УПЛ знову хочуть реформувати. Чи допоможе новий формат підвищити рівень українського футболу?

Українська Прем'єр-ліга може знову змінити формат проведення чемпіонату. Після обговорень можливого скорочення кількості учасників до 12 клубів керівництво команд схиляється до іншого варіанту – збереження 16 учасників, які навесні розділятимуться на дві групи по вісім.

За інформацією журналіста Михайла Співаковського, саме така система наразі виглядає пріоритетною для сезону-2027/28. Водночас остаточного рішення клуби ще не ухвалили.

Цікаво, що експерименти з форматом для українського футболу далеко не нові. Із 2016 до 2020 року в УПЛ виступали лише 12 команд, які після регулярної частини чемпіонату ділилися на дві шістки. Чи варто повертатися до подібної системи та чи справді нинішні 16 клубів негативно впливають на рівень чемпіонату?

Що саме пропонують змінити?

6 жовтня представники всіх клубів УПЛ провели спеціальну онлайн-нараду, присвячену можливій реформі чемпіонату. На розгляд винесли чотири варіанти, зокрема збереження нинішньої системи та декілька моделей із поділом команд на групи.

Найбільш обговорюваний сценарій передбачає, що влітку та восени всі 16 команд проведуть між собою по одному матчу. Після 15 турів чемпіонат розділиться на дві вісімки.

У другій частині сезону команди проведуть ще по 14 матчів усередині своїх груп. Верхня вісімка визначатиме чемпіона та учасників єврокубків, а нижня боротиметься за збереження місця в елітному дивізіоні.

Таким чином, кожна команда зіграє 29 матчів замість нинішніх 30. Водночас провідні клуби частіше зустрічатимуться між собою – потенційно по три рази за сезон замість двох.

Співаковський також повідомив, що клуби наразі не підтримують скорочення кількості учасників до 12. Однією з причин є необхідність заздалегідь змінювати регламент вильоту та підвищення в класі.

Коли УПЛ уже грала за схожою системою?

Востаннє український чемпіонат використовував поділ на дві групи у сезоні-2019/20.

Такий формат запровадили влітку 2016 року, коли кількість учасників скоротили до 12. Причиною стали насамперед фінансові проблеми українських клубів. У попередні роки припинили існування або втратили місце в еліті «Дніпро», «Металіст», «Металург» Донецьк, «Таврія», «Говерла» та інші команди.

Регламент передбачав 22 тури регулярної першості, після яких клуби розподілялися на дві шістки. На другому етапі кожна команда проводила ще десять матчів, а всі набрані раніше очки зберігалися.

Загалом за сезон виходило 32 поєдинки. Система діяла чотири роки, після чого УПЛ почала поступово збільшувати кількість учасників – спочатку до 14 у сезоні-2020/21, а потім до 16.

Однією з переваг старого формату були частіші зустрічі провідних клубів. «Динамо», «Шахтар» та інші претенденти на високі місця проводили більше матчів із безпосередніми конкурентами.

Однак існувала й проблема. Команди, які потрапляли до нижньої шістки, втрачали можливість боротися за єврокубки, навіть якщо відставання від шостого місця було мінімальним.

Чи справді нинішня УПЛ стала слабшою?

Один із головних аргументів прихильників реформи – надто велика різниця в класі між провідними командами та аутсайдерами.

Підстави для таких розмов існують. У минулому сезоні «Шахтар» розгромив одного із суперників із рахунком 7:1, а також здобув перемогу 6:0. У поточному чемпіонаті після восьми турів «Кудрівка» має лише два очки, тоді як лідери вже набрали понад 20.

Проте окремі розгроми ще не доводять, що загальний рівень турніру знижується саме через кількість учасників. Навіть у провідних європейських чемпіонатах трапляються великі розриви між грандами та командами з нижньої частини таблиці.

Крім того, скорочення УПЛ до 12 клубів означало б зменшення представництва українських міст та можливостей для команд Першої ліги. А для молодих футболістів це могло б означати ще меншу кількість місць на найвищому рівні.

Існує й фінансовий аспект. Частина українських клубів має значно скромніші бюджети, ніж лідери, а повномасштабна війна ускладнює залучення інвесторів, розвиток інфраструктури та проведення домашніх матчів. Самою зміною формату ці проблеми вирішити неможливо.

Чим небезпечний поділ на дві вісімки?

Запропонована система також має свої недоліки. Насамперед після першого етапу команди опиняться в нерівних умовах, адже проведуть із кожним суперником лише один матч – удома або на виїзді.

Крім того, боротьба за восьму сходинку може стати надзвичайно важливою. Команда, яка фінішує дев'ятою лише через різницю м'ячів, втратить можливість боротися за єврокубки в основній частині чемпіонату.

Ще одним питанням залишається мотивація клубів нижньої вісімки, які не ризикуватимуть вилетіти, але й не зможуть піднятися до верхньої частини таблиці.

Саме тому серед пропозицій обговорювали додаткові фінансові винагороди та окремі механізми боротьби за єврокубкові путівки.

Чи є альтернатива?

Рівненський «Верес» запропонував власний варіант, запозичений із досвіду чемпіонату Чехії. Після звичайної регулярної першості команди ділилися б на три групи – за місця 1–6, 7–10 та 11–16.

Спортивний директор «Вереса» Юрій Габовда пояснював, що такий формат дозволив би зберегти турнірну мотивацію для всіх учасників. Верхня група боролася б за єврокубки, нижня – за виживання, а середня могла б розігрувати додаткові грошові призи.

Натомість «Колос» і «Буковина» публічно підтримали збереження класичної двоколової системи. Почесний президент чернівецького клубу Андрій Сафроняк наголосив, що за нинішніх умов важливіше забезпечити стабільний календар та безпечне проведення матчів.

Показово, що навіть самі клуби поки не мають спільної позиції щодо оптимальної моделі чемпіонату.

Чи допоможе реформа українському футболу?

Поділ на дві вісімки справді може зробити весняну частину УПЛ цікавішою. Додаткові матчі між безпосередніми конкурентами здатні підвищити інтригу в боротьбі за чемпіонство, єврокубки та виживання.

Проте досвід 2016–2020 років показує, що зміна кількості учасників передусім впливає на структуру турніру, а не гарантує підвищення якості футболу.

Для реального прогресу УПЛ потрібні стабільне фінансування, розвиток академій, сильніша інфраструктура та конкурентоспроможні клуби. І поки ці проблеми залишаються невирішеними, навіть найбільш продуманий формат навряд чи зможе кардинально змінити рівень українського чемпіонату.