Найважливіший прогноз погоди у XX столітті
Практичний досвід, стресостійкість та навички шотландського метеоролога допомогли переламати хід війни у 1944 році
Блискучий професіоналізм шотландського метеоролога забезпечив успіх воєнної кампанії союзників під час Другої світової війни. Фото: NOAA
Джеймс Мартін Стегг (James Martin Stagg) – фігура майже легендарна в історії метеорології. Скромний шотландець, який отримав звання капітана групи Королівських ВПС, став тією людиною, прогноз погоди якої буквально змінив хід Другої світової війни. Успіх висадки союзників у Нормандії 6 червня 1944 року, найбільшої десантної операції історія, багато в чому залежав від його вміння «читати» небо і брати на себе відповідальність за умов величезного психологічного тиску.
Джеймс Стегг народився 30 червня 1900 року у містечку Далкейт, неподалік Единбурга. З юності він виявляв схильність до точних наук, закінчив Единбурзький університет, а у 1924 році став помічником в Метеорологічному бюро Великобританії (Met Office) і фахівцем з земного магнетизму. Перші роки своєї кар’єри він провів у якості рядового інженера, але швидко виділився аналітичним складом розуму та здатністю до системного мислення. У довоєнний період Стегг займався організацією метеорологічного забезпечення авіації та морського флоту. Він брав участь в експедиціях, у тому числі в британській арктичній експедиції 1932 – 1933 років, де отримав безцінний досвід спостереження за погодою у північних широтах – досвід, який пізніше відіграє ключову роль у розумінні поведінки атлантичних циклонів. Наприкінці 1930-х Стегг вважався одним із найкомпетентніших синоптиків-практиків країни.

З початком війни Стегга призвали до Королівських ВПС, надавши звання капітана групи. Його завданням стала координація метеорологічного забезпечення бомбардувальної авіації, де ціна помилки у прогнозі була критично високою. Однак зоряний час Джеймса настав у 1944 році. Йому було доручено скласти точний прогноз погоди для успішного проведення операції з висадки союзних військ у Нормандії (день «Д») із завчасністю 3 доби. Ситуація була унікально складною. Для висадки потрібно було рідкісне поєднання факторів: відсутність сильного хвилювання на морі, щільної хмарності, слабкий вітер, і бажано повний місяць. Спочатку Дуайт Ейзенхауер призначив день «Д» на 5 червня. Але остаточне рішення залежало від прогнозів провідних синоптиків.
При штабі працювали три незалежні метеорологічні групи: британська з Данстейбла (її провідним експертом був норвежець Сверре Петтерссен, учень знаменитої Бергенської школи), група ВПС США під керівництвом полковника Ірвінга Крика та адміралтейська група Королівського флоту. Між ними існували гострі протиріччя у методичних підходах. Американці спиралися перш за все на статистичний метод аналогів, британці на фронтальний синоптичний аналіз.
2 червня 1944 року над Північною Атлантикою почав формуватися потужний циклон. Британські синоптики, спираючись на карти приземного тиску і дані поодиноких кораблів погоди, попереджали: шторм неминучий. Американська група під керівництвом Крика, навпаки, видала оптимістичний прогноз, вважаючи, що система низького тиску зміститься на північ і погода 5 червня буде гарною під впливом антициклону. Стегг опинився в епіцентрі не просто наукової суперечки, а конфлікту, від якого залежали сотні тисяч життів.
Під час наради ввечері 3 червня, коли десантні баржі вже почали рух до французького берега, Стегг твердо заявив Ейзенхауеру, що погода 5 червня буде нельотною та критично небезпечною для десанту: низька хмарність, сильний вітер та хвилювання на морі понад 6 балів. Верховний головнокомандувач прийняв болісне рішення відкласти операцію на 24 години, повернувши частину кораблів до портів. Це була колосальна організаційна ламка та ризик втрати фактору раптовості. Втім, апогей усієї цієї історії був ще попереду. 4 червня шторм справді налетів на Ла-Манш. Скептики замовкли. Однак на черговій нараді Стегг, проаналізувавши свіжі метеорологічні дані в приземному шарі та верхній тропосфері над Ісландією та Гренландією, вказав на наближення невеликого гребеня високого тиску. Він передбачив, що з вечора 5 червня вітер на якийсь час стихне, хмарність підніметься, і вранці 6 червня утвориться необхідне "вікно" тривалістю близько 36 годин, після чого погода знову зіпсується. Ейзенхауер, вислухавши його впевнену доповідь, промовив історичне: «О'кей, ми йдемо!».

Прогноз Стегга виправдався з вражаючою точністю. Вранці 6 червня погода була далекою від ідеальної, але допустимою: хмари піднялися більш ніж на кілометр, вітер послабшав до 4 - 5 м/с, видимість дозволила авіації працювати по цілям, а десанту висаджуватися на берег. Німецькі ж метеорологи, не володіючи даними з Північної Атлантики, були впевнені, що нельотна погода триватиме щонайменше до середини червня, і не очікували на вторгнення. Детальні карти з нанесенням метеорологічних даних та фронтальним аналізом за 5 та 6 червня 1944 року можна переглянути в архівах MetOffice.
Таким чином, успіх Джеймса базувався на кількох факторах:
- Синтез наукових шкіл. Він не побоявся віддати перевагу висновкам Бергенської школи, заснованим на фізичному розумінні атмосферних фронтів, перед статистичними аналогами, які виявилися ненадійними за умов досить рідкісної для літнього періоду синоптичної ситуації.
- Залізна витримка. Стегг перебував під неймовірним психологічним тиском генералітету та конфліктуючих метеорологів, проте зумів аргументовано та однозначно сформулювати рекомендацію, взявши повну відповідальність на себе.
- Без супутникової інформації, за умов нестачі даних, відсутності комп'ютерів та чисельних моделей, він спирався лише на десятки розрізнених спостережень із суден, літаків-розвідників та наземних станцій, зумівши подумки відтворити тривимірну картину атмосферних процесів над цілим океаном!
Після війни Стегг був відзначений різними державними нагородами та продовжив роботу у Метеорологічному бюро Великобританії на посаді директора служби, займаючись впровадженням нових методів прогнозування. З 1959 до 1961 року він був президентом Королівського метеорологічного товариства. В історію увійшов як талановитий фахівець, який за допомогою барометра, синоптичних карт та неабиякої мужності подарував союзникам вирішальний час, який переламав перебіг бойових дій. За цими подіями, у травні 2026 року вийшла культова кінокартина Ентоні Мараса – «Тиск», де роль Джеймса Стегга зіграв Ендрю Скотт.
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!