначення Геї наділяло Землю певною мірою чутливості. Гіпотеза стверджувала, що це живі організми Землі співпрацюють один з одним, щоб колективними зусиллями створити клімат, придатний для життя. Проте ця ідея збереглася з кількох причин. Оскільки вчені досі так і не змогли точно визначити, що таке життя і як саме воно виникло. Тому важко було повністю відкинути концепцію Лавлока і поставити на ній хрест.

Гіпотеза Геї також розвивалася багато років. Пізніші ітерації не наголошували, що життя «співпрацювало» для перетворення Землі, пояснює Джабр. Що ще залишає багато невивченого: Звичайно, живі істоти не повинні обов'язково вважатися свідомими або мати свободу дій, щоб вважатися живими. Хорошим прикладом у цьому контексті є молюск, у якого відсутня центральна нервова система.

Джабр виявив, що за роки, які минули з першого подання гіпотези «живої Землі», вчені виявили набагато більше зв'язків між біологією, екологією та геологією, через що межі між цими дисциплінами здаються ще більш розмитими. Тропічні ліси Амазонки, по суті, «викликають» свій власний дощ, як пояснює Джабр у своїй книзі. Вони довідалися, як життя бере участь у процесі, сформованому континентами. Життя відіграє роль у регулюванні температури Землі. Вони дізналися, що практично скрізь, куди б ви не подивилися на Землі, ви знайдете життя, що впливає на фізичні властивості нашої планети.

У своїй книзі Джабр робить висновок, що Земля не тільки справді є живою істотою, але й висуває міркування про неї в такому ключі, що може допомогти надихнути багатьох на дії боротьби з кліматичною кризою. Звичайно, цей принцип не слід розуміти буквально, а треба розуміти, що в нашій природі все взаємопов'язане. Варто щось одне порушити, як відразу це по ланцюжку зв'язків спричиняє порушення у багатьох інших місцях нашої планети.